1 липня в рамках проєкту «Медіатори громад» відбувся круглий стіл, учасники якого обговорили питання увічнення пам'яті загиблих захисників України в Первомайській громаді. Хто був запрошений на захід та яких висновків дійшли, розкаже журналістка Гард.City.
Кого запросили та хто долучився до розмови?
На дискусію були запрошені матері та дружини загиблих воїнів Тетяна Пчелинська, Ірина Тихончик, Олена Орляк, голова первомайського осередку об’єднання «Матерів та дружин захисників України» Наталія Самичко, заступниця начальника управління соціального захисту Наталія Ельсон, начальниця відділу пресслужби Первомайського міськвиконкому Марина Валюкова, директор Первомайського ННІ НУК імені адмірала Макарова Сергій Доценко, поетеса Лоріна Лисогурська. Долучилися до розмови містяни Андрій Киченко, Костянтин Трофимов, журналістки-медіаторки та головна редакторка Гард City.
Що обговорювали?
- Які існують ідеї та ініціативи щодо увічнення пам'яті загиблих захисників України?
- Які місця або об'єкти можуть бути використані для створення пам'ятних місць та пам'ятників загиблим захисникам у Первомайській громаді?
- Як можуть місцеві владні структури сприяти реалізації проєктів увічнення пам'яті загиблих захисників у Первомайській громаді?
- Які можливості для залучення громадськості до увічнення пам'яті загиблих захисників існують у Первомайській громаді?
- Як можна забезпечити фінансування та підтримку проєктів увічнення пам'яті загиблих захисників у Первомайській громаді?
Головні меседжі
- Хвилина мовчання має бути сповнена сенсу та розуміння.
- Місце слави героїв має обиратися родинами загиблих воїнів та громадою.
- Меморіал пам’яті на Гард.City як платформа збереження пам’яті про загиблих на війні первомайців.
- Досвід інших громад має стати інструментом допомоги у вирішенні питання меморіалізації.
Про хвилину мовчання
В Україні щоденно о 9.00 загальнонаціональна хвилина мовчання для вшанування пам'яті загиблих унаслідок збройної агресії російської федерації. У Первомайську в державних установах та на центральній площі міста о 9.00 лунає хвилина мовчання. Ось тільки мало хто реагує на заклики зупинитися і вшанувати загиблих воїнів.
Ірина Тихончик: «Будучи свідком байдужості людської, і як людина, яку війна зачепила безпосередньо, пропоную хвилини мовчання позбавити формальності та наповнити їх сенсом. Люди мають знати, що ця хвилина, не година, не півгодини, а хвилина — це шана воїнам, які загинули за Україну. А для того, щоб люди розуміли, — має бути виховання. Маємо шукати варіанти, які б зачепили людей. Щоб хвилина мовчання не була для одиниць».
Лоріна Лисогурська: «Є звук, до нього треба додати слова: «Спиніться, люди, на хвилину, згадайте тих, хто загинув за Україну». Треба виховувати людей».
Марина Валюкова: «Мені теж ця тема болить. У мене загинув близький товариш на війні, два брати в полоні. Вважаю, що все починається з родини, де виховують дітей. Моя дитина знає, що то є вишиванка, вона співає про червону калину, бо все це в родині у нас».
Наталія Клименко: «Пропоную надати рекомендації усім керівникам організацій, підприємств та установ міста щодо нагадування сенсу хвилини мовчання та запровадити в публічних місцях офіційне звернення «Первомайськ, зупинись! Вшануй Героя».
Інструменти: власний приклад, флешмоб, виховні заходи та роз’яснювальна робота.
Флешмоб — на центральній площі рівно о 9-й годині треба зупинитися на хвилину, тим самим показуючи приклад іншим.
Про Алею Слави
У Первомайську тема вшанування пам’яті загиблих у російсько-українській війні доволі гостра. Уже сьогодні ми попрощалася з 137-ма воїнами, героями сучасної війни. Але до сьогодні ще не маємо Алеї Слави, місця, де можна було б усією громадою віддати шану нашим героям-захисникам. І досі точаться дискусії щодо локації Алеї. Остання, яка була запропонована владою, — це сквер по Варварівській, що поруч із РВА.
Галина Давидова: «Буду відвертою: у нас іде протистояння міської влади та громадськості щодо розташування Алеї Слави. Я спеціально обійшла центр, щоб подивитися, де є місце, щоб можна було вільно розташувати Алею. Такого місця немає. Якщо мова йде про залізничний вокзал, то там земля належить залізниці і це проблемно. Коли прочитала проєкт рішення сесії про розташування на Варварівській, то перша реакція була така: «Слава богу, знайшли просторе місце, де не треба буде тулитися». Не тому, що я не хочу враховувати чиюсь думку, але ж історично первомайський центр так забудований, що зараз, щоб зробити нову забудову, треба щось знести. Це точка зору стосовно розташування. Втім, я цілком готова прислухатися до точки зору тих, хто називає причини проти розташування у цьому місці.
