31 березня делегація з Первомайська відвідала Кропивницький, де взяла участь у презентації книги Олени Надутенко «Код Кубрата». Поїздка об’єднала представників громадської організації «Молодь Болгарії в Україні "Другари"», хореографічний колектив «Мозаїка» та родину українського захисника В’ячеслава Куцарева і перетворилася на насичений день зустрічей, виступів і екскурсій.
«Їхали не просто на презентацію — до друзів»
Дорога до Кропивницького була непростою. Делегація добиралася об’їзними маршрутами через Вільшанку та Добровеличківку. Попри це, до місця призначення всі прибули з гарним настроєм.
— Ми їхали не просто на презентацію — ми їхали до друзів, до людей, з якими нас поєднують роки спілкування, спільні проєкти і цінності, — говорить голова організації «Другари». — Ця поїздка — про коріння, про те, як важливо знати, хто ти і звідки, про болгарську спадщину, яка живе в українській культурі, особливо на півдні країни.
Поїздка відбулася за підтримки голови ради національних спільнот Кропивницького Сергія Осадчого та його дружини Олени — людей, які вже багато років вибудовують міст дружби між громадами. До речі, напередодні пан Сергій побував у посольстві Болгарії в Україні, де говорив про болгарську спільноту Вільшанщини.
«Ми всі — нащадки цієї великої історії, і вона нас об’єднує»
Основною подією дня стала презентація книги Олени Надутенко «Код Кубрата», яка відбулася в бібліотеці імені Маланюка і зібрала широку мистецьку та освітню спільноту. Тут були митці, студенти, представники національних спільнот, зокрема й молодь, яка цього року вирушає до Болгарії на практику.
У виданні поєднані поезія, публіцистика та історичні розвідки авторки.
— Це не перша моя книга про Кубрата, — розповідає Олена Надутенко, — раніше була «Нащадки Кубрата», яка народилася після наших поїздок до Перещепиного, на місце, де вшановують його пам’ять. Там ми співали, спілкувалися, відчували, що ця історія жива.
У книзі є і вірші, і публіцистика, і історичні матеріали. Вона починається з історії Кубрата, його п’яти синів, і далі переходить до сучасності. Це різні напрямки, але вони всі про одне — про пам’ять і коріння.
Перше видання було переважно російською мовою. Але для цієї книги я переклала вірші українською — буквально за місяць. Дещо написала нове. І коли почала збирати все разом, зрозуміла, наскільки ця тема для мене особиста.
Я почала досліджувати свою родину і знайшла болгарське коріння. І тоді зрозуміла, чому мене так тягне до цієї культури, до мови, до людей. Це дуже глибокий зв’язок.
Цінності можуть зникнути, дім може згоріти, але пам’ять ніхто не забере. Коли мені важко, я повертаюся до своїх спогадів, до тих людей і подій, які були в моєму житті. І це дає сили.
«Цей танець об’єднує»
Колектив «Мозаїка» Фото: Наталія Клименко
Особливою частиною заходу став виступ хореографічного колективу «Мозаїка» під керівництвом Інни Буфалової. Юні танцівниці представили болгарські танці та провели імпровізований майстерклас.
— Це танець, який об’єднує, — пролунало під час виступу.
У залі утворилося коло — символічне і буквальне. Люди взялися за руки і разом зробили перші кроки болгарського хоро. І здавалося, що у той момент зникли кордони між містами, поколіннями й навіть країнами.
«Гайда, що звучить, як голос коріння»
Яскравою родзинкою став виступ тріо під керівництвом Олександри Корпусової. У виконанні колективу прозвучала гайда — традиційний болгарський інструмент, що наповнив зал особливою атмосферою. Звук ніби переносив присутніх у простір болгарської культури, де музика є мовою єднання. У залі запанувала тиша, а згодом — щирі оплески. Виступ став справжнім емоційним містком між минулим і сучасністю, між Україною та Болгарією.
«Маємо пам’ятати, завдяки кому можемо творити»
В’ячеслав та Олена Куцареви
Окремий емоційний момент — це присутність родини захисника України В’ячеслава Куцарева:
— Ми маємо пам’ятати, завдяки кому можемо сьогодні зустрічатися, говорити, співати і творити.
