2 серпня у Первомайську в рамках проєкту «Медіатори громад» відбувся круглий стіл на тему: «Мова — духовна зброя нації». Захід традиційно відбувся в приміщенні краєзнавчого музею. Учасники круглого столу ділилися власним досвідом, говорили про популяризацію української у громаді та необхідність активізації руху за мову.
Хто був присутнім?
Жанна Семененко, журналістка, літераторка, народна майстриня-вишивальниця, Анастасія Рябикіна, викладачка української мови ліцею «Лідер», Ольга Мурза, підприємиця, волонтерка, Олександр Висоцький, організатор та режисер фестивалю Миколи Вінграновського, Яна Євтушенко, керівниця Первомайської районної організації «Червоного Хреста», Наталія Демчик, консультантка із суспільно-політичних питань ГО «Десяте квітня», Ірина Бойченко, юристка ГО «Десяте квітня», Ірина Тихончик, наукова працівниця Первомайського краєзнавчого музею, Ангеліна Рибак, студентка Первомайського ННІ НУК імені адмірала Макарова, Богдан Шелякін, студент Первомайського ННІ НУК імені адмірала Макарова, Галина Давидова, головна редакторка Гард.Сity, Ганна Ткачук, журналістка-медіаторка Гард.City, Олександр Гурський, журналіст Гард.City. Від місцевої влади ніхто не прийшов: запрошення проігнорували.
Які питання підіймали?
- Як можна покращити знання та використання української мови серед молоді та дорослого населення у Первомайській громаді?
- Як можна стимулювати вивчення української мови?
- Які є ініціативи для підтримки української мови в культурному та громадському житті Первомайської громади? Які ініціативи можна запровадити?
- Як можуть місцева влада, громадськість, бізнес сприяти розвитку української мови через свої програми та проєкти?
Про що говорили? Тезисно
Анастасія Рябикіна: «Для того, щоб навчитися розмовляти українською, має бути щоденна робота кожного із нас»
Анастасія має чималий досвід роботи викладачки української мови та літератури, а під час повномасштабного вторгнення, саме влітку 2022 року, була в команді тих, хто проводив курси української для переселенців та для інших охочих перейти на рідну мову.
— Для того, щоб почати розмовляти українською, — каже Анастасія, — має бути щоденна, щосекундна робота. Мова — це не просто іменники, прикметники, це насправді наша зброя і наші кордони. Ми не можемо втратити мову, бо це означатиме нашу смерть. Я як громадянка вважаю, що це має бути робота кожного із нас. І це розуміння має прийти з душі. І доки воно не прийде, нічого не вийде, ніякі ракети не змінять думки людей. Іноді буває розпач, коли після повітряних тривог, повертаючись з укриття, діти продовжують спілкуватися мовою ворога. Що ще має статися? Тому нам треба своє робити. Як кажуть, вода камінь точить. Робити, робити й робити. А ще має бути мовна стійкість.
Жанна Семененко друга праворуч
Жанна Семененко: «Людям має стати незручно від того, що вони спілкуються російською»
Жанна Семенівна має унікальний досвід і творчий простір, де збираються майстрині-вишивальниці та створюють унікальні роботи. Жанна — неодноразова організаторка творчих мистецьких проєктів, де комунікують виключно українською. Тож, коли в середовище майстринь потрапляє російськомовна людина, вона просто змушена переходити на українську.
— Є такий практичний варіант, — говорить майстриня, — коли до тебе звертаються російською — відповідай українською. Це працює. Була свідком в Одесі, коли в одному із закладів харчування в черзі стояла російськомовна пара. Навколо них звучала лише українська, тому їм довелося перейти на українську. Людям має стати незручно від того, що вони спілкуються російською.
Галина Давидова: «Українська мова має стати модною»
Галина — редакторка Гард.Сity, волонтерка. Працює над створенням згуртованої спільноти земляків-однодумців, активно використовуючи можливості медіа.
— Я колишня вчителька російської мови та літератури, людина, якій довелося себе ламати. Справжнє розуміння ситуації прийшло до мене у 2014 році, коли розпочалася російсько-українська війна. Щодо мови — треба ламати себе щоденно, краще хай буде суржик, ніж російська. Починати з елементарного — та зупинки маршруток замовляти українською, новими назвами вулиць. Для того, щоб українська стала популярною, вона має стати модною. Особливо цікавий у цьому плані досвід Ольги Мурзи та Олександра Висоцького.
Ольга Мурза: «Дуже хочеться, щоб читали своє, рідне»
У закладі «Пивниця», де Ольга співласниця, частина стін розписана віршами українських поетів — Жадана, Костенко, Іздрика. Втілював цей проєкт Ольги у життя первомайчанин Андрій Нестеров, художник та музикант. Тепер відвідувачі можуть не лише задовольнити свої гастрономічні вподобання, а й долучитися до пізнання мови через поезію. «Пивниця» зусиллями власників та колективу сьогодні стала культурним хабом, де проходять вечори поезії, музики, театральні дійства. В такий спосіб підприємиця популяризує мову та українську культуру, волонтерить. Ольга переконана, що мову можна вивчити лише тоді, коли «в душі забринить».
Працює Андрій НестеровФото: Ольга Мурза
— На жаль, — говорить Ольга, — ми чуємо багато стогонів по Пушкіну і водночас дуже мало розбираємося у своїй власній українській поезії. Тому дуже хочеться, щоб читали своє, рідне, щоб пізнавали наших українських митців. І ми маємо популяризувати наше скрізь: в громадських закладах, під час культурних акцій, в повсякденному житті. Тому в нашому закладі так багато українського, нашого.
