Ми обережні, налякані, завжди насторожі. Нашорошені вуха. Прискорене серцебиття, як у загнаної тварини. Важко жити інакше, коли ти знаєш, що на тебе полюють — холоднокровно й цілодобово, винюхуючи, прицілюючись. Однак дещо мисливці, ці гиденькі й отруйні нелюди, відібрати у нас не можуть. Волю. Жагу до життя. Дух і сміливість, і це важить, бо сміливі безумовно мають щастя.
Ця історія болюча й актуальна, як ніколи
Григорій Многогрішний — втікач. Він утік з божевільні, куди його запроторили після невимовно довготривалих і болісних катувань. Він на повному ходу вистрибнув із поїзда, котрий віз його на каторгу серед таких само приречених і поневолених людей. Григорій не може втекти лиш від самого себе, та від тих думок про свою країну та її громадян — переслідуваних і настрашених, безмежно втомлених, і попри це неймовірно сильних.
Сюжет розкручується на території Зеленого Клину, де Многогрішний опиняється після того, як вистрибнув із «дракона» — потяга, котрий віз його на вірну смерть. Чоловік майже змирився із тим, що помре від голоду й виснаження, не маючи під рукою ані зброї, ані сірників, проте «Бог не без милості, козак не без щастя». Григорія прихистила родина Сірків, котра давно живе на цих землях і полює на тигрів — і головний герой, здається, врешті відчув омріяний спокій. Через «своїх» людей поруч. Через природу. Через споглядання доньки Сірків, Наталки. От тільки йому не дають спокою темні спогади про минуле, болюче для всього народу «зараз», і непевне й страхітливе майбутнє. Вони переплітаються між собою, і одного дня Григорію доведеться зустрітися з минулим. Відплатити й помститися — або здатися й померти.
Ця історія болюча й актуальна, як ніколи. Вона не стільки про пригоди хороброго чоловіка, скільки про зріз нашої з вами історії. Століттями наш народ знищували і продовжують це робити, але от що істинно: неможливо випалити цей сильний народ, як неможливо вполювати людський дух і спрагу до життя, як і стримати нашу лють і наш гнів. Наш народ — народ сміливих людей, і рано чи пізно ми матимемо щастя, як матимуть його наші нащадки на нашій вільній землі.
Про автора: Іван Багряний (справжнє ім’я — Іван Павлович Лозов’яга) — український письменник, журналіст, драматург і політичний діяч. Після звинувачень у проведенні «контрреволюційної діяльності» був заарештований, а згодом засланий на Далекий Схід, тож в основу «Тигроловів» (1944) полягли елементи автобіографії автора.
