Після демобілізації військові опиняються перед новою реальністю: незрозумілі правила, байдужі кабінети, відсутність чітких відповідей. Додайте до цього хронічну втому, ПТСР, невизначене майбутнє — і отримаєте реальний портрет людини, яка щойно повернулася додому. Фронтовика, якому часто бракує елементарної поваги й розуміння суспільством. У 2025 році у Первомайську запрацював Ветеранський сервісний офіс. Чи стане він справжньою точкою опори для тих, хто пройшов війну?
У цій статті ви прочитаєте, як влаштована робота Ветеранського офісу у Первомайську, що про нього думають самі військові і які висновки з почутого зробила журналістка.
Що таке Ветеранський офіс та хто стоїть за сервісом
У Ветеранському сервісному офісі, який є відділенням Територіального центру соціальної допомоги Первомайської міської територіальної громади, наразі чотири посади:
- Завідувач відділення. Цю посаду обіймає Олександр Яровий.
- Фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб — Валерія Григор’єва.
- Фахівець із соціального супроводу — Олена Орляк.
- Психолог — Світлана Іваніщева.
Причому зарплата фахівця із супроводу ветеранів війни сплачується із державної субвенції, яка надходить до первомайського бюджету через обласний.
Таким складом офіс почав працювати з квітня 2025 року.
Як ідеться у Положенні про роботу офісу, утворений він для підтримки переходу від служби до цивільного життя ветеранів, їхніх родин, родин загиблих захисників і захисниць, а також демобілізованих військовослужбовців.
Консультації та індивідуальний супровід — основа роботи офісу
Валерія Григор’єва
Фахівчиня із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Валерія Григор’єва розповіла, що її основне завдання — індивідуальний супровід ветеранів, залежно від потреб. Каже — вона не відчуває себе чиновницею, а скоріше людиною, яка допомагає адаптуватися та повернутися до цивільного життя, знайти своєрідну точку входу:
«Я забезпечую адресну допомогу — від адаптації до реінтеграції. Звертаються ветерани, військові, члени родин загиблих і зниклих безвісти. Допомагаю з будь-якими питаннями: від запитів до військових частин — до отримання довідки про несудимість».
Серед основних напрямків роботи — консультації про пільги, медичну допомогу, вступ на навчання, перекваліфікацію, працевлаштування, можливу участь у грантових програмах.
За словами Валерії, наразі більше звертаються саме родини захисників України, які вважаються безвісти зниклими.
Валерія Григор’єва також супроводжує людей у складних випадках:
«Зверталась жінка 72 років, мати безвісти зниклого. Старий паспорт ще книжечкою, телефон кнопковий, не могла самостійно отримати довідку. Я супроводжувала її крок за кроком».
Окремим напрямом роботи стали консультації по проблемі з виплатами грошового забезпечення родинам безвісти зниклих. Хоча зміни до Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули чинності ще 1 лютого, люди досі йдуть із запитаннями, чому держава припинила виплати. І фахівчиня офісу допомагає родинам розібратись, подати відповідні запити.
Також офіс у Первомайську шукає можливості співпраці з благодійними фондами.
«Ми хочемо укладати меморандуми з БФ, аби ті могли допомогти родинам ветеранів, а ми — їм у реалізації програм», — наголошує Валерія.
Олександр Яровий ліворуч
Як розповів Олександр Яровий, 10 червня у приміщенні виконкому відбулася міжсекторальна зустріч за участі представників влади, медиків і соціальних структур. Її метою стало скоординувати дії у сфері ветеранської підтримки й створити дорожню карту ветерана — чіткий алгоритм дій для військових, які повертаються до мирного життя у Первомайській громаді.
«Прийшов військовослужбовець і сказав, що мені мають бути такі й такі пільги, а вони не виплачуються. Ми починаємо розбиратися», — говорить Олександр Яровий. І додає, що зараз багато питань, з якими звертаються ветерани та родини військових, вирішуються на особистих контактах.
Окремо керівник офісу відзначає роботу психологині Світлани Іваніщевої: «Дуже ініціативна. Провела багато заходів».
Співробітники офісу визнають: про їхні послуги знають замало людей. У питанні інформування вони розраховують на підтримку міської влади.
«Було б доцільно на сайті громади створити окрему вкладку по роботі Ветеранського офісу, — каже Олена Орляк. — І там, і у соціальних мережах виконкому інформувати про нашу адресу, про роботу та плани».
Олена Орляк
У Первомайському офісі запрошують ветеранів війни та родини приходити і телефонувати. Адреса: вулиця Князя Вітовта, 33/ 117. Робочий телефон: +38 (063) 783-83-49, з 08.00 до 17.00. А також просять залишати заяву щодо супроводу демобілізованих осіб за посиланням.
Погляд ветеранів: що потрібно
На жаль, офіційна статистика щодо кількості ветеранів наразі недоступна у відкритому доступі через обмеження, пов’язані з воєнним станом. Втім, масштаби явища очевидні — чи не в кожній українській родині є ті, хто воює або щойно повернувся з фронту.
