Первомайщина: давно і тепер

Сьогодні ім'я Бебюш Капон носить один із провулків Первомайська. Проте ще кілька десятиліть тому її знали тисячі жителів міста та навколишніх сіл. Понад пів століття вона лікувала хвороби очей, боролася з трахомою, рятувала людей під час окупації та фактично створювала місцеву офтальмологічну службу. У розпорядженні редакції опинилися архівні документи з її особової справи — власноруч написана автобіографія та кадровий послужний список 1972 року. Вони дозволяють уточнити окремі факти біографії лікарки та простежити її життєвий шлях через першоджерела.

У червні 2026 року в Первомайську регулярно діє лише одна переправа через Південний Буг — між міським парком і Богополем. Гард.City дізнався, коли вона працює, а також перевірив, чи не залишилося в місті інших переправ, про які знають не всі.

Він пам’ятає Первомайськ із заводськими прохідними, переповненими школами та багатолюдними демонстраціями. Бачив місто до війни і бачить, як воно змінюється сьогодні. Через його об'єктив пройшли тисячі людей і сотні подій. Михайло Заводянський — фотожурналіст, якого у Первомайську знають десятки років.

У Первомайському краєзнавчому музеї готують постійну експозицію про російсько-українську війну. Формують її із речей і свідчень, що приносять люди. Одним із експонатів стала меморіальна дошка випускникам медичного коледжу — загиблим військовим, яку мали відкрити 17 квітня. Напередодні, 16 квітня, російський ракетний удар по Києву знищив підприємство, де її виготовляли, разом із готовим пам’ятним знаком. Ще один експонат — залишки ворожого дрона-камікадзе, які до редакції Гард.City передав український захисник.

У Мигії на Первомайщині є незвичайна криниця у пащі Кита, яку охороняє Нептун із тризубом. Композиція неподалік від траси привертає увагу вже понад чотири десятиліття. Хто і коли створив цікаву локацію: дізнайтеся історію криниці та несподіване сучасне продовження історії на Гард.City.

На яких історичних будівлях Первомайська раніше були флюгери та де у місті вони є зараз, як  за їхньою допомогою вимірюють напрям та швидкість вітру? Запрошуємо до цікавого дослідження разом з Гард.City. Побачимо ретросвітлини міста, побуваємо в гостях у метеорологів та дізнаємось, куди дме вітер у Первомайську.

У селах Первомайщини криниці — це не просто джерела води. Це частина історії, яку пам’ятають люди. Гард.City починає новий цикл матеріалів про старі криниці нашого краю. Першу історію надіслала жителька села Кам’яний Міст Ольга Скрипник — колишня бібліотекарка, яка давно збирає спогади односельців. Її розповідь — про криницю на вулиці Польовій, якій понад півтора століття.

Після несподівано сніжної зими 2026 року в Україні а зокрема на Миколаївщині, настало водопілля. Деяким населеним пунктам загрожувало підтоплення. Надзвичайники продовжують попереджати про небезпечні метеорологічні явища на початку березня, а саме — підвищення рівнів води в річках басейну Південного Бугу (Мертвовід та Кодима). Чи існує загроза великого паводку для Первомайська, коли подібне спостерігалося раніше та якими були повені минулих років: журналістка зібрала спогади містян та інформацію від фахівців Первомайської гідрологічної станції.

Котрісь з цих старих цеглин знайдені при дорозі або у купі будівельного сміття, а з деяких раритетів був зроблений мангал, де смажили шашлик. Нині це — експонати музеїв у Первомайську на Миколаївщині, Городку на Хмельниччині, приватних колекціях дослідників із Львівщини. Про що розповідають старовинні цеглини та чому важливо їх зберегти - читайте у спільному дослідженні журналістів із Городка та Первомайська.

Між цими світлинами - півтора століття, в яке вмістилася ціла історія розквіту і занепаду водяних млинів на території нинішнього Первомайська. Який має вигляд правий берег Південного Бугу в районі Скали наприкінці 1800-х і нині: порівнюємо ретросвітлини з сучасниими фото. Цікаво з Гард.City.

Історія родини первомайця Руслана Слюсаря — це не просто приватні спогади. Це жива тканина українських ХХ і ХХІ століть, у якій переплелися війни, репресії, окупації й дивовижна здатність вистояти. Вона починається в селі з символічною назвою Ятранівка, проходить крізь колективізацію і НКВС, німецьку та російську окупації — і доходить до сьогодення, у якому пам’ять стає формою опору.

Яким було Місто століття тому? За допомогою сучасних технологій можна розфарбувати старі світлини й побачити, якими могли бути в кольорі вулиці, будівлі та краєвиди тих часів. Цікаво з Гард.City