Про комунікаційні виклики під час війни, як змінюється комунікація, який вплив на громадян має інформація та як комунікація змінює середовище існування людства? Про це детально розповіла та поділилася своїм досвідом із Гард.City експертка з комунікацій, докторка наук із соціальних комунікацій, професорка Марія Бутиріна.
Знайомтеся: Марія Бутиріна
— Маріє, ви експертка з комунікацій. Скільки років ви займаєтеся цією темою? Розкажіть про свій досвід та про свою діяльність.
— Комунікаціями я займаюся усе своє свідоме професійне життя, тобто впродовж 28 років. Колись ця царина була звужена до наукової спеціальності «Журналістика», але з 2007-го в Україні сформувалася наукова галузь «Соціальні комунікації» і стало зрозумілим, що саме через комунікаційну парадигму ми можемо системно розглядати медіапрактики, рекламу, PR та інші форми комунікації. Я починала дослідження комунікацій із теми медіастереотипізації в інфопросторі. Це тема моєї докторської дисертації.
— Як війна вплинула на вашу діяльність? Чи були сумніви щодо того, чи варто продовжувати свою діяльність у цьому напрямку?
— Жодного сумніву. Навпаки, гібридний характер війни показав, що ми недостатньо уваги приділяли комунікаціям на інституціональному рівні. Прогледіли паростки системної пропаганди й спотворення нашого інфопростору росією, починаючи з 2000-х років. А вона ширилася різними каналами — через кінематограф, масову літературу, мистецтво; апелювала до залишкової маргінальної ідентичності радянської людини; закріплювала у свідомості відповідні стереотипи сприйняття. І нині протидія агресору неможлива поза межами комунікаційної сфери. Тому вивчення комунікацій на часі як ніколи.
— Тобто, зараз комунікація є дуже важливою. У чому саме нагальність? Будь ласка, детальніше.
— Наше життя на 70% протікає у формі комунікації. Я зазвичай кажу студентам: ми не комунікуємо тільки тоді, коли спимо. Хоча тут психоаналітики зі мною посперечалися б. Адже сновидіння можна розглядати у руслі автокомунікації. Як, власне, і мислення. Це внутрішнє мовлення, діалог людини із самою собою. Отже комунікація вичерпує увесь зміст нашого життя. Тому ми не можемо ігнорувати усі її труднощі, екзистенційні виклики й проблеми.
Марія Бутиріна з колегами-медійниками
Коли за медійника аналітичні статті пише цифровий помічник — це про нефаховість
— Комунікація — це і про технології?
— Комунікації — це про зміст, підсилений технологічними можливостями. Будь-яка технологія може піти на користь людству, а може спричинити суттєву шкоду. Як говорив Софокл, «у світі смертних все велике несе своє прокляття». Цю фразу взято як епіграф до документального фільму «Соціальна дилема», де технологія у комунікаціях якраз показана як одна з найбільших загроз людству.
— Комунікації дуже швидко розвиваються, тому не завжди вистачає часу слідкувати за тенденціями. Про які напрямки ми можемо сьогодні говорити?
— Комунікації все активніше технологізуються — я б так сказала про тенденції їхнього розвитку. Спілкування віч-на-віч нам бракує катастрофічно. Натомість ми долаємо час і простір завдяки технологічним інноваціям. Засобів опосередкування комунікацій, власне, того, що ми називаємо медіями, безліч. При цьому особливо наголосила б на надзвичайно небезпечній, як на мене, тенденції використання штучного інтелекту у практиках міжлюдської взаємодії. Коли хлопець пише коханій дівчині листа, вдаючись до можливостей чату GPT, — це вже не про прогрес, а про нечесність у стосунках. Так само і в журналістиці. Коли за медійника аналітичні статті пише цифровий помічник — це про неетичність і нефаховість того, хто називає себе журналістом. Це вже аж ніяк не про розвиток комунікаційної професії.
Марія Бутиріна з колегамиФото: з особистого архіву
Влада і медіа — це велике складне питання
— Наскільки важливими є комунікації будь-яких організацій з журналістами?
— Медіа-рілейшнз були важливими завжди (MR — це форма взаємовідносин компаній зі ЗМІ з метою інформування громадськості про діяльність, місію, політику та практику організації — ред.). З курсу історії журналістики відомо, що організації, підприємства, політичні партії, що прагнули успіху, залучали до самопромоції журналістів. Це класика просування, репутаційного й антикризового менеджменту. Без медіапідтримки і нині не обходиться жодний амбітний проєкт, жодна громадська ініціатива, жодна інституція.
— Чи маєте в прикладах позитивні кейси комунікації? Розкажіть про це детальніше.
— З 2015 по 2017 роки я працювала помічницею очільника ГУНП в Дніпропетровській області. Допомагала поліції із налагодженням комунікацій із різними групами громадськості. Ми організовували роботу поліцейських станцій, цілком побудовану на довірчих комунікаціях між керівництвом громад, їх населенням, представниками правоохоронних органів. Окремо працювали з дитячою аудиторією, аби зруйнувати негативний стереотип міліціонера: проводили квести, де діти і поліцейські були учасниками команд у змаганнях. Окремо проводили комунікаційні зустрічі з молоддю. Як на мене, усе це були вдалі й корисні кейси для новоствореної поліції. Заходам передувало масштабне дослідження, яке я організувала в Дніпрі на замовлення МВС «Міліція очима містян». Тоді я зафіксувала усі найпоширеніші стереотипи і запропонувала комунікаційну програму з їх поступового руйнування.
— Наскільки важливою, на ваш погляд, є комунікація між владою й журналістами. Плюси та мінуси такої комунікації?
— Прозорість владних інституцій безпосередньо залежить від їхньої представленості в медіа. Однак заангажованість ЗМІ при цьому також ніхто не відміняв, на жаль. Влада і медіа — це велике складне питання, яке у різних типах суспільства розв’язується по-різному. Якщо ми говоримо про певний ідеал, то це суспільні мовники у демократичному суспільстві, власне, ідеал, до якого ми маємо прагнути.
— Щодо питання комунікаційної стратегії та її важливості. Чи можна говорити про те, що стратегічні комунікації створюють нові можливості?
— Комунікації мають бути стратегічними, інакше вони не матимуть цінності. Стратегія чітко орієнтує на результат і визначає характер засобів та інструментів, за допомогою яких він має бути досягнутий. Так, стратегічні комунікації відкривають нові можливості, оскільки це комунікації, які змінюють середовище існування людства.
— Можете порадити, що варто і чого не варто робити під час побудови стратегічної комунікацій?
— Варто уникати ефекту негативної синергії при взаємодії комунікаційних інструментів. Необхідно ретельно ставитися до кооперації у комунікаціях.
— Ваші побажання українцям в цей час.
— Не забувайте, що справжня комунікація — це комунікація неопосередкована, цінуйте можливість говорити, дивлячись один одному у вічі.
