Після повернення з фронту ветеранам доводиться відстоювати свої права вже вдома — на належне пенсійне забезпечення, пільги, лікування, реабілітацію та працевлаштування. І уже часто з цими питаннями вони залишаються сам на сам. Щоб допомагати одне одному, ветерани у Первомайську об’єдналися: 12 серпня 2026 року зареєстрували ГО «Патріоти Миколаївщини», яку очолив Микола Тодоренко. Нині, за його словами, організація налічує понад сотню учасників. Журналістка Гард.City поговорила із головою ГО про проблеми ветеранів, плани організації та зміни, яких її учасники хочуть домогтися.
Микола Тодоренко, ГО «Патріоти Миколаївщини»
Ветерани об’єдналися, щоб разом захищати свої права
Назва організації народилася не одразу. Ветерани довго перебирали варіанти, шукаючи слова, які найточніше передавали б, хто вони і чому вирішили об’єднатися. Зупинилися на «Патріотах Миколаївщини». Пояснення просте. Значна частина учасників організації — козаки, які добровільно стали на захист України.
— Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми всі залишили свої родини, статки, рідних, близьких, усе, що мали. Взяли зброю і пішли захищати нашу державу. Тому вважаємо, що саме такі люди — справжні патріоти, які передусім залишили все й пішли захищати свою Батьківщину, — говорить Микола Тодоренко.
Сьогодні «Патріоти Миколаївщини» об’єднують ветеранів та людей з інвалідністю, пов’язаною із захистом Батьківщини. За словами Миколи Тодоренка, до організації вже долучилися понад сотня людей, значна частина з них має інвалідність першої, другої або третьої групи. Втім, зупинятися на Первомайську ветерани не збираються:
— Ми хочемо, щоб такі організації з’являлися і в інших громадах. Не обов’язково, щоб усі вступали саме до нас. Головне, щоб ветерани об’єднувалися там, де вони живуть, і знали, що можуть захищати свої права разом.
За словами ветерана, вони готові ділитися напрацюваннями, документами та допомагати іншим ветеранським ініціативам запускати власну роботу.
Зі статуту ГО «Патріоти Миколаївщини»
Мета — не замінити соціальні служби, а змусити систему працювати
Очільник організації наголошує: ветерани не збираються робити роботу за державні чи муніципальні служби. Їхня мета інша — домогтися, щоб ці служби виконували свої обов’язки.
— Ми хочемо, щоб нас не тільки бачили, а нас почули. Ми готові співпрацювати з громадою, хочемо брати активну участь у розвитку нашої громади і держави в цілому, — говорить він.
Однією з головних проблем, яку бачать у ГО, називають комунікацію. Ветеран може прийти до установи по допомогу, не розібратися в процедурі, отримати кілька суперечливих пояснень — і зрештою залишитися з проблемою сам на сам. Саме тому в організації хочуть, аби самі ветерани працювали там, де надають послуги їхнім побратимам. Логіка проста: людина, яка сама пройшла війну, поранення, лікування чи оформлення інвалідності, краще зрозуміє іншу людину з подібним досвідом.
— Не кожен може розповісти побратимові те, що не розповість більше нікому. І не кожен зрозуміє те, що розповідає побратим. Тому в нашому спілкуванні набагато легше, — пояснює Микола.
На його думку, представники ветеранської спільноти могли б працювати, зокрема, у соціальних службах як люди, які супроводжують ветеранів.
Офіс, підтримка і простір, де ветерани можуть бути серед своїх
Одна з ідей організації — створити власний офіс. Це має бути місце, куди ветеран може прийти, розповісти про проблему і отримати допомогу з її вирішенням. У планах залучити соціального працівника, який міг би безпосередньо працювати з ветеранами та їхніми зверненнями. Але головним механізмом Микола Тодоренко називає саме контроль. Якщо ветеран не може вирішити питання самостійно, він звертається до організації. Далі представники ГО з’ясовують, на якому етапі виникла проблема і чому вона не вирішується.
— Він не має бігати по всіх кабінетах, писати, шукати. Він знає: я можу звернутися в організацію, є номер, зателефонував, — пояснює голова.
