У Первомайську зареєстровані більше восьмидесяти об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Люди давно зрозуміли, що така форма об’єднання дає можливість краще розв'язувати проблеми будинку: утримувати своє майно, ремонтувати комунікації, організовувати прибирання прибудинкової території, висаджувати квіти та спільно проводити свята. Сьогодні ми пропонуємо вам зазирнути за лаштунки роботи голови ОСББ «Дружба» Людмили Погонець та побачити, з чого складається її робочий день.
Людмила Погонець
Про ОСББ «Дружба»
Людмила Валентинівна три роки як голова ОСББ «Дружба». У правлінні ще вісім осіб, які допомагають забезпечувати життєдіяльність. За цей час керівництву спільно з жителями вдалося навести порядок у подвір’ях будинків, які входять до ОСББ, зробити ремонти під’їздів, вичистити та облагородити колодязь, привести у порядок дитячі майданчики та дворову сцену, врегулювати прибирання сміття. Та найголовніше — вдалося налагодити контакт з усіма жителями ОСББ й представниками міської влади.
Нині ОСББ «Дружба» — це три багатоповерхівки, які розташовані на трьох вулицях: Базарна, Олекси Гірника та Леоніда Каденюка (Гагаріна). Це близько трьохсот п’ятдесяти жителів, кілька торговельних об’єктів та прилегла територія. Як і в будь-якій організації, історію ОСББ творять люди. Тож далі про тих, хто сьогодні робить комфорт для проживання та працює над вирішенням питань.
Журналістка проведе день в ОСББ. Ранок
Ми зустрічаємося у переддень Державного свята — Дня Прапора. На подвір’ї на мене чекають Людмила Погонець, її помічниця Людмила Рустамова та ще кілька місцевих жительок. З самого ранку мешканці уже вирішують свої питання. Обговорюють план роботи на день. Сьогодні у них увечері концертна програма до Дня Незалежності, тож треба встигнути багато чого.
Людмила Рустамова
Людмила Георгіївна — головна в ОСББ в плані культурно-масових заходів. Вона веде мене до сцени і розповідає, що тут сьогодні має відбутися концерт.
— Ось дивіться, — каже Людмила, — тут у нас проходять різноманітні заходи. А сцену ми робили власноруч: збиралися усі і разом робили. На заходи запрошуємо наших місцевих артистів. Ось сьогодні буде співати народний колектив української пісні «Червона калина». Ми дуже дружні з нашим місцевим депутатом Тимуром Глушком. Він нам багато чим допомагає, за що щиро вдячні. А ще нам дуже пощастило з головою ОСББ. Вона у нас така енергійна, все скрізь встигає: працює, як бджілка.
Порядок починається з чистоти
До нашої розмови долучається голова ОСББ Людмила Валентинівна. Від самого рання вона уже зробила обхід своїх володінь і проконтролювала робочий процес. Я цікавлюся працівниками, від яких залежить чистота і порядок, і ми йдемо з ними знайомитися.
«Поки не підмете та не прибере — додому не йде»
Віра Тростинська прибирає територію будинка, що по вулиці Леоніда Каденюка. Працює тут років зо п’ять, а то й більше. Намагається свою роботу робити в першій половині дня. Буває, звісно, що і по обіді треба виходити. Каже: поки не підмете та не прибере — додому не йде. Все залежить від ситуації. На запитання: чи допомагають мешканці, жартуючи відповідає: «Так, смітити допомагають». Бажаю їй вдалого дня і направляємося до іншого будинку, що по вул. Базарній.
Тут головний у подвір’ї Василь Троянський
Василь Троянський праворуч
Його робочий день розпочинається о шостій ранку, а коли літо, то й раніше.
— Це, для того, — каже чоловік, — щоб люди зранку уже могли вийти в чисте подвір’я. Роботою задоволений, з головою ОСББ та сусідами весь час на зв’язку. Не дай боже що, то всі разом збираються для вирішення проблеми.
Василь Филимонович запрошує нас до своєї оселі, аби ми подивилися, як він господарює. З-поміж усього демонструє свою колекцію моделей машинок та мотоциклів. Є в квартирі і патріотичний куточок, яким чоловік дуже дорожить. Це символи української влади — козацькі булави, особлива гордість для чоловіка, бо ж Україна для нього багато значить. Його син наразі боронить Батьківщину. Ми спілкуємося з чоловіком, розпитуємо про його життя-буття та бажаємо плідного дня. Наостанок він каже, що прийде на концерт разом із сином, який приїхав на кілька днів у відпустку. Каже, що зберуться з друзями його сина, аби погомоніти.
А тут прибиральницею працює Людмила Чаусенко
Далі рухаємося ще до одного будинку, що по вулиці Олекси Гірника. Тут прибиральницею працює Людмила Чаусенко. Ми її застаємо у її володіннях. Тут є все необхідне для прибирання: віники, відра, граблі та інше. Людмила трішки соромиться, але погоджується розповісти про свою роботу. Каже, що робота — як робота, усім задоволена. Нема на що скаржитися. Жінка бере віника в руки, позує для світлини і направляється далі наводити порядок.