Олександр Висоцький: «Треба відвоювати публічний простір»
Олександр — відома в мистецьких колах України особистість. Ведучий та організатор різноманітних заходів та фестивалів, блискучий оратор та великий українолюбець. Наразі веде підготовку до артмарафону Миколи Вінграновського. До речі, держава визнала фестиваль Миколи Вінграновського одним із кращих культурно-мистецьких проєктів року.
Жанна Семененко, Ганна Ткачук, Олександр Висоцький
— Буття визначає свідомість, — переконаний Олександр. — Те, де ти знаходишся, що тебе оточує, що ти бачиш, чуєш. Це наповнює внутрішній світ людини. Бо ж вона народжується чистим сосудом, який не заповнений нічим. Його заповнюють батьки, вчителі, наставники чи друзі. І в цій посудині повинен бути якийсь розумний відсоток власної культури, тому що зараз можемо спостерігати, як людина заповнена вщерть російською культурою, або псевдоросійською. Кажуть, що росіянин — це людина, яка забула свою національність, тому треба, що у нас на стінах були українські цитати, треба, щоб українські назви вулиць не тільки були юридичними, треба, щоб звучала українська мова скрізь. Треба відвоювати публічний простір. Для того, щоб зробити з українців — українців. Нехай спочатку — «палкою». Щоб в публічному просторі боялися і соромилися говорити російською.
Пропоную посилити рух за українізацію, бо первомайці надто інертні в цьому напрямку. Їх треба виховувати та викорінювати совкові традиції.
Виключили світло? Не біда, планам це не завадить
Яна Євтушенко: «Ми самі в першу чергу повинні спілкуватися українською мовою»
Яна — очільниця Первомайського районного центру Миколаївського обласного товариства Червоний Хрест України. У 90-х роках вона ще дитиною сама стала біженкою з Абхазії, тож добре розуміє почуття тих, з ким переважно наразі працюють в її організації.
— Поки людина не зрозуміє, поки не відчує, що російськомовне — чуже, непотрібне, поки вона для себе не візьме оце українське зерно, яке має прорости в українську мову – доти вона не зможе вирішити, що українка чи українець, — говорить Яна. — Ми повинні між собою, в першу чергу, спілкуватися українською мовою, і людина, яка буде з тобою спілкуватися, буде просто автоматично хапати ці слова. Це все має проникнути через нашу шкіру, наш мозок, наш слух, наше серце.
Ми у себе в організації розмовляємо українською і мені завжди наші відвідувачі кажуть, яка гарна моя українська. Тоді я відповідаю: «Все дуже просто, я ж живу в Україні». Тож найкраща популяризація мови — це наше свідоме спілкування мовою країни, де ми живемо.
Наталія Демчик: «А чи можна тут вивчити мову?»
Наталія курує в організації питання інтеграційного розмовного клубу «Ріка», який охоплює, в першу чергу, категорію ВПО. Клубу уже рівно рік і за цей час розмовною програмою охопленіо близько півтисячі людей. Це одна із суперових можливостей популяризації мови.
— Нам дуже приємно, — каже Наталія, — коли люди, приходячи до нас, запитують: а чи можна тут вивчити мову? Тож пропонуючи гуманітарну допомогу чи юридичні послуги, ми заодно й пропонуємо приходити до нашого розмовного клубу «Ріка». Люди до нас прикипають душею і вже не уявляють свого життя без клубу. Ось недавній випадок, коли наша учасниця зібралася поїхати до рідних. Але телефонує і запитує, коли буде засідання, щоб не пропустити. Це вже показник. Тому запрошуємо до нас, бо ми пропонуємо і вивчення мови, і цікаве проведення часу та знайомство з цікавими людьми.
Ірина Тихончик: «Все має пройти через душу і серце»
Ірина – журналістка, наукова співробітниця Первомайського краєзнавчого музею. Вона втратила на російсько-українській війні найдорожчу людину — чоловіка. Наразі активно працює у напрямку «лагідної українізації».
— Переходити на українську треба ненав’язливо, щоб це було гарно, смачно і модно. В своїй роботі я це роблю через екскурсії, звертаю увагу відвідувачів на різні аспекти, які допомагають усвідомити та прискорити перехід на рідну. Все має пройти через душу і серце.
Ангеліна Рибак: «Варто, аби мова звучала скрізь»
Ангеліна — студентка місцевого вишу, активістка, голова студпарламенту, активна громадська діячка, волонтерка. Каже, що українська має звучати скрізь і повсякденно для того, щоб молодь могла наслідувати цей приклад.
— У нас у виші, — говорить Ангеліна, — мова звучить переважно на парах, а ось під час перерви: що викладачі, що студенти, на жаль, часто переходять на російську. Тому варто, аби мова звучала скрізь. Ми намагаємося проводити заходи, круглі столи, аукціони, де звучить українська. Тоді студенти теж переходять на українську. І це найкращий приклад для наслідування.
Спільне фото
Якого висновку дійшли?
- Активізувати рух за українізацію через власний досвід.
- Щоб популяризувати мову — треба нею говорити.
- Пропагувати спілкування українською.
- Оточити себе українською.
- Читати книги українською.
- Зберігати та примножувати традиції роду.
- Українська має стати умовою кар’єрного зростання.
- Виховання дітей в україномовному середовищі.
- Проводити фестивалі, мистецькі акції українською.
- Долучитися до створення артмайданчика у внутрішньому дворі Первомайського краєзнавчого музею. Такий майданчик стане крутим місцем для популяризації української. Толоку запропонував Олександр Висоцький. Про дату і час Гард.City повідомить читачам завчасно, орієнтовно — кінець серпня — початок вересня.
