Журналістка Гард.City здійснює давню мрію: видати власну книжку. Вже у грудні 2025 року поетична розмальовка вийде у врадіївському видавництві Анатолія Коваленка. Про що ця збірка і що в ній особливого, розповідаю.
Про Бузький Гард і Карпати
Те, що я хочу бути письменницею і видати власну книгу, вирішила у 10 років. Тоді ж почала писати у шкільних зошитах свою першу історію: про власні пригоди в гурті з трьома котами. Це була ціла епопея з 12 частин (кожна в окремому зошиті). А перша справжня публікація, за яку навіть отримала гонорар, відбулася, коли мені виповнилося 16: у журналі «Наталі» в розділі есеїв надрукували нарис, котрий надіслала на кoнкурс. До речі, там теж було про котів.
Далі багато чого писалося «в шухляду», пару разів друкували вірші в місцевій пресі, час йшов, а мрія залишалася. Із казки для дітей, знову ж таки про кольорових котів з іншої планети, склалася ціла історія, яку цьогоріч відправила на кoнкурс в Український інститут книги. Друзі та читачі Гарду тоді гарно підтримали голосуванням, але проєкт, успішно подолавши три тури конкурсу, не пройшов в останній, четвертий.
Поки книга про казкових жителів котячої планети чекає свого часу, вирішила часу не гаяти і, як то кажуть, хоча б щось робити в напрямку мрії. А саме, видати хоч малесеньку книжечку: поетичну збірку. Адже назбиралася певна кількість віршів про ті місця, які бачу у своїх подорожах і дуже люблю. Це наш неповторний Бузький Гард, південний степ, Грушівка й Мигія. А ще — Карпати, місто Лева, дика й загадкова Ворохта. Враженнями з усіх цих файних місць хлочеться поділитися.
Сторінка зі збірки
А видати своїм коштом тоненьку збірку невеличкого формату набагато реалістичніше, ніж велику кольорову книгу для дітей. Тож звернулася у врадіївське видавництво пана Анатолія Коваленка, і ідея почала втілюватися.
Поетична розмальовка: антистрес і натхнення
Вірші та розповідь авторки про себе вже були заверстані, але чогось не вистачало.
Адже поетична збірка сама собою є специфічним читанням, вірші заходять не всім читачам. Що придумати, щоб було цікаво? Згадала, що нині читачі цікавляться інтерактивними виданнями: не просто почитати, а розгадати загадки, вирішити якісь завдання, розмалювати. Такі книжки популярні серед дітлахів, а серед підлітків мають попит книги у форматі щоденників. Що, як зробити щось схоже, адже малювати полюбляють не тільки діти. Дорослі просто не мають на це часу чи забувають, що колись любили. А між тим антистресові розмальовки у цьому бентежному житті дуже помічні, щоб сповільнитися, видихнути, додати у своє життя трохи яскравих барв.
Що, як намалювати до віршів ілюстрації, які читач міг би розфарбувати, як захоче? Прості, графічні малюнки на тему того, про що йдеться у віршах. Пан видавець сказав, що так, можна додати до текстів чорно-білі ілюстрації.
Колись, ще в школі, полюбляла малювати, але потім з плином часу і темпом реальності малювання відійшло на далекий план. Трошки тиші і трохи часу, година-півтори у сірі листопадові дні, коли нема електрики, але за вікном ще видно. Усі ілюстрації малювалися чорною гелевою ручкою від руки, на підвіконні, бо там світліше. Перші, як-от крокуси чи парасолька з квітневого Міста, були зовсім прості. Далі додалися деталі: пір'ячко у шпаків, що шелестять над Мигією, дахівниці на львівських дахах та розписні Карпати.
Поетична розмальовка
Малювати виявилося захопливим заняттям, що допомагає трохи врівноважити нервову систему на тлі читання щоденних новин. Тод сподіваюся, вам, майбутні читачі, ця збірочка-розмальовка також стане розрадою і подарує трішки забутого натхнення, яке живе у південних степах та у синіх Карпатах.
Як створюється книжка
Книга створювалася протягом цієї осені. Спочатку тексти були надіслані видавцеві, узгодили формат книги. Віршів було мало, адже авторка перейшла на українську після повномасштабного вторгнення. До того вірші писалися рос. мовою. Тому віршів українською, яких за ці роки зібралося близько трьох десятків, спочатку бракувало навіть на найменшу книжечку, виходила брошура. Тож трошки почекали, доки привезу з мандрів ще декілька нових віршів. А декілька віршів авторка переклала українською, приміром, це легенда про живі камені над Бугом. Разом зі вступом матеріалу вже вистачало на повноцінну книжечку кишенькового формату.
Далі додавали ілюстрації, створювали обкладинку. У видавництві друкували чорно-білу серединку книги. Наразі книжка вже надрукована, друкується кольорова обкладинка. Далі, пише пан Анатолій, треба скласти та зшити листи, прикріпити обкладинку, поставити під прес та обрізати, і книжка буде готова.
Тож слідкуйте за новинами на Гарді, неодмінно повідомлю, коли збірка буде готова.
Пропоную вам нариси з моїх подорожей у всі ті місця, звідки привезені вірші майбутньої збірки.