Людмила Чаусенко
По дорозі зустрічаємо ще одну активну працівницю управління будинком Любов Гусєву. Працює тут уже років з п’ять. Наразі завершує наводити порядок у підвальному приміщенні. Воно водночас служить і укриттям. Жінки розповідають, що під час повітряних тривог частенько тут бувають. Особливо на початку повномасштабного вторгнення.
«Ми тут зробили всі умови: є санвузол, є де посидіти, є водичка»
— Люди приходили сюди і сиділи довгенько, бувало, що і до ранку, — розповідає голова ОСББ. — Ми тут зробили усі умови: є санвузол, є де посидіти, є водичка. Ось у нас тут і мінімайстерня, є всі необхідні інструменти на будь-який випадок. Порядок тут підтримує наша Любов Миколаївна.
Я роблю світлини, беру собі на замітку, як все зроблено до діла. Заходимо в кабінет голови ОСББ. Тут чистенько, необхідні меблі, комп’ютер — все для роботи.
— Ось тут, — розповідає пані Любов, — наш офіс. – Тут ми збираємося на наради, тут ведеться бухгалтерський облік та уся документація. Ось ми підготували список наших потреб і розходів. Намагаємося, щоб у нас все було прозоро. Перед людьми звітуємо, розповідаємо, що куди витратили.
— А як ви налагодили комунікацію з вашими жителями? — цікавлюся, — бо пам’ятаю, що тут було досить неспокійно свого часу?
«Намагаюся ні з ким не конфліктувати, всім доносити інформацію, вислуховую, коли якісь проблеми»
— Та як, — відповідає Людмила Валентинівна, — намагаюся ні з ким не конфліктувати, всім доносити інформацію, вислуховую, коли якісь проблеми, і швидко їх вирішую. Ось так і знаходимо спільну мову. Загалом, у нас дружні люди. Коли що треба, то підставляють плече. Звісно, не без проблем, але в кого їх не буває. Знаєте, за час мого перебування на цій посаді ми багато чого уже встигли зробити. Це і ремонти у під’їздах, і з даху весь бруд повивозили. Бо там скільки років будинку, стільки ніхто нічого не робив. Ми вивезли звідти кілька сотень мішків намулу. І це лише з двох під’їздів. Ось тепер маємо нагальну проблему ремонту даху, бо тече. Дуже розраховуємо на допомогу від влади.
— А як встигаєте все робити? – допитуюся.
«Сама з села, то знаю ціну праці»
— Я звикла працювати, — відповідає пані Людмила, — сама з села, то знаю ціну праці. Треба, щоб було бажання все робити. На початку були побоювання, що, може, не справлюся. Але тепер, коли маю підтримку людей, то не страшно. Може хтось і не дуже задоволений моєю роботою, але явно ніхто не висловлюється. Загалом, в цей непростий час, наші справи ідуть непогано.
— А вашого бюджету вистачає на вирішення проблем? – знову цікавлюся.
— Знаєте, буває по-всякому, але переважно обходимося своїми коштами. Люди сплачують за комунальні послуги, у нас кілька торговельних точок, які орендують приміщення. До речі, у нас найнижчий тариф за комунальні послуги — всього три гривні за квадратний метр. Сюди входить і вивіз сміття, і прибирання, і електрик, і сантехнік. Звісно, що є і боржники, то намагаємося їм пояснювати, що треба вчасно сплачувати.
— Як щодо графіку вашого робочого дня? — запитую.
«Я завжди по першому запиту громадян»
— Графіком це назвати важко. Бо ж я завжди по першому запиту громадян. Все по-різному: іноді день може початися о шостій ранку і закінчуватися пізно увечері. Буває, що і серед ночі підіймаюся, бо якась надзвичайна ситуація. А так: з понеділка по п’ятницю практично я весь час поруч. Лише на вихідні намагаюся вирішувати свої особисті питання, бо ж маю ще стареньку маму.
— Як вплинула війна на роботу ОСББ? — ставлю запитання.
— На початку було дуже страшно, ми практично всі ховалися у нашому укритті, а потім, коли призвичаїлися, то почали працювати, як і раніше. Але ми практично не припиняли надавати послуги нашим жителям.
— А чи не було у вас бажання виїхати? — запитую.
— Та ні, що ви, як я могла покинути людей. Я ж відповідальна за все, що тут. Я разом з усіма переживала усі тривоги і негаразди, ночували разом в укритті. От так разом і долали страхи.
Знайомство з мешканцями
Підіймаємося на п’ятий поверх, а паралельно пані Людмила показує мені ремонт під’їздів.