При цьому ветеран наголошує: йдеться не про фізичний тиск. Якщо одна людина приходить до установи, то її можуть не почути. Коли ж приходить група ветеранів, то проблему вже складніше проігнорувати. До речі, за словами Миколи, за перші дні активної роботи організації ветерани вже відчули зміни у ставленні до себе.
Досвід Первомайська хочуть поширити на громади всього району
У громадській організації хочуть знайти ветеранів, які фактично залишилися сам на сам зі своїми проблемами. Причому йдеться не лише про місто. Наступний крок — комунікація з громадами Первомайського району, щоб там також знали про проблеми ветеранів і могли реагувати на них.
— Ми повинні звернутися в райони, повідомити територіальні громади про те, що є ветерани, які мають проблеми. А кожна громада і її соціальні служби мають звернути на це увагу, зробити відповідні висновки й щось змінювати. А ми будемо здійснювати контроль, — говорить Микола.
Організація, повторюється Микола, також готова допомагати ветеранам з інших регіонів створювати подібні об’єднання на місцях. Якщо в громаді є хоча б кілька ветеранів, їм готові надати документи, пояснити процедуру створення організації та, за потреби, приїхати, щоб підтримати.
Ветеранський простір має стати місцем для допомоги, спілкування і спорту
Своє приміщення ветерани наразі шукають. Їм потрібен не просто кабінет із кількома стільцями. В ідеалі — простір, де можна проводити збори, приймати ветеранів, організовувати зустрічі й облаштувати спортивний зал.
— Ми хочемо, щоб ветеран міг прийти до нас не лише зі своєю проблемою. Щоб він міг просто поспілкуватися, зустріти своїх, провести час у нормальній атмосфері, — пояснює ветеран.
Ідея спортивного залу виникла з практичних міркувань. Можливість займатися спортом начебто є, але далеко не кожному ветерану комфортно приходити у звичайний зал.
— Людина після поранення чи з інвалідністю може почуватися там не зовсім комфортно. У нас свої особливості, свої можливості. Тому хочемо зробити зал саме для ветеранів, де вони зможуть займатися без зайвого дискомфорту, — говорить голова організації.
За словами очільника ГО, допомогти з облаштуванням такого простору готові закордонні партнери та спонсори.
Паралельно організація працює над створенням власного благодійного фонду. Його планують використовувати для адресної допомоги військовим, які залишаються на передовій.
Окремий фонд планують створити для прямої допомоги військовим
До ветеранів звертаються і військові, які нині перебувають на передовій. За словами Миколи, вони просять створити механізм, через який допомога могла б надходити безпосередньо конкретним військовим. Наприклад, людина хоче допомогти конкретному бійцю перераховує кошти до фонду. Коли військові повідомляють, що їм потрібне певне обладнання, його планують придбати й передати безпосередньо за актом передачі.
— Не на бригаду, не комусь, а безпосередньо козакам, де воно потрібно, — пояснює голова ГО.
За його словами, саме військові на передовій підштовхнули ветеранів до створення такого фонду.
Одні з найскладніших питань — лікування та реабілітація
Окремий великий блок питань — медицина. У місті ветерани очікують на створення реабілітаційного центру. Водночас говорять і про необхідність шпиталю. За словами очільника, це питання планують порушувати вже на обласному рівні. Є й інша проблема — медичні та бюрократичні процедури, які ветеранам доводиться проходити навіть тоді, коли наслідки поранення очевидні.
Ветеран розповідає про власний досвід, коли доводилося знову й знову підтверджувати наслідки поранень.
— Дев’ять місяців доводити, що в тебе осколки і все інше. Кожен дивиться, починає переглядати: «Так, дійсно, а чому так?» І ти в один госпіталь, у другий, у третій. Один і той самий діагноз, але чомусь усі посилають ще кудись, — говорить він.
На думку ветеранів, система має бути простішою, особливо для людей, які отримали інвалідність внаслідок війни на все життя.
