Війна. Спротив. Люди

У неділю, 7 грудня, в центрі Первомайська знову зібралися ті, для кого тиша — нестерпна. Акція «Не мовчи. Полон вбиває» вже перетворилася на традицію і болісну необхідність: з портретами, прапорами та без відповідей, які ці родини шукають місяцями, а дехто й роками.

У неділю, 7 грудня, у Первомайську відбудеться чергова громадянська акція на підтримку військовополонених та зниклих безвісти. Її ініціюють родини захисників. Програму заходів складають автопробіг містом і публічна акція в центрі.

У ніч на 4 грудня 2025 року Одеса зазнала інтенсивної атаки з боку ворожих безпілотників. Частина Пересипського району залишилася без електрики.

Сьогодні, 2 грудня 2025 року, Первомайськ попрощався із захисником України Олексієм Мурзаком. Чоловіку було 47 років. Загинув герой 25 листопада 2025 року, виконуючи бойове завдання із захисту країни.

1 грудня вранці ворожі ударні безпілотники атакували Миколаїв. Один з шахедів впав на покрівлю 9-поверхового будинку, на місці спалахнула пожежа. Вогнеборці наразі ліквідували загоряння.

Регулярна підтримка армії — те, чого Україні бракувало з перших днів повномасштабного вторгнення. Допомога завжди була потужною, але хаотичною: сьогодні збір закрили, завтра відновили, наступного тижня — новий запит, і так по колу. Та щоб армія могла планувати свої дії й закупівлі, їй потрібна стабільність, а людям — зручний, прозорий і технологічний інструмент допомоги. Саме тому волонтери й українські бізнеси створили «Підписку на військо» — платформу, яка дозволяє кожному оформити регулярну підтримку у два кліки.

28 листопада 2025 року Первомайськ попрощався із полеглим захисником України Олександром Антонівим. Військовий загинув під час виконання бойового завдання навесні 2025 року на Покровському напрямку.

28 листопада 2025 року Первомайськ попрощався із захисником України Олександром Мельничуком. Воїн загинув на Куп'янському напрямку під час виконання бойового завдання.

Вона могла залишитися в звичному житті: працювати в лікарні, планувати майбутнє і не поспішати дорослішати війною. Але у 2020-му зробила інший вибір — пішла служити у Збройні Сили України. Туди, де страх не має права голосу, а рішення ухвалюють холодною головою. Знайомтеся: Катерина, бойова медикиня 40-ї окремої бригади імені Великого князя Вітовта. Та, хто рятує.

Сергій Остафичук «Сєня» зник безвісти 9 березня 2025 року на Курському напрямку. Відтоді його рідні намагаються знайти найменшу ознаку того, що чоловік в полоні. Єдине, що вдалося відшукати, — цілий бронежилет, який ймовірно належав Сергію, на фото в одному з російських телеграм-каналів. Проте цього доказу замало, щоб зниклого безвісти внесли до списку полонених. Журналістка Гард.City організувала зустріч матері зниклого — Світлани Остафичук, та Катерини Музлової — однієї із засновниць благодійного фонду «СЕРЦЕ В ДІЇ», який підтримує та допомагає військовополоненим та їхнім родинам, щоб скласти план, як діяти тим, у кого рідні зникли безвісти.

24 листопада 2025 року Первомайськ попрощався із захисником України Геннадієм Аркушею. Воїн загинув на Харківщині, відстоюючи волю України та наше з вами життя.

23 листопада у середмісті Первомайська вранці зібрались рідні та близькі зниклих безвісти та полонених українських захисників та захисниць. Незмінно усі присутні намагаються привернути увагу до необхідності повернути всіх до одного полонених та докласти максимум зусиль для пошуку зниклих воїнів.