Публікація про відкриття в місті Ветеранського сервісного офісу викликала бурхливе обговорення. Свої думки почали озвучувати і військовослужбовці: одні в надії на те, що Офіс зможе вирішити їхні проблеми, інші висловили занепокоєння щодо повноважень нової структури. Сьогодні знайомимо вас із думкою ветерана кількох воєн Андрія Шарого, який має досвід роботи в подібній ветеранській організації.
Фото: з особистого архіву Адрія Шарого
З Андрієм ми тісно познайомилися на початку повномасштабного вторгнення. Він був єдиним військовослужбовцем, який взявся за аналіз військової ситуації на Первомайщині. Тоді його роз’яснення відіграли неабияку роль в розумінні того, що відбувається навколо нас, вселяли надію та віру. Сьогодні Андрій не в армії за станом здоров’я, однак продовжує бути активним членом громади. Він не проходить повз тем, які чіпляють проблеми військових і завжди висловлює свою позицію. Питання Ветеранського сервісного офісу стало принциповим для бійця і він взявся прокоментувати плюси та мінуси. Чому? Бо має власний досвід роботи у подібній структурі, яка функціонувала у Первомайську ще з 2015 року. Бачив і знає, які питання виникають у бійців, чи були дієвими активності самого Центру та які мали повноваження.
Довідково. Ветеранські сервісні офіси — не унікальне первомайське надбання. Такими офісами опікується Міністерство у справах ветеранів по всій території України.
А з Андрієм ми зустрілися в одній із кав’ярень середмістя. Як з’ясувалося, він там підробляє в службі доставки продукції.
— Сім’ю треба якось годувати, — усміхається Андрій, — до речі, рекомендую, тут дуже гарна кава (запропонував посмакувати напоєм).
Ми влаштувалися в затишному куточку кафе, пригадали свої перші зустрічі, проговорили, що вони знакові для нас, і перейшли до суті справи.
Андрій Шарий: «Ми вже це проходили»
— Дуже багато хочу з цього приводу сказати, — розпочав Андрій. — Вже судячи з назви проєкту «Ветеранський офіс» і ще не читаючи статуту, я розумію, що він дуже схожий на Центр допомоги учасникам АТО, який був створений у 2015 році. Я чомусь впевнений (хоча треба перевірити), що той статут просто скопіювали і зробили нову назву. В чому полягає найбільша проблема того Центру і, я впевнений, що і цього Центру. В нього немає ніяких повноважень. Тобто, Центр ніяк не зможе впливати ні на які органи влади. Кому він підпорядкований? Я впевнений, що він створений на бюджетні кошти, тож відповідно — підпорядкований Центру соціального захисту. А це виходить, що підпорядкування тим, на кого повинні впливати. Тому що до них будуть звертатися з проблемами щодо вирішення питань соціальної підтримки бійців. І що в Центрі зможуть зробити? Нічого, бо вони підпорядковуються тим, на кого повинні впливати. Це нонсенс, це не працює, так не може бути! Вони повинні бути якимось окремим органом, бо інакше виходить так: я сьогодні приходжу до вас і кажу, що ви повинні зробити, а завтра ви мене викликаєте на нараду і вставляєте за те, що я вам прийшов, сказав. Як це так працює?
Другий момент. Чи має Ветеранський офіс взагалі право на збір та обробку персональних даних? Якщо ні, то тоді вони не мають права навіть документи ніякі від бійців брати, не говорячи вже про реєстрацію. То який сенс у створенні такого Центру? Ще тоді, в 2015 році, цей Центр нічого не міг дієвого робити. Він не міг прийти в земельний відділ і наполягти на тому, щоб бійцю видали земельну ділянку, або виступити на сесії міської ради на захист проблеми бійця. Просто, як приватна особа — так, але не як Центр. Так само я можу піти на сесію та донести депутатам, що якомусь бійцю потрібна допомога. Але просто як приватна особа, і для цього не потрібно мені платити з бюджету щомісяця гроші.
