Олекса Різників про перейменування Первомайська

Гард.City

17 травня 2022 12:50

Нова хвиля перейменувань накрила Україну, заговорили й про наше місто. Первомайчанка Анастасія Рябикіна звернулася до відомого українського поета, мовознавця, дисидента, земляка Олекси Різниченка із запитанням: «Знову говоримо про перейменування міста. А яка ваша думка?» Відповідь отримали, читайте.

Олекса РізниченкоФото: Галицький кореспондент

«Це просто моя думка, — пише поет. — Місто лежить на річці БОГ. Звідси і треба танцювати... Додам статтю свою».

Південний БугАвтор: Юлія Савва

Олекса Різників. «Першоджерельність нашої мови». Уривок

«В юності ми з Миколою Вінграновським іноді їздили в Ясинушку. Це на нашому рідному Богополі, такому трикутнику між Богом і Синюхою, де колись панувала Польща, а за Синюхою володарювали козаки, а за Богом була Туреччина. Де виникло прислів’я: «На три держави півень тут співав…»

Тепер усі три частини об’єднані і зовуться Первомайськом.

А чарівна Ясинушка лежить у степу, лишень туди, далі, у бік Голованівська. Хтось із друзів садовив нас на мотоцикл і через півгодини ґрунтова сільська дорога приводила нас на берег Бога. Нас зустрічав чудовий зелений, гарненький байрак, що починався за сотню метрів од берега і впадав до нашої священної річки БОГ!! А навколо — степ і ниви, і небо — над нами. Ми розбивали намет на моріжку, ловили рибу, їли юшку та відпочивали.

І там, у яру-байраку, було гарненьке джерело. Його око ніколи не завмирало, воно пульсувало, билося, виривалося із нірки, а далі вода текла собі рівчачком, струмочком по байраку до річки Бог, метрів сто… Яка насолода була упасти на землю, припасти ротом до отого пульсуючого ока і губами пити і пити ту чудову свіженьку, оживлюючу водичку!!!

Південний БугАвтор: Юлія Савва

Я на той час уже знав і всім товкмачив, пояснював, доводив, що наша річка є центральною, головною для нашого народу, що прабатьківщина наша була від Карпат до Дніпра-Дону, що названо річку Богом недаремно! Вона була Богом для нашого роду-народу. Микола згоджувався, підтримував мене, але він уже перейнявся Дніпром, бо жив у Києві. І писав отак:

Клекочучий Дніпре! В якому народі,

В якому народі народжений ти?

Немеркнучий Дніпре! В якім переброді

Народ переходить в майбутні світи?..

Ти в мого народу течеш біля мрії,

Течеш біля серця безсмертям своїм,

Скажи ж мені, Дніпре, які вітровії

Все кличуть тебе крізь степи та гаї?..

1960

А я своє твердив:

Між річками, як між руками

Бог вигойдував Богопіль,

Уквітчавши його садками

І дібровами доокіл.

Найсолодші відкрив джерела,

Найп’янкіші пустив вітри,

Напуваючи спраглі зела,

З неба хлюпаючи дари…

Вода у джерелі справді солодка, чиста-чистісінька, бо вона ще ні з чим не стикалася, не єдналася, а через 20-30 метрів у струмку уже ростуть билинки, плавають якісь жучки, он жабка стрибнула, скаламутила воду. А далі там упав листочок з дерева… А ген далі вже й Бог приймає у своє лоно цього струмочка. Тут вода уже не така чиста, бо ввібрала у себе із сотень кілометрів, із тисяч сіл, хуторів, містечок багато і джерельної води, і всіляких домішок… Чиста джерельність бореться зі сміттям аж до самого моря. Поки що перемагає джерельність, раз живуть у ріці риби… не гинуть.

Я часто згадую оте джерельце у Ясинушці, оту чисту-чистесеньку воду… Чистісіньку… Чистюсіньку…»

З повною версією статті можна ознайомитися за посиланням.

Фото: Олекса Різниченко