Артмарафон Вінграновський — 2024 не завершився. Тривають зустрічі з літераторами та істориками, письменниками та поетами, віртуозами слова та історичної правди. У неділю, 13 жовтня, у краєзнавчому музеї первомайці мали змогу продовжити творчі побачення з відомими українськими діячами в галузі історії та літератури. Зустрічалися з лавреатами Шевченківської премії Анатолієм Кичинським, Василем Герасим’юком та засновником історичного клубу «Холодний Яр» Романом Ковалем.
Недільного дня в музеї людно. Тут зібралися шанувальники українського слова та історії. Проєкт Артмарафону Вінграновський — 2024 зачепив за живе. У фоє книжкова виставка книг Романа Коваля та імпровізована сцена для літераторів. У президію запрошують Василя Герасим’юка, Анатолія Кичинського та Романа Коваля.
Роман Коваль
- Роман Коваль — український громадським діяч, письменник, краєзнавець, дослідник історії визвольної боротьби українського народу першої половини XX століття, член Національних спілок журналістів (1995) та письменників (1998) України, академік Академії наук вищої освіти України (23.12.2013), президент історичного клубу «Холодний Яр» (від січня 1997).
Василь Герасим’юк
- Василь Герасим’юк — український поет, кіносценарист, голова журі міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лавреат Шевченківської премії (2003), друг Миколи Вінграновського.
Анатолій Кичинський
- Анатолій Кичинський — український поет і художник, лауреат Шевченківської премії (2006 р.), друг Миколи Вінграновського.
У програмі зустрічі — презентація книг Романа Коваля
На творче побачення прийшли первомайські історики, краєзнавці, педагоги, журналісти, бібліотекарі, народні майстрині-вишивальниці, громадські діячі та науковці. У програмі зустрічі — презентація книг Романа Коваля, автора численних книг про визвольну боротьбу українського народу 20-х років минулого століття. Олександр Висоцький, організатор Артмарафону, виголошує промову, де розповідає передісторію зустрічі. До речі, Олександр — у вишиваній сорочці від майстрині Жанни Семененко з її авторським взором Вінграновський.
— Не сплановано, але тим цінніше, — говорить Олександр, — бо коли домовлявся про участь Романа Коваля в марафоні, то зрозумів, що лише момент продажу книжок для нього куций. Тож передомовилися про презентацію книг автора, який підіймає величезні та цінні пласти нашої культури, в тому числі й нашого краю. У його книгах є розповіді про наших земляків з Голти, які боролися за незалежність століття тому в лавах УПА. Заразом ми отримали можливість іще раз почути та побачити митців слова.
А далі — сама презентація, де автор Роман Коваль розповідає історії, пов’язані з нашим краєм, читає наживо твори та наголошує: «Мої книжки — це тихе, добре слово про тих забутих, зневажених нашим безпам’ятством відважних синів, що захищали незалежність нашої України».
Авторська розповідь час від часу переривається мовою емоцій. Бо все, про що написано, то життя — правдиве й жорстке. Як сказав Василь Герасим’юк: «Тільки та людина, яка пропускає через себе життєві історії, яка вболіває за долю свого героя, може дозволити собі плакати. Це не безсилля, це правда життя». «І ось такої правди нам не вистачає, — продовжує свою думку пан Василь, — в екранізаціях фільмів, в роботах істориків. Чому роботу істориків виконують лікарі, як Роман Коваль, люди, як публіцист Володимир Білінський. Маємо час протиріч і час на те, щоб розібратися в цьому».
Митці багато говорять і про Миколу Вінграновського. Згадують його роль в історії нашого краю та України загалом. Так пан Василь каже, що варто було б ще при житті створити екранізацію його роману «Северин Наливайко». Пан Анатолій Кичинський говорить про Миколу Вінграновського як про великого гуманіста-еколога. А пан Роман Коваль нас повертає в історію нашого краю, де розповідає про наших південних земляків, про їхній життєвий подвиг та про наше безпам’ятство.
Зустріч триває більше двох годин. Присутні уважно слухають, живо реагують на розповіді та аплодують. Час підходить до завершення. Але ніхто не поспішає розходитися. Роблять світлину на пам'ять, підписують книги у авторів і висловлюють сподівання, що такі зустрічі в Первомайську стануть регулярними.
