Сьогодні ім'я Бебюш Капон носить один із провулків Первомайська. Проте ще кілька десятиліть тому її знали тисячі жителів міста та навколишніх сіл. Понад пів століття вона лікувала хвороби очей, боролася з трахомою, рятувала людей під час окупації та фактично створювала місцеву офтальмологічну службу. У розпорядженні редакції опинилися архівні документи з її особової справи — власноруч написана автобіографія та кадровий послужний список 1972 року. Вони дозволяють уточнити окремі факти біографії лікарки та простежити її життєвий шлях через першоджерела.
Публікацію підготовлено до дня народження Бебюш Капон — 17 червня 1896 року. Матеріал став можливим завдяки сприянню наукових співробітниць Первомайського краєзнавчого музею Олени Красіної та Ірини Тихончик, які допомогли віднайти й надати редакції архівні документи. Окрема подяка краєзнавиці Тетяні Хмарі за підказку, яка стала поштовхом до цього історико-біографічного дослідження.
Бебюш Капон праворуч. На стіні — портрет академіка ФілатоваФото: з архівів Первомайського краєзнавчого музею
Кримське коріння та одеська колиска світової медицини
Аналіз власноруч написаних документів розкриває цікаву деталь, яка дещо розходиться із загальноприйнятими біографічними довідками. У той час, як офіційні джерела часто вказують місцем народження Бахчисарай, сама Бебюш Юфудівна у першому рядку автобіографії чітко вивела чорнилом: «Родилась в 1896 г. 12 июня в Крыму г. Симферополе».
Походження родини нерозривно пов'язане з нечисленним та самобутнім етносом кримських караїмів. Батько лікарки, Юфуд Капон, офіційно числився бахчисарайським міщанином і працював на тютюновій фабриці в Сімферополі (тютюнова промисловість Криму наприкінці XIX століття була традиційною караїмською справою).
Після раптової смерті батька в 1909 році родина переїжджає до Одеси. Тут дівчина закінчує гімназію і у 1913 році обирає шлях медицини, вступивши на Одеські вищі жіночі медичні курси. Революційні бурі вона застає на операційних точках: у 1917-1918 роках, будучи студенткою 5-го курсу, вже практикує як лікарка-інтерн у земській лікарні імені Липецького на Красній Слобідці.
В 1919 році медичні курси інтегруються до медичного факультету Новоросійського університету, і Бебюш отримує офіційний диплом під №4014 зі званням лікаря. Наступні шість років (1919-1925) вона працює ординаторкою у знаменитій Очній лікарні доктора Дубинського на вулиці Старопортофранківській. Саме тут молода лікарка потрапляє до школи генія світової офтальмології — академіка Володимира Петровича Філатова. В 1933 році вона пройде у нього спеціалізовані курси з революційної методики пересадки рогівки та назавжди стане його провідною ученицею.
Первомайський десант: війна з «єгипетською тьмою»
У вересні 1925 року Одеський губздороввідділ відправляє талановитого хірурга у складне відрядження — окружне місто Первомайськ. Регіон задихався від епідемії трахоми (небезпечного інфекційного захворювання очей, що веде до сліпоти), яку в народі прозвали «єгипетською тьмою».
Капон очолює очне відділення Первомайської окружної лікарні на вул. Бульварній, яке налічувало тоді всього 15 ліжок. Досліджені документи доводять: Бебюш Юфудівна розгорнула безпрецедентну медико-соціальну кампанію. З 1929 по 1931 роки вона паралельно завідує спеціалізованим Трахоматозним медпунктом. Завдяки залученню громадських організацій, у 1930 році їй вдається відкрити самостійну Очну лікарню на 20 ліжок (міська лікарня №3 на вул. Революції).
Як згадує сама лікарка на сторінках автобіографії:
«Завдяки цілому ряду профілактичних заходів, аж до поголовного обстеження очей населення, санітарно-просвітницькій роботі, а також енергійному лікуванню за методом ак. Філатова В.П. — трахома була ліквідована».
Це був грандіозний медичний тріумф — повне подолання соціальної сліпоти в межах великого промислового району.
Довідково. Трахома — це хронічне інфекційне захворювання очей, спричинене бактерією Chlamydia trachomatis. Вона передається контактним шляхом і є провідною інфекційною причиною сліпоти у світі. Без лікування викликає рубцювання тканин і необоротну втрату зору.