Але акцент я зараз хотіла б зробити на іншому. Маю конкретну пропозицію до міської ради. Наш сайт дуже добре набирає обертів, він працює з 2019 року, має державну реєстрацію як суб’єкта у сфері медіа. Я пропоную міській владі зробити те, що не вимагає бюджетних коштів, що потребує лише організаційної роботи. На нашому сайті можна створити спеціальну рубрику «Меморіал пам’яті». Розмістити фотографію і біографічну довідку кожного із загиблих героїв. Я розумію, що це робота не на один день, але ми можемо це робити поступово і захопити час з 2014 року. Це не потребує жодних вкладень. Зате кожен зможе відкрити цю рубрику і побачити, яку ціну Первомайська громада вже сплатила за вільну Україну».
Наталія Єльсон: «Ми сьогодні формуємо матеріал до обласної Книги пам’яті, де подаємо інформацію про загиблих, а саме: фото та коротку біографічну довідку. У нас у вайбері є дві групи сімей загиблих. Одну веде ГО «Учасників АТО» і є група, яку веде наш спеціаліст по роботі з сім’ями. Ми збираємо всю інформацію про загиблих. Можливо, ще не про всіх є, але робота в цьому напрямку ведеться. Тож, думаю, що меморіалізація пам’яті на сторінках онлайн-видання — це можливість ще раз привернути увагу до теми пам’яті в громаді».
Наталія Самичко: «Ми спільно з владою збиралися кілька разів, але жодна зустріч не закінчувалася конкретикою. На одній із останніх зустрічей нам показали незатверджений ще проєкт, але, на жаль, про це не сказали родинам, тобто лишили їх по суті права вибору. У нашому осередку (об’єднання «Матерів та дружин Захисників України», — ред.) уже більше ста осіб. На останньому засіданні було більше сорока людей. І переважна більшість віддає свої голоси за центр міста. Нині розглядається три місця, в тому числі й сквер Перемоги в центрі. Цей варіант можливий, хоч і непростий. Наступний варіант — в парку, де колишній кінотеатр «Космос», і місце біля військкомату. Члени нашого об’єднання категорично проти того, щоб Алея Слави була біля військкомату і на те у кожного по кілька аргументів. Ми протокол нашого засідання подали на міську раду. У відповідь отримали, що питання розглядається і до нього долучено головного архітектора, який нарешті у нас (у Первомайську, — ред.) з’явився. Бо ж ми маємо розуміти, що ми можемо, а чого не можемо. Маємо знати, де зона для відпочинку, а де зона вшанування пам’яті, і відповідно від цього зонування ми не можемо відходити. Бо є норми, є архітектура, є стандарти і ми не завжди можемо на щось вплинути і щось змінити. Тому ми подали цю заявку — і влада відповіла, що зараз розглядається можливість розташування Алеї в сквері Перемоги, в самому центрі міста.
Тетяна Пчелінська: «Ми всі проти того, щоб Алея Слави була поблизу військкомату, бо для кожної матері та дружини — це болючі спогади про те, як чоловік чи син ішли на війну. Тож дуже сподіваємося, що все таки місце пам’яті буде в центрі Первомайська».
Лоріна Лисогурська: «Пропоную, щоб не було фрази: «Герої не вмирають», пропоную, щоб було «Загинув за Україну». У мене онук два роки на фронті, то знаю про що говорю. Хай буде: «Їх вбила росія», або «Не забудемо. Не простимо». І не «віддали життя», а «відібрали життя». Треба змінювати риторику, бо слово — це емоція. Це молитва».
На чому зійшлися?
Запропонувати міській раді:
- Надати (та надавати в майбутньому) редакції Гард.City необхідні дані для створення Меморіалу пам’яті про земляків, які поклали життя за Україну.
- Біля будівлі міськвиконкому або на центральній площі встановити тимчасову конструкцію — Дошки Героїв.
- Встановити гучномовці в публічних місцях, а саме: на Коротченка, поблизу Будинку офіцерів, «Фрегат», поблизу Палацу культури, центральний ринок, звідки лунатимуть заклики: «Спиніться, люди, на хвилину, вшануйте тих, хто у землі. Себе віддавши до кровинки, подякуйте, що ви живі».
- Започаткувати калинову Алею Слави.
- Максимально зберегти зелені насадження при будівництві Алеї Слави.
- Організувати проведення щотижневого флешмобу пам’яті на центральній площі.
Запрошуємо до обговорення теми. А що ви думаєте щодо місця розташування Алеї Слави, як зробити хвилину мовчання справді хвилиною пам’яті у нашій громаді та з інших пропозицій?
До музею завітав первомайський воїн, щоб вручити Наталії Клименко подяку від командування за волонтерську роботу
