У четверту річницю повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2026 року, у Первомайському краєзнавчому музеї презентували книгу «Променем сонця» (редакторка і упорядниця — Руслана Романюк). У книзі зібрані понад 40 статей-спогадів про життя та службу Героя України Михайла «Чикаго» Яворського, який воював у складі добровольчого підрозділу під командуванням первомайця Сергія «Волоха» Волошина. Про людину, пам'ять та мрії говорили з тими, хто пліч-о-пліч служив з «Чикаго».
На презентацію завітали побратими Михайла Яворського, рідні загиблих побратимів, молодь. Розпочали зустріч із хвилини мовчання та коротенького відео, на якому «Чикаго» (Михайло Яворський), «Даня» (Данило Земськов) та первомаєць «Шура» (Олександр Рибачок) виконують гімн України. Виконання гімну підхопили присутні на зустрічі.
«Пам'ятування»
«На минулоручному, сьомому з'їзді військових письменників я вперше почула слово «пам'ятування». Пам'ять — це те, що ми тримаємо в голові, душі, «пам'ятування» — це дії, які ми робимо для того, щоб пам'ятати. І сьогодні ми проводимо пам'ятування героя України Михайла Яворського», — відкрила презентацію одна з ведучих — Ольга Островська.
Українська журналістка, яка проживає в Чикаго, Руслана Романюк, зібрала спогади про Михайла та його побратимів. Є тут спогади «Студента», «Прокопа» — військовослужбовців із Первомайська, які продовжують боронити країну, окрема стаття про Олександра «Шуру» Рибачка.
Розповіді не про війну, а про людину
Завітав на презентацію ще один побратим «Чикаго» — його командир Сергій «Волоха» Волошин.
«Перший час я його тримав на дистанції, якщо чесно, я його не розумів. По-перше, відразу видно, що людина високоосвічена, інтелектуально розвинена. Успішний айтівець, з гарною зарплатнею, родина, діти, а він все покинув і приїхав захищати Україну», — поділився спогадами Сергій Волошин.
Проте чоловіки дуже швидко знайшли спільну мову й стали один одному, як брати. Не було такої задачі, яку б не визвався виконувати «Чикаго», був готовий прийти на допомогу кожному. Так, коли потрапили під мінометний обстріл і «Волох» дав наказ відійти в очерет і замаскуватися, всі відійшли окрім «Чикаго» й «Студента»:
«Я повернувся за ними, «Студент» накладає турнікет пораненому, «Чикаго» іншому допомагає. Я почав сваритися, чому лишилися. Міша спокійний, як удав каже: «Серьога, вони просили про допомогу. Тут потрібен був медик». Я в запалі сказав, що вони ж не наші. «Немає наших, не наших, вони такі самі українці, як ми».
Як виявилося згодом, Михайло Яворський — нащадок повстанців з Івано-Франківщини. Після закінчення війни він мріяв з родиною повернутися на малу Батьківщину, в село й працювати віддалено.
Мріям не судилося здійснитися. Як пригадує Сергій, «Чикаго» ніби передчував свою смерть і за декілька тижнів до загибелі у внутрішньому чаті написав побратимам, що відчуває, що «відкриє рахунок» (у контексті того, що довго воюють без втрат). За два дні до загибелі (22 травня) він цілий день провів із командиром, ніби не хотів його відпускати: вони їли морозиво та шаурму, багато спілкувалися:
«Я відчув, що він мене не хоче відпустити. Хоча я знав, що завтра їду до Полтави, а він заходив на бойові», — пригадує останню зустріч Сергій.
А вже 25 травня Сергію зателефонували зі штабу й повідомили, що «Яворський 200-й».
Допомагати, попри біль втрати
«Студент» — син Алли Ралєвої, «Прокоп» — її брат. Пані Алла була ідейною натхненницею цієї презентації. Попри те, що вона особисто не була знайома з «Чикаго», зі слів сина та брата запам'ятала його, як дуже сонячну, добру людину.
«Я дуже вдячна пані Марії, Зоряні, рідним Міші. Вони, незважаючи ні на що, досі допомагають підрозділу, де служать хлопці, побратими Міші. Тримають із ними зв'язок і продовжують підтримувати їх, попри власний біль», — розповіла пані Алла.
Марію Яворську, маму «Чикаго», дуже втішило те, що про її сина пам'ятають, вона радо передала примірники книги для краєзнавчого музею, побратимам сина та їхнім рідним, до міської бібліотеки. Завдяки цьому, первомайці можуть завітати до бібліотеки чи музею та прочитати книгу пам'яті, адже в ній є й спогади про загиблих вже первомайців.
Насамкінець презентації колектив «Сузір'я» зі школи №9 подарував присутнім свої пісні.