Щоб краще зрозуміти ситуацію з ветеранськими офісами, журналістка провела серію інтерв’ю з військовими — і тими, що нині на службі, і демобілізованими. Загалом поспілкувалася з десятьма людьми: з кимось — докладніше, з кимось дуже коротко. Запитувала, чи зверталися вони до офісу, якої допомоги потребують, що б хотіли бачити в сервісі та чи важлива для них психологічна підтримка. Відповіді дозволяють окреслити основні проблеми, виділити больові точки та напрямки, в яких слід рухатися.
Частина ветеранів, з якими вдалося поспілкуватися, до Ветеранського офісу в Первомайську поки не зверталася. Причини різні — хтось досі на службі, комусь не доводилося мати невирішених питань. Але є й інші чинники — недовіра до влади, відсутність інформації про роботу офісу або навіть про його існування.
Дехто висловлював недовіру до ефективності структури. Один із військових, Андрій, зізнається: поки що не має невирішених питань, але навіть якби й мав, не певен, що офіс справді здатен допомогти. Для нього ключовими є питання підпорядкування та повноважень: «Усе залежить від того, хто платить зарплатню, і чи має структура юридичні важелі для вирішення проблем». Крім того, він різко висловився про зростання кількості «психологів» після 2022 року, назвавши це явище небезпечним: «Більшість із них — або шахраї, або недоучки, які тільки шкодять ветеранам».
Інший респондент, Володимир, сказав коротко: «Не знаю, які послуги вони надають». Його найбільше турбує відсутність доступної правової підтримки, як у військових, так і цивільних питаннях.
Психологічна допомога — ще одна болюча тема. Ветеран Дмитро визнає: зараз єдиною справжньою підтримкою залишаються побратими. «Ми просто виговорюємося один одному», — каже він.
Звучали й гіркі нотки про несправедливість. Один із військових, також Володимир, зауважив: «Ті, хто справді не воював, а лише раз заїхав на передову для УБД, — з медалями і грамотами. А справжнім воїнам — нічого. Це вбиває».
Артем наголосив на важливості побутової допомоги для родин військових: «Було б доцільно створити службу, яка б могла підвезти, принести, покосити, полагодити. Бо чоловіки, сини, батьки зараз на фронті й не можуть цього зробити».
Лунали й позитивні оцінки. Ярослав схвально відгукнувся про атмосферу в офісі: «Колектив приємний, атмосфера душевна». Він особисто знає працівників офісу і довіряє їм. Керівник Олександр Яровий — бойовий побратим, а фахівчиня Олена Орляк втратила на війні сина.
Хтось, як Ігор, який відповідав із передової, встиг сказати тільки головне: «Нам потрібне мирне небо над головою». Так само лаконічно відповіли ще двоє військових.
А були й ті, для кого сама ідея ветеранського сервісу стала несподіванкою. «Класна тема. Якщо виживати — то гуртом», — впевнений Максим, який вперше почув про існування офісу.
Ключові зауваження: брак повноважень, реальних важелів впливу, а також відсутність чіткої, зрозумілої інформації про функції офісу. Больова точка — нерівність у ставленні: ті, хто реально воював, а зараз демобілізувався, почуваються залишеними.
Що ж може посилити роботу офісу? На основі почутого від військових, ветеранів та працівників офісу можна виокремити чотири ключові напрямки, які допоможуть сервісу стати справжнім центром підтримки.
Чотири кроки до ефективності
Ветеранський офіс у Первомайську — це початок, але поки що не рішення. Зараз це радше «швидка допомога» для найгостріших випадків, ніж системний сервіс.
Щоб стати справжнім центром підтримки, потрібно чотири речі.
- По-перше, масштабне інформування. Про Ветеранський офіс мають знати завдяки постійній присутності в інформаційному полі: сайт громади, соціальні мережі, місцеві медіа, буклети у ТЦК. Важливо не лише робити оголошення, а й публічно розповідати про приклади реальної допомоги — щоб інші ветерани бачили: підтримка існує, звертатися не страшно і не марно. Так само варто говорити і не замовчувати (!) про складні, проблемні випадки — ті, що потребують розголосу, ресурсів і спільного вирішення.
- По-друге, чітка «дорожня карта ветерана» — покрокова інструкція для військових, які повертаються до цивільного життя. Добре, що робота над цим вже ведеться — тепер важливо, аби такий алгоритм став доступним і зрозумілим кожному.
- По-третє, контракт із юристом (адвокатом) або штатний юрист із реальними повноваженнями — адже складні правові питання потребують професійного супроводу, а не лише консультування та доброї волі співробітників.
- По-четверте — активність самих ветеранів. База вже є, офіс працює. Якщо команді вдасться залучити ветеранів до участі в роботі на громадських засадах — це може стати справжнім проривом. Ветерани не вірять у формальні структури, але вірять один одному. Спільні зустрічі, обмін досвідом, взаємопідтримка можуть зробити офіс не просто сервісом, а живим центром взаємодопомоги для тих, хто захищав нашу країну.
Окреслені напрямки можуть стати основою дієвої моделі підтримки ветеранів не лише в Первомайську, а й в інших громадах, якщо буде достатньо волі, ресурсів і наполегливості.
Цей матеріал було підготовлено в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», який впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)». Висловлені погляди є винятково поглядами авторів і не обов'язково відображають позицію Фундації Ірондель або ІРМІ.
