Християни-євангелісти із Первомайська допомагають ЗСУ

Наталія Клименко Журналістка-медіаторка

13 червня 2023 17:50

Щопонеділка християни первомайської церкви Божого спасіння християн віри євангельської ліплять вареники для українських бійців. Утримують вони волонтерський фронт від початку повномасштабного вторгнення, передали на фронт близько тонни української національної страви. Про все це журналістка розпитала у пастора церкви Андрія Свірдана та вірян.

Тут від початку повномасштабного вторгнення жінки та чоловіки ліплять вареники

Я уперше на території церкви Божого спасіння. Уперше знайомлюся з її очільником, хоча начувана уже раніше про неймовірну толерантність, благодушність цього чоловіка та про добрі справи вірян цієї церкви. Про це мені розповідала моя інститутська колежанка — Вікторія Нестеренко. А ось тепер мала можливість познайомитися. Андрій Свірдан, пастор, зустрічає мене широкою посмішкою і відразу знайомить із колективом. Це церковна кухня і тут від початку повномасштабного щопонеділка жінки та чоловіки ліплять вареники. Процес налагоджений, більше нагадує конвеєр. Тісто місить тістомішалка, хтось робить начинку, хтось вирізає кружечки, інші ліплять. І так швидко все виходить, злагоджено, просто. Жінки, хоч і незнайомі мені, але якось відразу комунікуємо: тепло і невимушено. Запитую: «З чим, зазвичай, ліплять вареники?» Відповідають: «По-різному буває: то з картоплею, то з капустою. Сьогодні тільки з картоплею». Знайомлюся з Наталею Козаковою. Питаю: «Як багато людей приходить, як все це робиться?» Каже: «По-різному буває. То більше людей, то менше. Сьогодні ось біля мене мої хлопці, а один син на фронті — боронить Україну. А ще поруч зі мною моя сімдесятирічна матуся. Вона теж завжди допомагає нам. Ось так гуртом ми і справляємося, бо хтось же має робити цю роботу. Хлопці мають відчувати наше тепло і турботу».

Наталія Клименко

Вона говорить, а мені в грудях стискає, бо ж стільки любові й сили в голосі матері! А ще дізнаюся, що вони з родиною від початку війни печуть вдома пироги. Буває по півтисячі за один раз передають. І не втомлюються, бо немає часу на втому.

Наталя Козакова: «Хочемо передати хоч часточку домашнього тепла»

Наталя КозаковаАвтор: Наталія Клименко

— Ми печемо пиріжки, солодощі. Це я, мої діти, мама — для наших воїнів, які нас захищають. Хочемо їм передати хоч часточку домашнього тепла, і слава Богу за все, що він нам дає сили. Маму укріпляє, їй сімдесят років.

— З якого періоду почали випікати?

— З початку війни ми печемо по два-три рази на тиждень. Бувало, що і ночами на ранок випікали по 500, по 300 штук. Буває по-всякому.

— Загалом не підраховували, яка кількість пирогів пішла?

— Взагалі не рахували. Сусіди допомагають фізично: печуть, ліплять, чистять картоплю.

В розмову вступає Михайло Лешковят. Він тут волонтерить і передає продукцію на фронт. Каже, що бійці полюбляють їхні вареники і частенько замовляють саме ці.

Михайло Лешковят: «Хлопці просили на передову тільки з Первомайська вареники»

Михайло ЛешковятАвтор: Наталія Клименко

— Так, з початку війни ми робимо вареники військовим. Щопонеділка збираємося і ліпимо. Приблизно 30-40 кг вареників одночасно. Були часи, коли хлопці просили на передову тільки з Первомайська вареники, то ми всю ніч робили, десь приблизно 150 кг вареників возили за один раз.

— Сьогодні скільки плануєте передати кілограмів?

— Близько сорока.

— Це ви лише розпочали цей процес?

— З дев’ятої ранку.

Я приїхала о десятій, то вже половина вареників була наліплена. Навіть одна партія була зварених і у відерця насипані. І знаєте, така енергетика чиста навколо, світла і спокійна. Метушні ніякої: все злагоджено і з добром. І тільки після того, як поговорила з колективом, у розмову вступає пастор.

