Війна. Спротив. Люди

Ніч на 27 квітня в Одесі видалася однією з найважчих за останній час — місто зазнало масованої атаки ударними дронами. Є влучання у житлові будинки та цивільну інфраструктуру, серед постраждалих — діти.

26 квітня у середмісті Первомайська знову зібралися ті, для кого час зупинився у тому дні, коли зникли їхні рідні. Тут пройшла мирна акція «Не мовчи — полон вбиває». Цього разу вона була особливою. Поруч із болем — радість, бо на акцію прийшли й ті, хто повернувся з полону. Журналістка Гард.City розкаже.

До Гард.City надійшло звернення з проханням про допомогу від родини Білоєдових, внутрішньо переміщених осіб із Херсона, яка опинилася у критичній життєвій ситуації та терміново шукає житло.

Звістка, на яку чекали: під час чергового обміну Україна повернула ще 193 своїх захисники. Серед них і військовий із Первомайська Сергій Амандурдиєв, який провів у полоні майже два роки. Журналістка Гард.City зв’язалася з рідними Сергія, які підтвердили цю радісну новину.

Внаслідок ранкової атаки дронів-камікадзе 24 квітня на Миколаївський район постраждали двоє жінок, а також зафіксоване руйнування житла.

У нічній атаці по Одесі 24 квітня російські війська знову вдарили по житлових кварталах. Є загиблі, поранені та зруйновані будинки.

Ця історія — з серії «невипадкових випадковостей». Читайте, як червонокнижні тюльпани проклали невеликий місток між людьми та місцями, Півднем та Сходом. Вікторія Воробйова з Удачного на Донеччині побачила на Гард.City публікацію про бузькі тюльпани та поділася своєю історією про квіти, війну та надію.

Вночі 22 квітня Одещина знову опинилася під масованою атакою ударних безпілотників. Основною ціллю ворога стала портова інфраструктура — попри роботу ППО, уникнути пошкоджень не вдалося.

Про зникнення сина вона дізналася понад рік тому. І відтоді не припиняє боротьби. Військовий Сергій Амандурдиєв зник під Покровськом у червні 2024 року, а згодом стало відомо, що він у полоні в Чечні. Лариса Амандурдиєва виходить на акції, шукає будь-яку інформацію і переконана — мовчання вбиває шанс на повернення.

Іноді історії повертаються самі — разом із тривожними новинами з Херсонщини. Саме так знову згадалася родина Будаків, яку ми знаємо від початку великої війни. Вони могли залишитися в тилу, у відносно спокійному Первомайську, але обрали інше: він пішов служити, вона — поїхала за ним ближче до фронту. І тепер разом, кожен на своєму місці, щодня під звуки вибухів допомагають українським військовим. Журналістка Гард.City поспілкувалася з Іриною.

20 квітня громада Первомайська провела в останню путь воїна, який довгий час вважався зниклим безвісти. Олександр Дудник повернувся додому «на щиті» — і місто зустріло його живим коридором.

У ніч на 16 квітня внаслідок російського ракетного удару по Києву було зруйновано підприємство, яке виготовляло меморіальну дошку на честь випускників Первомайського медичного коледжу — воїнів сучасної війни, які загинули, захищаючи незалежність України. Разом із виробничими приміщеннями вогонь і вибухи знищили й сам пам’ятний знак, офіційне відкриття якого мало відбутися 17 квітня у Первомайську.