Війна. Спротив. Люди

25 травня громада провела в останню путь 29-річного воїна, який загинув під час бойового завдання на Харківщині.

23 травня 2026 року Первомайськ попрощався із молодшим сержантом Іваном Донцовим, який загинув на Харківщині, обороняючи Україну.

22 травня 2026 року у Первомайському професійному коледжі вшанували Героя України, сапера «Вовків Да Вінчі» Олега Ярового, нашого земляка з Первомайщини. Година пам’яті зібрала тих, хто знав і любив захисника: на зустріч приїхали батьки та кохана воїна. Зібралися викладачі коледжу, які тепло згадують випускника, а повна зала студентів уважно слухала історію його подвигу задля волі України.

На центральній площі міста та у ЦК Зарницької 20 травня Первомайська громада прощалася із 24-річним воїном Русланом Ігоровичем Грушею, який загинув на Харківщині.

19 травня жителі Первомайської громади зібралися на центральній площі міста, щоби провести в останню путь українського військового Юрія Потужного, який загинув у листопаді 2024 року. 

Серед 58 військових із Миколаївщини, яких вдалося повернути з російського полону під час першого етапу обміну «1000 на 1000», — захисник із Первомайська Андрій Коломієць.

На центральній площі Первомайська та у ЦК Зарницької 18 травня із військовими почестями попрощалися з молодшим сержантом Яном Косташенком, який загинув на Харківщині.

15 травня на центральній площі Первомайська жителі громади зібралися, аби провести в останню путь українського військового Ярослава Заскальнюка. Захиснику було 27 років.

14 травня у Первомайську знову лунали слова прощання із полеглим захисником України. Містяни зібралися на площі Тараса Шевченка та у Центрі культури імені Єфросинії Зарницької, аби провести в останню путь Анатолія Черненка — військового, який загинув під час бойового завдання.

13 травня Первомайська громада провела в останню путь українського військового Дмитра Шевченка, який загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині. Цього дня місто знову об’єдналося у скорботі — жителі вийшли, аби віддати шану своєму землякові.

Біля могили Віктора Красильникова у Кам’яному Мості 12 травня зібралися рідні, школярі, вчителі й сусіди. У селі вперше провели меморіальне вшанування загиблого захисника — хлопця, який любив мотоцикли, мріяв про власний дім і після поранення знову повернувся на війну. Через два роки після його загибелі громада прийшла сказати: його пам’ятають.

Коли російські війська зайшли на лівобережжя Херсонщини, жителька Олешок Олена Перерва ще не знала, що попереду у неї окупація, наслідки підриву Каховської ГЕС, втеча через Крим і росію і страх за подругу, яка досі виживає без води, світла й медичної допомоги. Сьогодні пані Олена живе у прихистку для переселенців у Первомайську і вперше наважується говорити про пережите. Це ще одне свідчення злочинів російської окупації проти українців.