Андрій Свірдан: «Наша мета — не говорити про себе, ми хочемо просто робити добро»

Андрій СвірданАвтор: Наталія Клименко

— У найскладніші періоди ми готували набагато більше вареників. Борошна було цілий мішок, а це п’ятдесят кілограмім. Було дуже важко, але працювали, бо знали, що військовим це потрібно. Бо це домашнє, смачне, свіже. Ми дуже старалися.

— Я знаю, що ваша церква бере активну участь у допомозі ЗСУ. Окрім вареників, яку ще допомогу надаєте?

— Ми допомагаємо людям продуктами, речами, словом. У нас у Первомайську на початку було дуже багато ВПО. Зараз трішки менше. Вони приходили масово до нашої церкви. По-перше, щоб почути слово Боже, бо душа розтривожена шукає спокою і люди знають, що тут вони почують Божий голос. Багато людей, які раніше не молилися, почали звертатися до Бога і Він їх чув. Ми це впевнено знаємо, Ми, як люди віруючі, не можемо стояти осторонь, коли в нашій державі таке відбувається. Ми робимо добро, допомагаємо бідним людям, з інвалідністю, багатодітним родинам, матерям-одиначкам, ВПО. Допомагаємо продуктами харчування, предметами гігієни, одягом, чим можемо. Стараємося, шукаємо, працюємо і основне — ми молимося за людей. Зараз потрібно ближче бути до Бога, і чим біда сильніша, тим люди більше це мають зрозуміти це.

— Розкажіть про проєкт із медиками.

— Ми запросили мобільну медичну клініку. Там всі люди, які щиро вірують у Бога. Вони на волонтерських засадах вже роками працюють. Вони всі мають свої роботи, вони медики, але шукають можливість — беруть відпустки, і в межах цієї клініки подорожують різними містами України. В тому числі зараз, особливо, в областях, які постраждали від війни, були в окупації, під обстрілами. І у нас побували в Мигії. Ми там також провели обстеження. Пройшло через медичну клініку 265 пацієнтів: це дослідження, консультації лікарів. Плануємо це робити далі в інших населених пунктах. Ми проводимо скрізь таку роботу: регулярно й серйозно. Стараємося.

— На які ще регіони розповсюджується ваша діяльність?

— Говорити багато не будемо, наша ціль — не говорити про себе, ми хочемо просто робити добро. І зараз навіть, коли повінь, коли росіяни підірвали злочинним шляхом Каховську ГЕС, то ми вже возили в ті регіони допомогу. Це і питна вода, і продукти харчування, і генератори. Там велика біда. Ми не стоїмо осторонь і знаємо, що треба допомагати далі й тоді, коли зійде вода. Треба людям допомогти: основне — Божим словом, і я закликаю людей: будьте добрими. Зараз на темному фоні дуже видно світлих людей. Давайте будемо світлими, а джерело світла — це Ісус Христос, бо він сказав: «Я — світло». І я хочу, щоб всі ходили в світлі, тому ми направляємо людей до Ісуса Христа і він нам дає світло, добро, любов, милосердя. Ми бачимо нужду, біду і готові допомогти, бо є сила для цього.

Наталія Клименко

У більшості — рідні на фронті: захищають Україну

Всі, хто прийшов до церкви, мають свої непрості історії. У більшості — рідні на фронті: захищають Україну. У Ніни практично вся рідня там: син парамедиком з травня минулого року, зять, донька, онуки і племінник. А вона тут — молиться і сподівається на їхнє повернення. Молиться за Україну і вірить, що все буде добре.

Фото: Андрій Свірдан

Прощаючись, ми побажали одне одному не втрачати віри. А це, напевне, найважливіше, коли вона є, коли вона поруч і дає надію. Знаєте, коли уже пішла, залишився такий теплий післясмак від спілкування, і я подумала: «Як мало людині треба: людяність, милосердя, добре слово і віра».