Первомайщина: давно і тепер

16 липня на старовинному кладовищі по вулиці Одеській у Первомайську з-під багаторічних хащів повернули із забуття могилу Мурат Яківни Капон (1860–1955) — матері відомої офтальмологині Бебюш Капон. Родинне поховання настільки заросло деревами, кущами й бур'янами, що його довелося буквально розшукувати. Прибрати занедбану могилу взялися підприємець і меценат Михайло Драгомирецький, який спеціально приїхав із Києва, краєзнавиця Тетяна Хмара разом із чоловіком та працівники Первомайського медичного фахового коледжу.

Понад три десятиліття вона збирала порцеляну з різних куточків світу. А потім вирішила, що ці речі мають не просто зберігатися вдома, а жити в українських музеях. Колекція Олени Берикул-Криворучко, громадянки Канади українського походження, поповнила й фонди Первомайського краєзнавчого музею. Серед подарованих експонатів — чашки, блюдця, тарілки, цукорниці, молочники, свічники та фарфорова фігурка козака Мамая.

Її називали «кришталевим голосом української сцени». Нею захоплювався Микола Лисенко, їй аплодував Париж, а Марко Кропивницький відкрив у ній майбутню примадонну українського театру. Цьогоріч минає 90 років від дня смерті Єфросинії Зарницької. Ця дата стала приводом знову перегорнути сторінки життя зірки, згадати людей, які десятиліттями берегли пам'ять про видатну актрису, і спробувати відшукати архіви дослідника Петра Маркушевського, який мріяв написати про неї книгу. Адже історія Зарницької — це не лише біографія великої мисткині. Це історія нашої країни.

Сьогодні ім'я Бебюш Капон носить один із провулків Первомайська. Проте ще кілька десятиліть тому її знали тисячі жителів міста та навколишніх сіл. Понад пів століття вона лікувала хвороби очей, боролася з трахомою, рятувала людей під час окупації та фактично створювала місцеву офтальмологічну службу. У розпорядженні редакції опинилися архівні документи з її особової справи — власноруч написана автобіографія та кадровий послужний список 1972 року. Вони дозволяють уточнити окремі факти біографії лікарки та простежити її життєвий шлях через першоджерела.

У червні 2026 року в Первомайську регулярно діє лише одна переправа через Південний Буг — між міським парком і Богополем. Гард.City дізнався, коли вона працює, а також перевірив, чи не залишилося в місті інших переправ, про які знають не всі.

Він пам’ятає Первомайськ із заводськими прохідними, переповненими школами та багатолюдними демонстраціями. Бачив місто до війни і бачить, як воно змінюється сьогодні. Через його об'єктив пройшли тисячі людей і сотні подій. Михайло Заводянський — фотожурналіст, якого у Первомайську знають десятки років.

У Первомайському краєзнавчому музеї готують постійну експозицію про російсько-українську війну. Формують її із речей і свідчень, що приносять люди. Одним із експонатів стала меморіальна дошка випускникам медичного коледжу — загиблим військовим, яку мали відкрити 17 квітня. Напередодні, 16 квітня, російський ракетний удар по Києву знищив підприємство, де її виготовляли, разом із готовим пам’ятним знаком. Ще один експонат — залишки ворожого дрона-камікадзе, які до редакції Гард.City передав український захисник.

У Мигії на Первомайщині є незвичайна криниця у пащі Кита, яку охороняє Нептун із тризубом. Композиція неподалік від траси привертає увагу вже понад чотири десятиліття. Хто і коли створив цікаву локацію: дізнайтеся історію криниці та несподіване сучасне продовження історії на Гард.City.

На яких історичних будівлях Первомайська раніше були флюгери та де у місті вони є зараз, як  за їхньою допомогою вимірюють напрям та швидкість вітру? Запрошуємо до цікавого дослідження разом з Гард.City. Побачимо ретросвітлини міста, побуваємо в гостях у метеорологів та дізнаємось, куди дме вітер у Первомайську.

У селах Первомайщини криниці — це не просто джерела води. Це частина історії, яку пам’ятають люди. Гард.City починає новий цикл матеріалів про старі криниці нашого краю. Першу історію надіслала жителька села Кам’яний Міст Ольга Скрипник — колишня бібліотекарка, яка давно збирає спогади односельців. Її розповідь — про криницю на вулиці Польовій, якій понад півтора століття.

Після несподівано сніжної зими 2026 року в Україні а зокрема на Миколаївщині, настало водопілля. Деяким населеним пунктам загрожувало підтоплення. Надзвичайники продовжують попереджати про небезпечні метеорологічні явища на початку березня, а саме — підвищення рівнів води в річках басейну Південного Бугу (Мертвовід та Кодима). Чи існує загроза великого паводку для Первомайська, коли подібне спостерігалося раніше та якими були повені минулих років: журналістка зібрала спогади містян та інформацію від фахівців Первомайської гідрологічної станції.

Котрісь з цих старих цеглин знайдені при дорозі або у купі будівельного сміття, а з деяких раритетів був зроблений мангал, де смажили шашлик. Нині це — експонати музеїв у Первомайську на Миколаївщині, Городку на Хмельниччині, приватних колекціях дослідників із Львівщини. Про що розповідають старовинні цеглини та чому важливо їх зберегти - читайте у спільному дослідженні журналістів із Городка та Первомайська.