Саме цього дня, 10 липня 2025 року, у стрілецькому бою обірвалося життя 22-річного жителя Довгої Пристані Олега Ярового. За виняткову мужність і героїзм Указом Президента України від 19 липня 2025 року воїну було посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Щоб віддати шану славетному земляку, біля Алеї Слави зібралися його рідні, друзі, знайомі та небайдужі жителі села.
«Мам, я всеодно піду воювати»
Фото: Оксана Ярова
У 18 років, одразу після закінчення коледжу, Олег свідомо обрав шлях воїна і пішов на строкову службу до Національної гвардії України. Саме в лавах НГУ його й застало повномасштабне вторгнення. Після демобілізації хлопець побув удома лише два тижні: чітка мотивація та прагнення захищати Батьківщину не дозволили залишатися в тилу. Тож уже у 2024 році він підписав контракт із ЗСУ. Олег завжди щиро поважав та захоплювався легендарним батальйоном «Вовки Да Вінчі», рівняючись на їхню мужність.
«Мам, я всеодно піду воювати, тільки не хочу, щоб ти сердилася на мене», — так Олег сповістив маму про своє рішення.
«Я пишаюся кожним його вчинком»
Надзвичайно складно було виступати матері Олега. Коли їй надали слово, на Алеї Слави запанувала тиша, ніхто з присутніх не стримував сліз. Збираючи всі сили, аби впоратися з емоціями, вона звернулася до земляків:
«Наш син став частиною історії України, але для нас назавжди залишився просто нашим Олежкою — найдорожчим сином, рідним братом, внуком, коханим, світлом, яке не згасне ніколи».
Розділити їхній біль, підтримати родину та вшанувати пам'ять воїна, який віддав життя за вільну Україну, — це найменше, що кожен із нас може зробити сьогодні.
«Жодна нагорода не поверне життя людини»
На захід із вшанування пам'яті Героя приїхала й кохана Олега — Валерія. Дівчина поділилася спогадами про те, як підтримувала його рішення йти на службу, та з якою гордістю завжди дивилася на свого захисника.
Аби пам'ять про Олега жила в особливий спосіб, Валерія створила зворушливий проєкт: вона розробила пам'ятні стікери з його фотокарткою та QR-кодом, який веде на прижиттєве інтерв'ю воїна. Усі присутні на заході також мали змогу взяти ці наліпки собі на згадку, щоб почути голос та думки Героя.
Вулиця на честь героя
Голова Синюшинобрідської громади Олександр Зубко
До слова також запросили голову Синюшинобрідської громади Олександра Зубка.
Очільник ТГ щиро подякував батькам Олега за те, що виховали справжнього патріота та Героя України. Він наголосив, що подвиг Олега Ярового назавжди вписаний в історію громади, і запевнив: за одностайної підтримки односельців, рідну вулицю захисника перейменують на його честь, аби увічнити пам'ять про нього для наступних поколінь.
Пам'ятати про ціну
Ті, хто боронить нашу землю, не вмирають, поки живе наша пам'ять про них. Такі заходи — це не просто данина традиції, це наше спільне зобов'язання пам'ятати, якою ціною дається кожен мирний світанок. Сьогодні, схиляючи голови разом із батьками Олега, ми знову усвідомлюємо: наша єдність у скорботі й гордості за своїх Героїв — це те, що робить нас незламними та тримає країну в найтемніші часи.