Рішення ветерани ухвалюють разом, а від влади очікують конкретних дій
На зустрічі у мерії Первомайська
Створення ГО «Патріоти Миколаївщини» стало результатом кількох зустрічей ветеранів. Спочатку вони просто збиралися й говорили про проблеми. Але згодом зрозуміли, що самих розмов недостатньо. Організацію заснували Микола Тодоренко, Роман Шевченко та Сергій Ткач. Водночас, наголошує Тодоренко, ключові рішення ухвалюють не одноосібно:
— У нас усе вирішується загальними зборами. Ми не хочемо, щоб хтось один приймав рішення за всіх. Ветерани мають самі визначати, що для них важливо і що ми будемо робити далі.
За словами голови організації, потреба в об’єднанні стала очевидною після численних звернень ветеранів, які не могли отримати необхідну допомогу або просто не знали, як діяти в тій чи іншій ситуації:
— Ми побачили, що багато ветеранів не знають своїх прав, не знають, куди йти зі своїм питанням. А потім починається: один кабінет, другий, третій. Людина втомлюється і просто опускає руки. Ми хочемо, щоб у такій ситуації ветеран міг зателефонувати нам, а ми вже допомогли розібратися.
Окреме питання — комунікація з міською владою та службами. 21 серпня представники ГО зустрічалися з міським головою Олегом Демченком та начальницею управління соціального захисту Ольгою Поліщук. Говорили про ветеранську політику, соціальну адаптацію, реабілітацію та взаємодію громади з ветеранами.
3 вересня відбулася ще одна зустріч, цього разу з представниками міської влади та служб, які працюють із ветеранами. Серед питань — комунікація, відсутність єдиного інформаційного ресурсу для ветеранів, потреба у ветеранському просторі та спортивному залі. Для ветеранів це були не просто зустрічі заради зустрічей.
— Ми не хочемо замінити соціальні служби. Там працюють люди, які отримують за це зарплату. Ми хочемо контролювати, щоб вони виконували свою роботу. Якщо ветеран звернувся і його питання не вирішили, він має знати, куди прийти за допомогою, — наполягає Микола.
Підтримка потрібна і ветеранам, і їхнім родинам
Є у ветеранів і плани, які виходять далеко за межі соціальних питань. Один із них — створити за містом простір, де можна було б просто відпочити своїм колом.
— Хочемо знайти якусь територію, де можна було б зробити ставок, щоб ветерани могли приїхати на два-три дні, порибалити, поспілкуватися, побути в тиші. Щоб людина могла відпочити від усього цього, — ділиться планами Микола.
У перспективі там хочуть проводити заходи і для родин ветеранів:
— До нас звертаються і жінки. Дружини ветеранів теж потребують спілкування. Бо війна змінює не тільки військового. Вона змінює всю сім’ю. Тому хочемо, щоб у нас було місце, куди можна приїхати разом із дітьми, провести час, поспілкуватися.
Микола говорить і про іншу проблему: ветерани після повернення додому можуть замикатися в собі, уникати спілкування, залишатися зі своїми переживаннями наодинці:
— Не можна, щоб людина залишалася сама. Їй треба дати можливість поговорити з тими, хто її розуміє. Ми ж самі між собою більше спілкуємося, бо знаємо, що таке війна. Є речі, які ти не можеш пояснити людині, яка цього не пережила.
У планах організації — створення спільного простору
Історії ветеранів хочуть зберегти у книзі
Ще одна ідея, яку обговорюють у «Патріотах Миколаївщини», — книга про ветеранів:
— Ми хочемо написати книгу. Бо багато ветеранів живуть у селах, у маленьких населених пунктах, і про них ніхто особливо не знає. Людина повернулася з війни, живе поруч, а її історія може так і залишитися тільки в пам’яті родини.
За словами голови, йдеться не просто про перелік біографій:
— Хочемо поговорити з людьми, записати їхні історії. Хтось воював, хтось був поранений, хтось пережив полон, хтось досі на передовій. У кожного своя історія. І ми хочемо залишити про себе пам’ять.
Він нагадує: за статусами, довідками та цифрами завжди стоять конкретні люди:
— Ми хочемо, щоб ветеран не залишався сам зі своїми проблемами. Щоб він знав: є люди, до яких можна звернутися, є ті, хто тебе зрозуміє і не відмахнеться. Саме для цього ми й створювали цю організацію.
Ветерани, які хочуть долучитися до організації, можуть звернутися безпосередньо до Миколи Тодоренка за телефоном: +38 (095) 507-95-73.
