Війна. Спротив. Люди

Ефективність підрозділу на полі бою вимірюється не лише його вогневою міццю, а й тим, як держава та суспільство дбають про воїна після отримання поранення чи повернення з ворожих катівень. Для бійців легендарного підрозділу надійним тилом стала унікальна структура, що забезпечує повний цикл реабілітації. Однією з найважливіших ланок цієї системи є служба супроводу бригади – АЗОВ.Супровід, яка щодня здійснює комплексну опіку над тими, хто віддав здоров'я за свободу України.

1-й Окремий центр Сил безпілотних систем розпочав інформаційну кампанію «Це ми», в межах якої публічно заявляє про свою участь в ударах по стратегічних об'єктах на території росії.

21 липня у Первомайську попрощалися з Миколою Микитіним — старшим сержантом поліції об'єднаної штурмово бригади «Лють». Захисник помер від тяжких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання.

У неділю, 19 липня, у середмісті Первомайська знову відбулася традиційна акція-нагадування «Полон вбиває. Не мовчи». Двічі на місяць вона збирає родини військовополонених і безвісти зниклих захисників, їхніх друзів, волонтерів та інших небайдужих містян. Цього разу учасники не лише розгорнули масштабну портретну інсталяцію, а й долучилися до всеукраїнської акції «Дзвін за полоненими та безвісти зниклими», щоб ще раз нагадати: про тих, кого досі чекають удома, не мають права забути.

Український розробник створив сайт-галерею «Голоси з площі. Картонки». Туди можна завантажити фото з протестним плакатом.

У ніч проти 17 липня російські війська завдали ракетного удару по Хаджибейському району Одеси. Загинули двоє мирних жителів, ще вісім людей дістали поранення, серед них — двоє дітей.

Вранці 16 липня 2026 року у столиці та багатьох містах України розпочалися акції протесту проти звільнення Федорова та призначення Клименка на пост мініста оборони країни. Українці вийшли з картонками на площі своїх міст з вимогою повернути Михайла Федорова на пост очільника МО. Дивіться фото з акцій протесту, котрі зібрав Гард.City.

18 липня о 10:00 в Україні може одночасно пролунати передзвін на підтримку військовополонених, безвісти зниклих захисників і захисниць та їхніх родин. До всеукраїнського флешмобу «Дзвони надії для тих, хто в тиші» закликають долучитися громади, церкви, заклади культури, громадські організації та всіх небайдужих українців.

До редакції Гард.City звернулася дружина загиблого військовослужбовця Яна Матвійчук (Татош) із проханням допомогти поширити петицію про присвоєння її чоловікові, молодшому сержанту Павлу Матвійчуку (позивний «Балі»), звання Героя України (посмертно).

Саме цього дня, 10 липня 2025 року, у стрілецькому бою обірвалося життя 22-річного жителя Довгої Пристані Олега Ярового. За виняткову мужність і героїзм Указом Президента України від 19 липня 2025 року воїну було посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Щоб віддати шану славетному земляку, біля Алеї Слави зібралися його рідні, друзі, знайомі та небайдужі жителі села.

10 липня в Україні відзначають День вшанування загиблих медичних працівників. Це день пам'яті лікарів, фельдшерів, медичних сестер, бойових медиків — усіх, хто рятував життя інших, але не вберіг власного. Від самого ранку про цю дату нагадала голова профспілки медичних працівників Первомайщини Оксана Іванченко.

Це розповідь про ніжність посеред війни, про 15 хвилин першого світанку, про вміння бути вразливим та про затишок, який можна знайти навіть під звуками вибухів на Донбасі. Своїми спогадами про Героя України Олега Ярового до річниці його загибелі з журналісткою Гард.City поділилася його кохана дівчина Валерія Дідик.