На долю відомого поета та громадського діяча Олекси Різниківа випало багато випробувань. Його творчості випало й пророком стати, як сам говорить. Зокрема, напророчив перейменування міста Кіровограду. А що з Первомайськом? Чи на часі зараз його перейменування? З таким питанням до Олекси Сергійовича звернулась журналістка Гард.City напередодні дня народження поета.
Думку Олекси Різниківа щодо перейменування ми публікували й раніше. Зокрема, поет наголошував на тому, що відштовхуватись у плані перейменування слід від назви головної річки, на якій стоїть місто — Південного Бугу. Його пан Олекса, як і багато дослідників-українознавців, називає Богом.
«Я на той час уже знав і всім товкмачив, пояснював, доводив, що наша річка є центральною, головною для нашого народу, що прабатьківщина наша була від Карпат до Дніпра-Дону, що названо річку Богом недаремно! Вона була Богом для нашого роду-народу», — твердив Олекса Різників.
Поет із донькоюФото: з архіву Ярослави, доньки поета
Попри всі обставини точка зору не змінилась
Проте, як підтверджує й пан Олекса, війна змінює багатьох людей. Тому ми знову звернулись до Олекси Сергійовича й отримали відповідь, що думку свою він не змінив.
«Це все треба було робити вчора. Ну, ви ж знаєте, що я за перейменування міста на Богопіль. Річка на Бозі стоїть, річка Бог найдревніша — центральна річка України, між Дніпром та Дністром. Центральна частина нашого міста називається Богополем, тобто Бого-поліс – місто на бозі. Гадаю, що така назва була б цілком логічною».
Сміючись додає, що на його думку усі жителі Богополя підтримають саме цей варіант.
Пан Олекса відомий своєю пристрастю до вивчення мови, в його творчому доробку є книги-дослідження: «Українська мова — спадщина тисячоліть», «Одноримки. Словник омонімів та схожословів» та інші.
Фото: з архіву Ярослави, доньки поета
А може це зараз не на часі? Війна в країні
«Я думаю, що з цього не потрібно робити головне. Перейменували й забули. Головне зараз — війна, потрібно боротися, перемагати. Бачте, яка зараз у нас держава красива. Перейменували свого часу Кропивницький на Зінов’євськ (у 1924-1934 роках — Вікіпедія) і ніхто не говорив: на часі, не на часі. Назвали і все, люди ковтнули. Потім назвали Кіровоград — люди проковтнули і нічого не сталося. А потім я у 1980 році був у Кіровограді у готелі й написав свій сонет:
Як тебе звати, місто? — Кропивницьк?
Карпенко-Карівськ? Мов, Кіровограде!
Упавши ниць, з найглибшої з криниць
ковток води приймаю в душу радо.
У тій криниці – сльози молодиць,
і піт, і кров, що цибеніли градом
з козацьких жил, із парубочих лиць –
всіх, що несли Вкраїну, ніби ладо
на голім серці між торги і зради,
між перекинчиків, між тисячі пивниць,
між хліб і сіль навколишніх столиць,
куди – не знати. Тільки би не втратить!
З твоїх зіниць буяє блиск зірниць,
Садовсько-Саксагансько-Каро-граде!
Через 20 років я тримаю в руках цей сонет, стою перед телевізором: «Хто за те, щоб перейменувати Кіровоград у Кропивницький? Голосуємо». Все, перейменували. Я виявився пророком».
Фото: з архіву Ярослави, доньки поета
Та чи отримає ідея перейменувати Первомайськ схвальний відгук у містян сьогодні?
«Усі мої друзі і знайомі мене підтримують. Але й недругів схоже вистачає. Хоча, може, вони просто мене не знають». Йдеться про ініціативу присвоїти Олексі Різниківу звання «Почесний громадянин міста Первомайська», яка зібрала більше 200 підписів містян. Гард.City висвітлював це питання.
Двічі первомайці збирали підписи на підтримку присвоєння звання «Почесний громадянин міста Первомайська» Олексі Різниченку — поету, письменнику, дисиденту, повному кавалеру ордена «За заслуги», людині-легенді, честь бути сучасниками якої є у нас. Проте звернення міська влада просто проігнорувала. Про це редакції Гард.City розповіла краєзнавиця Тетяна Хмара, яка очолює ініціативну групу.
Сумний символізм
До слова, сьогодні нашому уславленому землякові виповнюється 86 років. Символічно, що його, як одвічного дисидента, який багато років страждав через переслідування радянського режиму, а фактично, через свій патріотизм, тепер позбавили святкового настрою навіть у власний День народження. Бо він співпадає з днем повномасштабного вторгнення рф, яка «гідно» наслідує традиції СРСР.
Рік тому, попри початок бойових дій в Україні, на Гард.City вийшла стаття до 85-річчя Олекси Різниківа.
Тоді він розповів багато цікавого про свій життєвий і творчий шлях, а зокрема, про становлення яскраво вираженої проукраїнстької позиції:
«На мене вплинули не лише розповіді матері про Голодомори та батькові — про революцію. Найбільше мене вразила промова Микити Хрущова, у якій він звинуватив Сталіна у створенні режиму, що базується на терорі, і засудив культ особи Сталіна.
Щоб у людини сформувалася життєва позиція, людина має пройти певний шлях, мати певні переконання, ідеї, уявлення, почуття. Зі школи я вийшов із роздвоєною свідомістю, бо в глибині душі вірив у Бога, мої батьки були віруючими людьми і відвідували церкву, але у школі нас переконували, що Бога немає. Так само нам навіювали, що Сталін — вождь усіх часів і народів. Коли він помер, то наша вчителька зайшла в клас із заплаканими очима і повідомила: «Дети, умер великий вождь Сталин!» Я навіть написав вірша з такими рядками: «Клянемся Вам, родной товарищ Сталин, что Ваше дело будем продолжать», цей вірш помістили в стінгазету. А вдома мати сказала: «Слава Богу, здох антихрист!» От можете уявити, що творилося у моїй голові».
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