Наступне. У них немає ніякої матеріальної бази. Ну, для прикладу: треба пораненого бійця зі шпиталю перевезти в реабілітаційний центр, а в шпиталі немає спеціального транспорту на виконання цього завдання. І шпиталь знаходиться в іншій області. Відповідно, ми на нього не можемо впливати, це треба лише через Київ, а на це немає часу, бо треба терміново вирішити якось бійця перевезти в інше місце. Чи зможе вирішити це питання Центр? Ні, бо у них немає ні транспорту, ні палива, ніяких важелів впливу на владу, щоб вона це вирішила. Відповідно, який сенс туди звертатися? Як на мене, це черговий бюрократичний Центр. Чому я так впевнений у цьому? Дивіться, коли створювали такий Центр у 2015 році, у цьому була нагальна потреба. З такими проблемами на той час наші органи влади не стикалися і не знали, що робити, для прикладу, з виділенням землі, з безкоштовними ліками. Це було нове, і ні в соцзахисті, ні в Пенсійному фонді, ні в секретаріаті мерії не знали, що робити. З цього виникали проблеми — і ось тоді створювали такий орган, який збирав інформацію по всій Україні щодо вирішення подібних проблем і надавав логістику бійцю, як це вирішити, куди й до кого звернутися. Сьогодні я особисто знаю: з будь-якими питаннями, що стосуються пільг або соціальних проблем ви приходите в мерію, кажете вашу проблему і вас відразу перенаправляють або в соцзахист, або в ПФ, або ще в інший кабінет, де вже точно знають, як вам відповісти і куди вас направити далі. Тобто, потреба в такому Центрі, яка була в 2015 році, відсутня. Я знаю точно, що у нас в мерії, коли приходить хтось із бійців — до нього максимум уваги. Немає такого, щоб когось там відшили і сказали: «Мені там не до тебе». Можу назвати конкретно прізвища, якщо потрібно до кого звернутися. Зараз не хочу нікого рекламувати, скажу так: всі, хто до цього причетні, — непогано роблять свою справу.
Фото: з особистого архіву Адрія Шарого
— Чи не допускаєш, що появою з такого Сервісного офісу все буде чіткішим та зрозумілішим, а питання все ж таки вирішуватимуться швидше?
— Ми вже це проходили. Я був чотири роки заступником голови Центру допомоги учасникам АТО. Я бачив, як працює ця схема. Я ж кажу, що у нас є конкретні фахівці в кожному відділі, які займаються питаннями військових: це і соцзахист, і ПФ, і ЖКГ, земельний відділ. Як на мене, то це будуть просто дублікати цим всім фахівцям. Центр може існувати, якщо його фахівці не будуть підпорядковані тим, на кого мають впливати. Як може він вимагати від мера міста щось робити, якщо він отримує звідти зарплату? Дієвість Ветеранського центру визначається його незалежністю.
Про проблеми, з якими стикаються ветерани
— Можемо проговорити проблемні моменти, які виникатимуть у бійців?
— Це лікування, бо кожен боєць, коли іде на війну, то перше, що йому обіцяють: коли щось з тобою станеться — держава про тебе подбає і ти будеш отримувати ліки протягом того часу. Це прописано в контракті і це гарантії соціального захисту військовослужбовців. Відповідно цього нічого немає. Це мій власний досвід, це досвід моїх побратимів, це досвід тих, що зараз повертаються після поранення. Як це відбувається? Отримав боєць поранення або захворювання, немає значення, навіть захворювання, якщо він отримав, знаходячись при виконанні бойових завдань, вважається бойовим, це рівнозначне пораненню. Поки він знаходиться в шпиталях військових, його на 90% лікують безкоштовно, 10% ти маєш купити ліки за власний кошт. Як тільки боєць з військового шпиталю виписується і переходить на амбулаторне лікування або стаціонарне в лікарнях, то все, забувай про безкоштовне лікування. Ніхто тебе безкоштовно лікувати не буде. Якщо уявити, що процедури тобі будуть відпускати безкоштовно, то ліки ти будеш все одно купувати. Ось вам приклад з власного досвіду: з 2016 по 2022 рік мені щорічно треба було приймати багато ліків. За ці роки я лише два рази скористався безкоштовними ліками. Я пачками носив по кабінетами рецепти, які мені виписував сімейний лікар. Мені відмовляли переважно через відсутність коштів на безкоштовні ліки. Це одна із головних причин. З цими питаннями будуть обов’язково приходити. Як вони будуть вирішуватися? Ніяк! Іди і купуй, якщо хочеш жити.