За розмовами і час минув. Людмилі Валентинівні треба навідати одну із мешканок будинку. Вона опікується нею, бо жінка залишилася сама і тепер час від часу потребує сторонньої допомоги. Я іду разом з пані Людмилою. Підіймаємося на п’ятий поверх, а паралельно Людмила показує мені ремонт під’їздів.
— Тепер все гарно у нас, — коментує голова, — ось ми придумали такий дизайн. Людям усім сподобалося. Правда, в одному з під’їздів одна родина захотіла по-своєму зробити. То ми не заперечували. Креативність у нас вітається.
Господиня Ольга Олексіївна Черних не очікувала на гостей. Тож ми ненадовго. Попитали, як у неї справи, як почувається та запросили на концерт. Далі направилися ще в один будинок, аби нагадати про вечірню подію.
Ольга Черних
«Голова — наш командир. І ми її слухаємося»
Поки йшли, зустріли ще місцевих жителів. Знайомлюся і цікавлюся, як їм тут живеться.
Тетяна Сірак
Жінки одна з-поперед одної розповідають, що задоволені роботою ОСББ і що мають таку очільницю. Тетяна Сірак уже дев’ятнадцять років проживає в цьому будинку. Каже: «Голова — наш командир. І ми її слухаємося. Вона завжди усміхнена, енергійна і найгловніше — у нас все робиться, що говорить наша «мерша», — ми все виконуємо, бо довіряємо. І проблем у нас практично немає, бо вони всі вирішуються».
— Та чого немає, — вступає в розмову Любов Малая, — є у нас і проблеми. Он дах ремонтувати треба, бо стільки років будинку, ще ні разу не ремонтувався. Треба подбати, бо зима не за горами».
Любов Малая
«Все у нас тут в порядку, намагаємося підтримувати чистоту скрізь»
Далі ідемо з пані Людмилою по подвір’ю. Все скрізь чистенько, полагоджено. Дітлахи — на гойдалці.
— Тут у нас дитячий майданчик, — розповідає жінка, — а це наш колодязь. Ми всі гуртом його облаштовували. Дякувати міському голові, що допоміг нам його обладнати. Ми все почистили, зацементували, весь благоустрій зробили. Водичка чиста, смачна. І тепер ніхто корбою не крутить, бо все автоматизовано.
Все у нас тут в порядку, намагаємося підтримувати чистоту скрізь. Он неподалік сміттєві баки, там теж все вичищено, — розповідає пані Людмила.
— У нас всі питання вирішується миттєво, — підхоплює Людмила Георгіївна Рустамова. — Як тільки виникає проблема, наша голова все вирішує швидко і якісно.
Людмила Рустамова
За день у голови набігає чимало проблем
Комусь потрібно з документацією розібратися. У когось питання особистого характеру, а то і масштабні проблеми: усілякого буває. Саме в цей день помер один із жителів будинку. То треба було рідним допомогти.
Зайшла голова й туди, висловила свої співчуття. А цього вечора ще й урочиста концертна програма: треба гостей зустріти та підготуватися. Тож розходимося до вечора, а наостанок запитую:
— Яку пораду ви можете дати тим людям, які тільки на шляху створення ОСББ?
«Коли всі все знають, тоді й питань менше»
— Порада — почати з наведення чистоти та з вивчення законодавства, яке регулює діяльність ОСББ, — чую у відповідь. — Всі практичні моменти можна у когось спитати, попросити допомоги, замовити роботи у ФОПів, організацій, але Закон про ОСББ треба знати самому. Я дуже вдячна правлінню за підтримку та активну участь. Ми збираємось доволі часто і постійно спілкуємось. Мені важлива їхня думка, щоб вони давали поради. У правлінні люди, кожен із яких має досвід у якійсь своїй сфері. Дуже ціную роботу ревізійної комісії, яка перевіряє не тільки фінансову діяльність, а і в курсі усіх подій, робіт, взагалі всього, що у нас відбувається. Коли всі все знають, тоді і питань менше. А ще хочу подякувати окремо Миколі Степановичу Мартичу та Євгену Таку. Це мої найперші помічники. Що де треба, то вони по першому заклику.
Увечері дощило, але концерт відбувся
Концерт призначений на сімнадцяту вечора. О цій порі в Первомайську задощило, але, незважаючи на це, люди збираються. Хтось під парасолькою, хтось під дашком під’їзду ховається. Дітлахи з нетерпінням очікують на початок. Все запитують: «Та коли ж?»
Тим часом працівники управління культури розкладають апаратуру, співачки та співак з «Червоної калини» переодягаються та готуються до виходу.
Під’їхав і депутат міської ради Тимур Глушко. Буде вітати людей з прийдешніми святами. Вітаюся з усіма, все фіксую і бажаю усім гарного відпочинку. Дощик закінчився, люди підійшли ближче до сцени — і продовжили вечірню зустріч з піснею. А я подумки побажала голові ОСББ і надалі знаходити спільну мову з людьми, бо комунікація насправді найважливіша в її нелегкій роботі.
