Іноді цікаві історії починаються з одного повідомлення. До громадської організації «Болгарська молодь в Україні «Другари» написав бессарабський болгарин Олег Шевченко — чоловік, який давно захоплюється історією свого народу. Звичайна розмова швидко перетворилася на захопливу мандрівку в минуле: про болгарські поселення на півдні України, давні традиції та життя між болгарською й українською культурами.
Батько був українцем, а мама — болгарка
Пан Олег розповідає, що його коріння походить із бессарабського села Кирнички, що на Одещині. Саме там формувалися великі болгарські громади, хоча першими поселенцями були зовсім інші народи.
— Спочатку там жили молдавани й українці, а болгари з’явилися пізніше. Потім їх стало навіть більше. У селі навіть була так звана Руська вулиця — там переважно жили українці, — згадує він.
— Маминe прізвище — Каражекова. Це типове болгарське прізвище. У мене фактично дві культури — українська і болгарська, — каже чоловік.
Болгарам пропонували нові землі на півдні сучасної України
Чоловік багато читає історичних джерела і намагається зрозуміти, як формувалися поселення болгар у Бессарабії.
За його словами, масове переселення почалося у XIX столітті після воєн між Османською імперією та Російською імперією. Болгарам пропонували нові землі на півдні сучасної України.
— Переселенцям давали землю — до 60 гектарів на родину, підйомні гроші, звільняли від податків і навіть не брали синів до армії. Тому багато болгар вирішили переїхати, — пояснює він.
Так сформувалися великі болгарські поселення, особливо навколо міста Болград.
Сто двадцять років без змішаних шлюбів
Особливо чоловіка вразив один історичний факт, який він знайшов у дослідженнях про своє село. За його словами, українці поселилися в Кирничках приблизно у 1814 році, болгари — у 1830-му. Проте перший змішаний шлюб між болгарином і українкою з’явився лише у 1951 році.
— Уявіть собі, що більше 120 років люди жили в одному селі і не одружувалися між собою. Ходили на свята, спілкувалися, але сім’ї створювали тільки зі своїми, — дивується Олег.
У традиційній болгарській родині панував чіткий розподіл ролей
У розмові пан Олег не раз повертається до теми традицій і родинного укладу. Він згадує історії своєї бабусі, яка багато розповідала про болгарські звичаї та спосіб життя.
За його словами, у традиційній болгарській родині панував чіткий розподіл ролей і сильна повага до сімейних традицій. Цю особливість Олег колись обговорював із бабусею, яка намагалася пояснити старі традиції.
— Вона казала: подивися на Руську вулицю — там жили українці. Будинки були бідніші. Болгари жили трохи заможніше. І пояснювала це тим, що у болгар інші звичаї, — згадує він.
За словами бабусі, болгари традиційно більше займалися виноробством і рідше зловживали міцним алкоголем.
— У болгар у кожному дворі було вино. Самогон майже не гнали — тільки на великі свята, а вино пили помірно, — каже Олег.
Фото: tua.in.ua
Сучасний світ змінюється, і багато старих традицій поступово відходять
Чоловік також цікавився статистикою шлюбів і розлучень між різними національностями. За його словами, у деяких дослідженнях зазначалося, що традиційні громади з сильними сімейними правилами мають нижчий рівень розлучень.
— У таких громадах люди дуже серйозно ставилися до сім’ї. Розлучення вважалося великою ганьбою, — пояснює він.
Втім, Олег визнає, що сучасний світ змінюється, і багато старих традицій уже поступово відходять.
Фото: tua.in.ua
Мова, з якої все почалося
Першою мовою пана Олега була болгарська.
— У селі всі говорили болгарською. Коли мама перевезла мене до міста і віддала в дитсадок, вихователька спочатку навіть не розуміла, що я кажу, — згадує він.
Згодом він опанував інші мови, але болгарську досі вважає частиною своєї ідентичності.
Інтерес, що починається з історії
Олег пояснює, що його інтерес до історії з’явився з простого бажання зрозуміти власне коріння.
— Мене завжди дивувало, що багато людей не знають історії місць, де жили їхні предки. А це дуже цікаво: розуміти, як народи опинилися на цих землях, — каже він.
Саме тому він і написав до громадської організації, щоб поділитися історіями і дізнатися більше про сучасне життя болгарської громади на Миколаївщині.
Мабуть, нічого випадкового в цьому світі немає
Спілкування з паном Олегом стало для журналістки та очільниці ГО «Болгарська молодь в Україні «Другари»» ще одним підтвердженням того, що випадковості часто виявляються закономірностями. Звичайне повідомлення у соцмережі несподівано переросло у змістовну розмову про історію, пам’ять і родинне коріння. А історії таких людей, як Олег Шевченко, нагадують, що культура й традиції не зникають, доки є ті, хто ними цікавиться і передає їх далі. Тож пам’ятаймо, чиїх батьків ми діти.
