Всеньке життя наші люди стикаються із забобонами. Дитина безперервно плаче? Очевидно, її зурочила якась жінка з важким поглядом — однозначно відьма. Щось привиділося темної ночі? Звісно, це ж місцевий чорт, ще той шибеник. Розбилася тарілка? Це, авжеж, на щастя, але хтозна, чи це не казиться домовик. Про витівки вищезгаданих знають усі, та Михайло Назаренко пропонує вам познайомитися поближче з ними, зі страхами та з химерними пошестями.
Українська демонологія — неймовірне та строкате явище у культурі нашого народу. Ви можете ставитися до повір’їв, як до вікової мудрості пращурів: хіба ж то вигадки? Немає диму без вогню, відповідно, коли є оповідки про привидів і домовиків, значить, раніше їх було повно — просто нині інфернальні створіннячка соромляться через тиск наукового підходу. Ховаються. Але від того менш реальними не стають.
Ви також можете сказати, що все це лише байки та неосвіченість. Доказовість — пріоритет, а всі вигадані історії цілком можливо раціонально пояснити. Однак дещо залишаються монолітно-однозначним, незмінним: фольклор і міфи — це ми. Це наша історія та культура. Вірите ви в домовиків чи ні, але пропоную вам прочитати те, у що вірили наші предки.
Комфортно, бо на відміну від академічно-наукових праць тут прекрасно адаптований сам текст зі звичною для нас лексикою, а що не зрозуміло — завбачливо винесено у примітки. Цікаво, тому що тут вам і історії про грішну гадюку, і про те, як відьми вчилися своєї відьомської справи, і про чортівський бал, і про кота-музику, і навіть про живий вогонь. Вони звучать шалено і незвично, яскраво і неймовірно, самобутньо та різко — бо такою і є наша історія, наша культура.
Фольклор — то завжди про щирість і відвертість. У піснях, казках чи забобонах, байдуже. Однак це наше, невід’ємне і від того прекрасне, чесне слово прекрасне, кажу вам тілько істинну правду!
Про упорядника збірки: Михайло Йосипович Назаренко — український письменник і літературознавець. Лавреат Національної премії імені Тараса Шевченка 2023 року.
