Вирушаємо у мандрівку вихідного дня у квітневий «Бузький Гард». Що тут можна побачити в середині весни? Багато краси та цікавинок: дивіться фотоальбом від Гард.City.
Мандрівка починається з Мигії
Сонце тепле, але вітер прохолодний. Над Південним Бугом, степовими просторами та Радоновим озером пливуть величезні купчасті хмари, пишні, наче квітучі дерева. Попри холодну погоду, тут і там вже квітнуть терен та алича. Аромат біля них такий, що повітрям можна наїстися, наче медом.
У березневому фотоальбомі ми бачили Радонове озеро крижаним. Зараз лід вже давно розтанув, і вода унизу набула свого незвичайного аквамаринового відтінку.
Радонове озеро
Зазвичай мандрівники звикли милуватися озером з оглядового майданчика неподалік траси, де зосереджені всі туристичні принади: кав'ярня-ятка з сувенірами, лавки, гойдалка, фотозони: металеві крила та коване серце. Але якщо пройтися трохи далі, можна відкрити для себе нові ракурси.
Радонове озеро з іншого ракурсу
Тут є маленький куточок, схожий на відомі Білі скелі поблизу Арбузинського каньону. Контраст із синьою водою створює гарний краєвид, але не варто наближатися до краю: порода потріскана,
і хтозна, чи не заманеться частині схилу сповзти донизу, якщо його потривожити.
Тож милуємося звіддаля і вирушаємо далі, повз вперте абрикосове дерево, яке продовжує цвісти, незважаючи на холод.
Вперті абрикоси
Дорога веде далі і виводить на сонячні схили понад Бугом. Тут розкидані (а може, розставлені?) гранітні камені, наче Стоунхендж. А в траві, куди не глянь, справжні килими квітів.
Степ і камені
Спочатку в око впадає синє море гіацинтів, вони ж гадюча цибулька, мишачий гіацинт, або мускарі. А далі бачиш тендітні фіалки та цілу купу барвистих півників, що ростуть невеличкими галявинками.
Півники причорноморські, або півники понтичні радують погляд найрізноманітнішими кольорами: тут і бузкові, й фіолетові, і майже блакитні, лимонні та сонячно-жовті.
Деякі ще в бутонах, а інші квітнуть на повну.
Тут таки можна побачити гіацинтик блідий ніжного блакитного кольору, а ще барвінок та горицвіти.
В одній із квіток вмостився пухнастий житель степу: це хрущ-лисичка.
А над схилами вже збирається квітнути глід.
Через річку, на тому березі теж квітнуть дерева: здається, вони світяться на сонці на тлі зелених схилів.
Південний Буг
На цьому березі теж гарні краєвиди.
Довкола стільки краси, що хочеться йти і йти цим квітучим килимом, обережно, щоб не пом'яти квіти.
А що, як вирушити назад трохи іншою дорогою? Вона приведе на зелений схил понад Бугом, де на обривчастих гранітах вже квітне авринія скельна.
Авринія скельна
А що це у траві таке золоте? Та це ж бузький тюльпан!
Бузький тюльпан
Це дуже рідкісна знахідка, бо таких квітів, що їх колись було повно по схилах Бугу, тепер залишилося дуже мало. Тюльпан бузький (Tulipa hypanica) занесений до Червоної Книги України.
Авторка цього квіткового репортажу шукала ці тюльпани по бузьких схилах п'ять років, і от нарешті знайшла! Вважаю, що про цю знахідку варто зробити окремий допис, тож слідкуйте за оновленнями на Гард.City. А поки що час повертати з мандрівки додому. І степ дарує на завершення подорожі ще одне диво: пухнастий фіолетовий сон, який ще не відцвів.
Сон
Десь там, далеко за річкою, над тим берегом, йде дощ.
Хмара над озером
З-за великої хмари виглядає сонце. А Радонове озеро каже: до нових зустрічей!
