Усе почалося з банального поста в стрічці: хтось шукав контакти «перевіреної ворожки». І це — серед великодніх кошиків та прохань до Бога захистити від війни. Тут хоч стій, хоч падай. Бо, як у тому анекдоті: або хрестик зніми, або... ну, ви зрозуміли. Ми або віримо в Бога, або тицяємо пальцем у таро, обв’язуємо себе нитками й стукаємо ложкою по столу, аби не прийшли гості. Авторка згадала, що має запас прикмет від підписників — саме час поділитися.
Що каже Православна Церква України?
ПЦУ на цей рахунок говорить чітко: християнин не має звертатися до гадалок, ворожок, не має вірити в талісмани й амулети. Все це — прояв марновірства, яке шкодить духовному життю. І особливо це стосується червоних «єрусалимських» ниточок. У офіційному роз’ясненні церкви вказано, що така традиція бере початок з дохристиянських культів, а не з Євангелія. І замість захисту така нитка може бути просто красивим, але духовно порожнім аксесуаром.
«Чи потрібен нам не захист Божий, а якийсь талісман захисту, справжню природу якого ми до кінця не розуміємо?» — запитують у ПЦУ.
Ну і зрозуміло, що ті «ниточки» — предмет комерції. Вам в інтернеті продадуть, що завгодно, тільки платіть.
Нічого так собі ціна за кілька сантиметрів нитки
Що таке магічне мислення?
Це віра в те, що наші думки, слова чи дії можуть впливати на світ навколо — без логічного зв’язку. Наприклад: «не можна повертатися додому — це на нещастя», або «почухалося вухо — хтось згадує».
З наукового погляду це когнітивне викривлення, тобто помилка мислення. У дітей таке сприйняття є нормальною фазою розвитку. У дорослих воно часто активізується у стресі чи тривожності — як спосіб дати собі відчуття контролю над ситуацією.
У культурі магічне мислення проявляється як забобони, ритуали, амулети. Але коли воно витісняє здоровий глузд або віру, це вже не про духовність — це про страх.
Ось, для прикладу, тато завжди наставляв авторку: «Не наливай навідлі!» Правда, так і не пояснив, що воно таке — оте «навідлі». Ось лише тепер знайшла пояснення.
Слово «навідлі» (або «навіґлі») має діалектне походження й означає дію «від себе», зокрема, коли кисть руки вивертається назовні — наприклад, наливати рідину «через руку». У народних забобонах така дія асоціювалася з можливістю контакту з потойбічним світом, тому наливати «навідлі» вважалося небажаним — на всяк випадок.
Зібрала для вас прикмети — не щоб лякати, а щоб трохи розважити. Бо якщо почати їх усі виконувати — виявиться, що життя небезпечне саме по собі. І лежати під ковдрою — єдиний безпечний варіант.
«Не наливай навідлі!» — іще раз про прикмети
Колись, плануючи врешті написати цей блoг, авторка звернулася до своїх друзів у фейсбуці: «Які прикмети ви пам’ятаєте з дитинства?» Коментарі полилися, як із відра. І ось що з цього вийшло.
Фото: зображення згенероване за допомогою ШІ
Господарські прикмети:
- Не виносити сміття після заходу сонця — бо винесеш достаток.
- Після похорону вимити підлогу — обов'язково, а от після гостей — тільки якщо вони були неприємні.
- Не передавати нічого через поріг — щастя на порозі не розтягують.
- Парне молоко спочатку дітям і стареньким, а котам — хіба що охолоне.
- У корови мало молока? Клади в банку шматок хліба, коли прийшов по молоко.
«Кухонні» прикмети:
- Змахнув крихти рукою зі столу — чекай безгрошів’я.
- Облизала ніж — будеш «гостра на язик», облизала качалку — чоловік буде лисий.
- Якщо впала ложка — прийде дівчина, ніж — хлопець. Якщо не хочеш гостей — стукай тим ножом по столу й кажи: «Сиди вдома».
- Розсипав сіль — чекай сварки. Кидай дрібку через ліве плече — нейтралізуєш.
- Не викидай опару — «тісто втече».
- Не підіймай гроші чи прикраси на вулиці — можуть бути «з поробленням».
Прально-ванні застереження:
- Не перуть речі немовлят у машинці до року. І не купають дітей у день їхнього народження.
- Не залишай відкриту кришку унітаза — «випускає гроші».
- Не мий руки і не витирай обличчя одним рушничком — якось це не до достатку.
- Перейшла дорогу з порожнім відром — до невдачі. З повним — до щастя.
Сімейні й магічні:
- Волосся та нігті — тільки спалювати, бо це генетичний матеріал, а з нього, як відомо, все можна «поробити».
- Пташка залетіла в дім — біда, але краще просто відчинити вікно.
- Забув щось удома — повертатися не можна, а якщо вже треба — подивись у дзеркало чи покажи дулю в кишені. Щоб уже геть помогло, покажи собі дулю у дзеркало.
- Не сиди на куті столу — не вийдеш заміж.
- Сиди на куті столу — зі своїм кутом будеш.
- Якщо чухається ліва долоня — до грошей, але тільки якщо почесати об кишеню.
І ще кілька шедеврів:
- Не лягай спати до заходу сонця — «ніч на день перекинеться».
- На Трійцю купатися в річці не можна — русалки залоскочуть.
- Якщо сидиш і гойдаєш ногою — «чорта катаєш».
Тож у що ми віримо?
Християнство не проти поваги до традицій. Але воно проти заміни віри «магічним мисленням». Бог — це не алгоритм, де «не передав через поріг — пощастить». Це — про довіру, молитву, стосунок. Це я звертаюся до тих, хто піде паски святити на Великдень.
Прикмети — цікава частина нашої культури, з якої виростали покоління. Але коли вона починає керувати життям замість здорового глузду й віри — треба спинитися.
І, зрештою, якщо ти не хочеш вірити в усе це, але бабуся наполягає — то краще показати дулю собі в дзеркалі, випити чаю з нею на кухні, а потім усміхнутися.
Бо якщо сила є — то вона точно не в червоній нитці. А в любові, розумі й вірі. Ну, або принаймні — у доброму гуморі.
