Узимку сюди складно дістатися: стрімкі схили над Бугом вкриті снігом та льодом. Проте відчайдух, котрий наважиться спуститися до Третього млина, побачить багато краси. Ділимося цією красою з вами: гортайте фотоальбом на Гард.City.
Цьогорічна зима принесла морози, яких давно не було на Миколаївщині, сніг та ожеледь. Південний Буг вкрився кригою, а бузькі схили засніжені, наче скелі у цукровій пудрі.
У цій місцині правий та лівий береги однаково стрімкі. Схили вкриті льодом і ковзкі, мов скло. Тож спуститися від садиби Ганів, що височить на лівому березі, униз до річки стає задачею із зірочкою.
Тут і влітку спускатися треба обережно, бо схили стрімкі, а стежки сипкі та звивисті. У таку ж зимову погоду пробратися до млина можна хіба що попід берегом від переправи, вузькою стежкою майже впритул до мурованих стін, що збереглися ще з ганівських часів.
Старовинні мури
У щілинах між камінням влітку виросла трава, тепер засохлі китиці й стебла уквітчані крижаними гірляндами.
Старі стіни
Попід берегом замерзла вода, з льоду стричать пожовклі очерети.
Тільки біля греблі вода ніколи не замерзає: серед зимової німоти тут і зараз чути гучний голос річки та голоси численного птаства.

Якщо стане снаги пробратися ковзкими схилами та непевними доріжками до цієї місцини, що так не схожа на себе влітку, то побачите красу. Але треба мати неабияке завзяття та гарну фізичну форму, аби дістатися млина: подекуди доводиться триматися за камені старого муру, щоб не впасти в річку, а подекуди — перелазити через обледенілі дерева.
Шляхом до млина
Проте картина, що відкривається в кінці шляху, того варта. Влітку і взимку між руїн старого млина вирує вода.
Тут зимує водне птаство: сила-силенна качок плюскочуться на бистрині.