Сергій та Олена Осадчі
Також прозвучала вдячність організаторам Сергію та Олені Осадчим, бібліотеці імені Маланюка та всім партнерам за можливість зібратися разом.
«У нас працюють лише професіонали»
Програма дня була насиченою. Первомайська делегація відвідала обласну філармонію, обласний краєзнавчий музей та Центральноукраїнський національний технічний університет.
В обласній філармонії нас зустріла художня керівниця Анна Шуть:
— У нас працюють виключно професійні музиканти. Якщо в будинках культури часто займаються аматори, то у філармоніях по всій Україні — лише фахівці з профільною освітою: музиканти, співаки, танцівники.
У фоє гості побачили виставку фотографій артистів — нинішніх і колишніх. Частина з них сьогодні боронить Україну.
Гордістю філармонії є Академічний театр музики, пісні і танцю «Зоряни».
— Це унікальний випадок: вони навіть виступали в Північній Кореї і здобули там гран-прі, — розповіла Анна.
Вона також згадала складний період, коли будівля зазнала пошкоджень від російської агресії:
— Уже вранці після вибуху нам допомагали вирішувати всі питання. Відновлення було масштабним — в числі іншого ремонтували дах.
Анна підкреслила роль директорки Наталії Агапєєвої та подякувала всім, хто долучився до допомоги, зокрема, Сергію Осадчому.
Музей: подорож крізь час
Не менш цікавою стала екскурсія до обласного краєзнавчого музею. Делегація побачила унікальні археологічні експонати — від трипільської культури до скіфського й слов’янського періодів.
Особливу увагу привернула знахідка з села Небелівка — одна з перлин археологічної колекції.
Окрема зала була присвячена українській традиційній культурі: старовинні речі, вишивка, елементи побуту.
Напередодні Великодня особливий інтерес викликала колекція писанок, створених за орнаментами з різних регіонів України, Молдови та Болгарії. Вона стала символічним містком між культурами — таким самим, як і вся ця поїздка.
«Справжній дім у спільній творчості»
У Центральноукраїнському національному технічному університеті делегація з Первомайська побачила, як наука, культура та традиції переплітаються в повсякденному житті студентів. Гостям показали лабораторії студентів готельно-ресторанного бізнесу. Напередодні Великодня студенти випікали паски за власними рецептами.
Завідувач кафедри економіки та підприємництва Володимир Зайченко провів делегацію коридорами університету, демонструючи масштаб і потужність закладу. Він також розповів про нещодавно відкритий Центр україно-болгарської дружби, де навчаються студенти, які мають болгарське коріння. Центр не лише зберігає пам’ять і культуру, а й готує молодь до подорожей і практик у Болгарії, що відбудуться вже цього року.
— Тут поєднуються навчання, традиції та культурна спадщина. Це місце, де студенти відчувають свій зв’язок із історією, — зазначив Володимир Зайченко.
Ростислав Клімішин: «Відчуття глибокого зв’язку поколінь»
Художник Ростислав Клімішин поділився своїми враженнями:
— Сьогоднішній день дав відчуття глибокого зв’язку поколінь, культури та історії. Було особливо приємно бачити, як діти і дорослі об’єднуються у спільному дійстві — танці, спогадах, мистецтві.
«Найголовніше — це єднання»
— Найголовніше — це єднання, — підкреслює Сергій Осадчий, голова ради національних спільнот Кропивницького та голова ГО «Нашитє хора». — Я завжди намагаюся не лише об’єднувати громади, а й мотивувати людей, спонукати їх до взаємодії, до спільної роботи і творчості, давати надію на майбутнє.
Фото: Наталія Клименко
«Ми приїхали з відкритим серцем — і отримали ще більше»
Наостанок пані Олена, дружина Сергія Осадчого, вручила делегації плакету — національну болгарську випічку, як символ гостинності. Ми поверталися не просто з гарним настроєм, а з глибоким усвідомленням, що саме людяність, відкритість і щирість будують справжні мости між людьми.
— Ми приїхали з відкритим серцем — і отримали ще більше, — діляться учасниці поїздки.
