Війна. Спротив. Люди

1 193 дні – стільки провів у полоні первомаєць Олег Музлов. Військовий 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського зустрів повномасштабне вторгнення у Маріуполі, там його взяли в полон 14 березня 2022 року. Майже два з половиною роки чоловік провів в колонії особливого режиму ВК-10 у Мордовії, де, як відомо за численними свідченнями, українських бранців регулярно піддають жорстоким тортурам.

Сьогодні, 15 жовтня, у селі Кінецьпіль із військовими почестями проходить прощання із Хрульовим Ігорем Рудольфовичем — воїном, який віддав життя за Україну.

14 жовтня 2025 року в Первомайську попрощалися із захисником України Олександром Романіком. Воїну було 38 років.

Ранок 12 жовтня. У Первомайську осіннє повітря густе й прохолодне. З неба мрячить дощ. Біля входу до центрального парку — банер із фотографіями військових, яких досі розшукують. Поруч — інсталяція: одинадцять пар берців, виставлених рядами, ніби їхні власники ось-ось повернуться додому. На стільцях — військові кітелі та портрети. Тут починається чергова акція «Полон вбиває. Не мовчи».

У ніч на 13 жовтня російські війська знову завдали удару по цивільній інфраструктурі Одеської області. Внаслідок атаки спалахнула масштабна пожежа, постраждала одна людина. Ліквідація триває.

До повномасштабного вторгнення «Бізон», за фахом вчитель фізичного виховання, працював тренером. Крім військової кафедри бойового досвіду не мав. Після нападу країни-агресора чоловік відразу вступив до лав ЗСУ. Спершу проходив службу у теробороні Миколаївщини, а нині «Бізон» — командир батальйону 41 окремої механізованої бригади.

Командир взводу матеріального забезпечення Владислав на позивний «Мотоблок» пам’ятає свій перший день повномасштабної війни до дрібниць. «Я спав у кабіні, коли командир постукав у двері: «Вставай, війна почалась». Я не повірив. Думав, жартує. А потім — вибухи, метушня, всі бігають, вантажать БК. Спочатку було страшно, потім — треба було працювати».

У ніч проти 9 жовтня російські війська атакували Одеську область ударними дронами. Частину цілей збито, але наслідки — серйозні: палаючі будинки, пошкоджені енергомережі, постраждалі люди.

У неділю, 12 жовтня 2025 року, у Первомайську відбудеться мирна акція на підтримку українських військовополонених і безвісти зниклих. Початок — о 08:45. До участі запрошують усіх небайдужих.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Василь не вагався: одразу пішов до військкомату. Через вік спершу отримав відмову, але наполегливість зробила своє. Уже у квітні 2022 року він був у лавах 40-ї окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта. Сьогодні — головний сержант 5-ї батареї 2-го взводу. Права рука комбата, організатор і справжній «Батя» для свого розрахунку.

«О п’ятій ранку ми почули вибухи: по Чугуївському аеропорту росіяни вдарили ракетами», — так розпочалася для Василя «Чайки» повномасштабна війна. Колишній працівник виконкому Первомайської міськради вже чотири роки боронить Україну. Нині він командир гармати 1-го артилерійського взводу 4-ї батареї 2-го дивізіону 40-ї окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта.

Він зустрів повномасштабну війну з перших її секунд під Харковом. Дві російські ракети прилетіли просто туди, де стояв їхній підрозділ. Йому 61 рік. За плечима — п’ять років бойового досвіду. Нині він головний сержант шостої батареї другого артилерійського дивізіону 40-ї бригади. Коли говорить про війну, не добирає красивих слів, але за кожною фразою — сила, вірність і любов до тих, кого захищає. «Духу достатньо. Ми дослужимо, скільки зможемо», — каже Сергій Щедров.