Фото: з архівів Первомайського краєзнавчого музею
Документи про війну: між нацистським арештом та порятунком молоді
Найбільш драматичний період — роки Другої світової війни. В офіційному кадровому послужному списку навпроти воєнних років стоять розмиті дати, але автобіографія розкриває шокуючу правду.
Після початку війни очну лікарню об'єднують з І радянською лікарнею, і Бебюш Капон залишається в місті під час німецько-румунської окупації. Окупанти, переплутавши караїмське походження лікарки із єврейським, заарештовують її разом із родиною для подальшого знищення. Тоді розгортається подія, що назавжди увійшла в історію міста: первомайці зібрали понад 10 тисяч підписів на захист своєї лікарки, документально довівши нацистам караїмське коріння родини, і німці змушені були її відпустити. Сама Капон пише про це дуже стримано: «В период оккупации я и вся моя семья подверглись репрессиям со стороны немцев».
Повернувшись до операційної, лікарка розпочинає свій власний підпільний спротив. Вона масово рятує місцеву молодь від депортації на примусові роботи до Німеччини та допомагає пораненим військовополоненим. Інструментом порятунку стає трахома. Знаючи, що німці панічно боялися інфекцій, Капон фальсифікувала діагнози, виставляючи абсолютно здоровим хлопцям та дівчатам маркування «інфікований трахомою». Окупанти обходили такі будинки стороною. За цей тихий подвиг лікарка, за її ж словами, до кінця життя отримувала листи-подяки від врятованих нею солдатів.
19 березня 1944 року, всього за три дні до звільнення Первомайська, рятуючись від відступаючих нацистських загонів, родина Капон поспіхом виїздить до Одеси. Одразу з 1 квітня 1944 року вона стає до роботи ординатором очного відділення клініки інституту вдосконалення лікарів на М'ясоєдовській.
Повернення лікарки та державне визнання
Проте Первомайськ не міг обійтися без свого головного офтальмолога. Вже у жовтні 1944 року за офіційним екстреним викликом Первомайського міськвиконкому Бебюш Капон повертається до міста, щоб відбудовувати розгромлену медичну інфраструктуру.
Архівні документи фіксують її колосальний авторитет у повоєнні десятиліття:
- З 1944 року вона очолює очне відділення І хірургічної лікарні на вул. Воровського, розширивши його до 30 ліжок та оснастивши передовими на той час фундус- та щілинними лампами-мікроскопами.
- Організовує один із перших у регіоні протиглаукомних диспансерів.
- Послідовно обирається депутаткою міської ради 4 скликань (1939, 1947, 1951, 1953 роки), очолює міську комісію охорони здоров'я та входить до складу виконавчого комітету міста.
- Працює народним засідателем міського суду (1949-1951).
Паралельно Капон створює власну медичну школу. Вона викладає в місцевому медичному училищі (ФАШ) на вул. Леніна і виховує плеяду видатних офтальмохірургів (лікарів Шрингера, Липкан, Торчинську), які згодом очолили очні клініки у містах Львові, Білій Церкві та навіть у Середній Азії.
За свій лікарський шлях вона двічі отримує нагрудний знак «Відмінник охорони здоров'я СРСР» (1948, 1950 рр.), орденську медаль «За трудову доблесть» (1966 р.) та заноситься до Книги Ленінської трудової слави міської лікарні.
З правого боку шоста у темному костюмі сидить Бебюш Юфудівна КапонФото: Юлія Миколаївна Зухіна, директорка музейно-виставкового комплексу імені академіка Філатова в Одесі
Вона залишила посаду, але не залишила пацієнтів
Четвертий, фінальний аркуш автобіографії ставить крапку в адміністративній кар'єрі легенди:
«С августа 1971 года отказалась от заведывания глазным отделением по домашним обстоятельствам и по личной просьбе переведена на работу ординатора в глазн. отделении на 0,5 ставки».
У віці 75 років, маючи за плечима понад пів століття бездоганного стажу, Бебюш Капон залишає керівне крісло, але не операційну. Вона продовжувала оперувати та вести амбулаторний прийом у залізничній поліклініці на вул. Гагаріна майже до середини 1980-х років.
Померла видатна лікарка у 1989 році на 93-му році життя в Одесі, куди переїхала незадовго до смерті.
Сьогодні у Первомайську її ім'ям названо провулок, а на будинку по вулиці Театральній, де вона жила, встановлена меморіальна дошка. Проте саме ці чотири сторінки, написані її власною рукою під розчерком «Б. Капон» у жовтні 1972 року, залишаються найголовнішим і найчеснішим пам'ятником жінці, яка присвятила своє життя поверненню світла людям.
