Як зрозуміти, чи справді відбудова у громаді — це про людей, а не лише про звіти? Гард.City став учасником Abo Recovery Tracker School, щоб знайти відповіді. Вчилися працювати з відкритими даними, аналізувати проєкти, розбиратись у бюджетах і знаходити те, що часто ховається між рядків — людський вимір змін. Ця колонка — про те, що ми побачили за ці місяці. Про об’єкти, які мають змінити місто. Про інклюзивність, якої немає, хоча про неї звикли говорити. І про те, що справжнє відновлення — це коли громада знає свої права і вміє ставити запитання.
Досвід журналістів: що таке проєкт Abo Recovery Tracker School
Минулої осені наша редакція стала частиною Abo Recovery Tracker School — програми, яка не просто навчає, як писати про відбудову, а змінює сам погляд на те, що вона означає. Не просто «збудувати як було», а «збудувати краще» — без бар’єрів, без виключень, із повагою до кожного. Звучить просто, але в цій простоті — складно досяжна мета.
У рамках проєкту журналісти Гард.City написали низку матеріалів про важливі для громади об’єкти:
- паліативне відділення, яке планують оновити;
- підземний перехід, що має шанс стати інклюзивним;
- про будівництво нової лінії очисних споруд водоканалу;
- побудову укриттів для навчальних закладів;
- проєкт із побудови житла для ВПО, на розробку якого вже витрачені чималі кошти, а чи побудують — невідомо;
- оновлену їдальню та реформу харчування в освіті;
- простір адаптації, який з’явився на мапі Big Recovery Portal саме завдяки редакційному зверненню.
І щоразу, готуючи матеріали, гортаючи проєкти та кошториси, ми розуміли: відбудова — це не бетон і скло, а ставлення людей до людей.
Навіщо взагалі такі проєкти? Вони дають кожному, хто захоче розібратися в темі, журналістам в тому числі, інструменти: як шукати інформацію, аналізувати її, ставити конкретні запитання. Вони вчать не лише писати про проблему, а й показувати, що з нею можна зробити.
Мапа руйнувань: Миколаївська областьФото: recovery.gov.ua
Ми закликаємо громаду не бути пасивним глядачем
Бо відновлення — це не лише державна програма, а й громадянська зрілість.
Це коли ми питаємо:
- Як влада витрачає наші з вами бюджетні кошти?
- Чому в аптеці чи Ветеранському офісі досі немає пандуса?
- Хто обслуговуватиме дорогий підйомник у підземному переході, коли його встановлять?
- Скільки людей мають змогу отримати якісну паліативну допомогу? Чи вистачить місць потребуючим?
- І що ще ми можемо зробити, щоб ті, кому складно, не залишалися наодинці?
- Як залучається громада до обговорень важливих питань?
Маємо вчитися не лише мріяти, а й контролювати. Не просто співчувати, а діяти. Не жити за чутками, а працювати з джерелами. Abo Recovery Tracker School цьому вчить — і ми передаємо цю навичку далі.
Бо відновлення України — це не лише про те, що ми втратили. А про те, що ми здатні створити. І як ми зможемо себе захистити.
Якщо хочеш долучитися:
- заходь на Big Recovery Portal;
- дивись, які об’єкти плануються, втілюються, забуксували;
- пиши запити, став питання, перевіряй.
І ми продовжимо шукати, писати і нагадувати: наше майбутнє не будується десь. Воно починається саме тут — у Первомайську, з кожного з нас.
Мапа об'єктівФото: brp.org.ua
Окремо про інклюзію та безбар’єрність
Інклюзивний, безбар’єрне відновлення, діалог для підсилення різноманіття — такі модні слова.
Про безбар’єрність говорять, скільки в професії себе пам’ятаю. За попереднього Президента темою опікувалася дружина глави держави, втім, як і зараз. Поняття модні у численних стратегіях, презентаціях, інфографіках, доповідях та на конференціях.
Зате якщо вийти на вулицю — видно, що безбар’єрності як не було, так і немає.
По всій Україні, Первомайськ не виключення, досі бракує елементарного: пандусів, зручних переходів, можливості без перешкод дістатися до школи, аптеки чи ЦНАПу. На проєкти кошти є — на втілення немає, і хто зна, чи будуть.
Наголошу, що це проблема не окремої громади, а системного підходу: інклюзію та безбар’єрність і далі сприймають як «бонус» для людей з інвалідністю, а не як норму, яка стосується всіх — батьків із візочками, юних або літніх людей, поранених ветеранів, тимчасово травмованих. А вона має бути в основі кожного нового проєкту — ще на етапі креслень. Бо її неможливо «вмонтувати» потім. Як не можна додати повагу до гідності у будівлю, яка вже зведена без урахування людських потреб.
Матеріал створено у рамках проєкту за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / This article was supported by the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.
