Коли разом — то сильні

9 березня 1956 року у бессарабському селі Байрамча на Одещині народився хлопчик, якому судилося все життя шукати коріння своє і свого народу. Це письменник, бард, журналіст Володимир Стафідов. Нині він живе у Дніпрі, очолює болгарську організацію «Родна кєшта», пише книжки, вірші й пісні, а ще має власний гурт «БубОкан», де звучать бардівські мотиви.

1 березня на головній сцені міського центру культури та дозвілля ім. Єфросинії Зарницької у Первомайську відбулося свято Баби Марти. Цьогоріч воно знову стало не лише фольклорним заходом, а майданчиком для єднання громади, вшанування традицій і висловлення вдячності нашим захисникам. У залі був аншлаг — сотні мартениць, українсько-болгарська атмосфера та щира зацікавленість глядачів. Як журналістка і співорганізаторка події, спробую передати в цій статті головні моменти й враження цього дня.

Він добровольцем пішов на фронт, пережив важке поранення, віддав частину себе за Україну і повернувся практично з того світу. Болгарин із Бессарабії, воїн із позивним «Болгар», сьогодні живе у Первомайську разом із дружиною та сином. Його історія — про війну, коріння, традиції і про те, чому національність не визначає, на чиєму ти боці.

Минулого року фестиваль «Баба Марта гуртує» став яскравою подією та започаткував добру традицію у Первомайській громаді. Цьогоріч містян і гостей міста запрошують на обрядову «Честита Баба Марта». Захід об’єднає творчі колективи, майстрів та представників національної болгарської спільноти, які дбайливо зберігають свої традиції та щедро діляться ними з усіма охочими. Водночас свято буде відкритим і цікавим для кожного — незалежно від віку чи національності. На гостей чекає насичена програма, атмосфера єдності, знайомство з болгарськими обрядами та тепле спілкування у дружньому колі.

У час, коли війна випробовує нас на стійкість і пам’ять, збереження національної та етнічної культури стає не розкішшю, а необхідністю. Саме про це історія болгарського народного ансамблю «Гуденки» з Вільшанки. Журналістка поспілкувалася з його керівницею Любов’ю Гончаровою, щоб зрозуміти, як болгарська пісня живе на Вільшанщині уже понад чотири десятиліття.

Напевно, це правильно — підбивати підсумки вже після завершення заходу. Адже саме так можна не лише подякувати всім, хто був поруч, а й зазирнути за лаштунки — у той особливий простір, де народжується справжня сила події. Саме там відбувається безліч процесів, непомітних для глядачів, але надзвичайно важливих і цінних. Тож спробую розповісти про головне. Усіх, кому цікаво, запрошую разом зі мною пройтися сторінками болгарського свята Сурва: як виникла ідея, навіщо це було потрібно і хто долучився до підготовки.

14 січня 2026 року в Первомайську відбулося болгарське новорічне свято Сурва. Було велелюдно, гамірно та яскраво. На гостей чекали давні традиції у сучасному виконанні, теплі спогади та пізнавальний фільм, співи, танці й подарунки, а також смачні страви болгарської кухні. Організувала захід ГО «Болгарська молодь в Україні «Другари» на чолі з Наталією Клименко. Дивіться репортаж з події на Гард.City.

Про Болгарський острів у Первомайську, а точніше — край Грушівки, тривалий час майже не говорили. Чи то не було прийнято, чи бракувало інформації, чи мало місце замовчування — нині це вже не так важливо. Головне, що є люди, які зберігають ці спогади й готові ними ділитися. Саме такою людиною є пані Валентина Степанок.

Гучні дзвони, маски сурвакарів, прикрашені гілочки сурвачки та щирі побажання на новий рік. Болгарське свято Сурва — це не лише давній обряд, а й спосіб зберегти ідентичність, підтримати одне одного й не втратити віру у складні часи. Про символіку Сурви, відродження болгарської громади в Первомайську та місію ГО «Болгарська молодь в Україні “Другари”» розповідає голова організації Наталія Клименко.

Відкриття болгарсько-українського центру на базі Центральноукраїнського національного технічного університету стало символічним актом єдності та підтримки. Подія зібрала у Кропивницькому дипломатів, науковців та представників громад із різних регіонів України.

28 грудня у селі Богемка на Миколаївщині на будівлі церкви з’явиться пам’ятна дошка Йосипу Янчику — пастирю чеської євангельської громади, воїну корпусу Людвіка Свободи та людині, яка багато років поспіль була духовним провідником місцевих чехів.

11 грудня у Первомайську відбулася зустріч із журналістами, письменниками та дослідниками питань болгаристики з Кіровоградщини Сергієм Полуляхом, Оленою Надутенко та Сергієм Осадчим. Захід, організований спільнотою «Болгарська молодь в Україні “Другари”» у партнерстві з ГО «Десяте квітня», зібрав представників болгарської діаспори та активну громаду міста. Темою зустрічі стала «Історична правда болгаро-українських стосунків».