Наступне питання — земельне. І проблема не в тому, що не вистачає землі. Проблема в несправедливості. Бійці, які перебували на передовій, їм було не до цього, але коли вже повернулися пораненими чи інвалідами і починають бігати і шукати землю, її вже просто немає, бо вся ця земля роздана тим, хто має УБД і знаходився в тилу, і хто міг цим займатися. Наприклад, я маю УБД з 2019 року, з 2015 року брав участь у бойових діях на сході, в секторі. Я і по сьогодні не маю тих двох гектарів землі. Я допомагав іншим, а сам так і не отримав, тому що з цим були реальні проблеми. Я два рази оформляв документи, відправляв на Миколаїв, мені обидва рази приходила відмова, що я «не встиг». Після того я просто покинув. І так більшість моїх побратимів: просто кинули цим займатися.
Наступна проблема — це документи. Здебільшого військові частини, які знаходяться на бойових діях, мають повний безлад у документації, особливо коли це стосується компенсацій за поранення. Вони друкуються просто неохайно, я бачив такі варіанти цих «форм п’ять», що їх ніде не приймають. Тобто з цим папірцем ти бігаєш і доводиш, що ти не олень. І майже неможливо щось довести, особливо, якщо частина переводилася з одного місця в інше. Все, потім відновити майже неможливо. Я знаю конкретні приклади, щоб хтось не думав, що я вигадав. Якщо потрібно буде, я готовий назвати прізвища людей, які мають із цим проблеми по сьогоднішній день. Для прикладу, отримав поранення в 2014-му, і по сьогоднішній день не отримав компенсації, бо неправильно оформлена довідка. Не тільки про поранення, це і довідки видані про участь в бойових діях, щоб отримати УБД. Бо ж оформляються як попало. Ця проблема актуальна і сьогодні. І навіть більше, бо багато військових частин не мають професіоналів, які б правильно видавали б довідки. І як Центр зможе допомогти вирішити такі проблеми? Як він зможе вплинути, ну, скажімо на Міністерство оборони?
— Тоді яка пропозиція? Хто і як може вплинути на вирішення питань, які виникатимуть у військових?
— Тільки громадські організації мають вплив на владу та депутатів. Тобто, коли дієва громадська організація і до неї звернувся боєць, вони мають перевірити інформацію, вивчити питання, знайти механізм вирішення — і ідуть вирішувати. От тоді ГО приходить на сесію або у владний кабінет і каже: «Ви не виконали свій обов’язок. Ви повинні це зробити. Якщо ні — тоді підіймаємо розголос, доводимо справу до суду». Є на це важелі впливу. Розумієте, у нас, як завжди, 80% проблем — це нестача коштів на вирішення потреб бійців. І пришвидшити це яким чином, якщо немає грошей, — це ще та проблема? Треба глянути статут Ветеранського офісу, щоб розуміти, що це буде дієва організація. Бо минула організація не мала впливу і не мала ніяких важелів.
«Треба зрозуміти, що сьогодні війна стосується усіх»
— Не можу не скористатися нагодою, аби не запитати про мобілізацію, хоча розумію, що це тема для окремої розмови. Але якщо коротко?
— Ми провалили мобілізацію ще до повномасштабної. Пам’ятаєте реорганізацію, яка була при Порошенкові? Що тоді було зроблено? Просто перейменовано, та й все. От тоді повинна була починатися робота по підготовці мобілізації до великої війни. Це все мало переводитися в електронний вигляд, мала бути кампанія інформування громадян про те, що всі мають прийти до військкомату та надати про себе інформацію. Це мало бути ще в 2017 році, а ми дочекалися початку повномасштабної, коли почалися такі масштабні пересування і з’явилися можливості для ухилянтів. Я вважаю, що мобілізацію провалено, у нас немає кампанії. Є тільки хейт, а це є програш. Хочете ви цього чи ні, боїтеся чи ні, треба правді подивитися у вічі. Треба зрозуміти, що сьогодні війна стосується усіх, а не тільки тих, хто на полі бою. І чим раніше всі люди це усвідомлять, тим більше шансів не програти цю війну.
- Підписуйтесь на нас у Telegram: канал Гард.City або Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook.
- А ще ми є у Instagram.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
