Координація волонтерів vs. недовіра громади: чи здатні ініціативи об’єднати Первомайськ

Чи здатні волонтери згуртувати мешканців навколо спільної мети? Як рівень довіри впливає на успіх волонтерських ініціатив? Журналістка Гард.City вирішила знайти відповіді на ці питання, дослідивши соціальну згуртованість у Первомайську. Читайте про несподівані результати опитувань, виклики для волонтерів і можливі шляхи до зміцнення громади.

Чи можуть волонтери згуртувати громаду? Перевіряємо на прикладі Первомайська

Давно задавалася питанням: як волонтерська робота взагалі впливає на громаду та який рівень довіри в ній? З огляду на те, що я сама активно долучена до волонтерської діяльності, це питання для мене має не лише дослідницький, а й особистий характер. Спілкуючись із волонтерами різних організацій, щоразу захоплююся тим, наскільки ці люди готові віддавати свій час, енергію й ресурси задля інших. Але разом із тим виникає бажання зрозуміти, чи впливають наші зусилля на довіру між людьми, чи формують вони відчуття єдності в громаді, чи, можливо, залишаються лише окремими, хоч і важливими, ініціативами. Такі роздуми підштовхнули мене до більш глибокого дослідження цієї теми, адже кожен внесок, навіть найменший, заслуговує на те, щоб зрозуміти його вплив на суспільство.

Щоб вивчити це питання, я провела опитування:

• окремих волонтерів та волонтерських організацій;
• підписників Гард.City — онлайн за допомогою гугл-форми;
• і опитування на вулицях міста.

Звісно, моє дослідження не репрезентативне, однак воно явно демонструє загальну ситуацію. Далі про все по порядку, а для вашої зручності — інтерактивний зміст: натискаєте на рядок, потрапляєте відразу на потрібний розділ.

• Соціальна згуртованість: теорія та дійсність
• Недовіра як виклик соціальній згуртованості
• Чи підтримують первомайці волонтерів? Опитування на вулиці
• Опитування підписників Гард.City
• Спільне горе чи довіра: що здатне об’єднати громаду
• Коментар соціолога: «Довірче ставлення формується, якщо людині комфортно у спільноті»
• У Первомайську є сильна волонтерська спільнота, на яку можна опиратися на шляху до змін

Соціальна згуртованість: теорія та дійсність

Фото: Гард.City

Влітку 2024-го Центр Разумкова публікує результати опитування з оцінки ситуації в країні, довіри до соціальних інститутів, політиків, посадовців та громадських діячів.

Опитування методом face-to-face проводилося у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій областях та місті Києві (у Запорізькій, Миколаївській, Харківській, Херсонській областях — лише на тих територіях, що контролюються урядом України та на яких не ведуться бойові дії). Опитано 2016 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Разом з тим, додаткові систематичні відхилення вибірки можуть бути зумовлені наслідками російської агресії, зокрема, вимушеною евакуацією мільйонів громадян.

Серед державних та суспільних інститутів найчастіше довіру висловили до ЗСУ (довіряють 90% опитаних), добровольчих батальйонів (80%), Державної служби з надзвичайних ситуацій (79%), Національної гвардії (75%).

Більшість респондентів висловлюють недовіру державному апарату та уряду. Натомість трохи більше довіри головам громад та місцевим радам (50,6 та 44,8% відповідно відповідей «повністю довіряю» та «скоріше довіряю»).

Довіра до волонтерських організацій — на рівні 80%. Причому «повністю довіряю» відповіли 29,4% опитаних, «скоріше довіряю» — 51,7%, «зовсім не довіряю» — 4%. Повністю результати можна переглянути за посиланням.

Недовіра як виклик соціальній згуртованості

Недовіра в суспільстві є одним із найбільших викликів для соціальної згуртованості. Вона підриває фундаментальні аспекти, які об'єднують громаду. Через недовіру:

• Знижується рівень співпраці.

Люди уникають об’єднувати зусилля для вирішення спільних проблем.

• Посилюється соціальна ізоляція.

Люди, які не довіряють іншим, більше схильні замикатися у своїх приватних просторах. Поглиблюється відчуття відчуження.

• Економічна нестабільність.

У громадах, де панує недовіра, складніше розвивати місцевий бізнес та залучати в них інвестиції.

• Ескалація конфліктів.

Недовіра часто веде до поширення стереотипів, упереджень та неправдивої інформації, що сприяє конфліктам.

• Зниження громадської активності.

Коли люди не довіряють лідерам чи організаціям, вони менш охоче долучаються до громадських ініціатив, обговорень чи виборів. Для прикладу, місцеві вибори в Первомайську у 2020 році відбулися з рекордно низькою явкою. Всього у місті проголосували 28,1% виборців. Це навіть менше, ніж показник по всій Миколаївській області — 32,02%.

• І врешті відбувається руйнування соціального капіталу.

Соціальний капітал — це мережа взаємної підтримки, довіри та співпраці між членами громади.

Отже, недовіра створює замкнене коло проблем, які зменшують соціальну згуртованість і перешкоджають розвитку громади.

Натомість довіра підвищує рівень співпраці, формує почуття єдності, сприяє економічному розвитку. Знижується рівень конфліктів та покращується комунікація, громадська діяльність — активізується.

Чи підтримують первомайці волонтерів? Опитування на вулиці

Фото: Гард.City

Всього у різних районах міста (центр, Фрегат, район райлікарні та вул. Коротченка / Одеської) було опитано 112 людей. Із них 76 жінок та 36 чоловіків (67,9 та 32,1% відповідно). Вікові категорії такі: до 20 років — 14 (12,5%), 21-45 років — 41 (36,6%), 46 і старші — 57 (50,9%).

Необхідно зазначити, що без відео та фотофіксації люди відповідали охоче, практично не було тих, хто б відмовився поговорити.

Запитання в опитуванні на вулиці для всіх були такі: «Чи знаєте ви волонтерів (організації) та чи довіряєте їм? Чи підтримуєте волонтерські ініціативи, чи донатите?»

Фото: Гард.City ​

Не змогли назвати жодного прізвища чи назви організації 57 (50,9%) опитаних; одного-двох волонтерів чи ГО назвали 39 опитаних (34,8%); понад трьох — 16 (14,3%).

Фото: Гард.City

На запитання про довіру відповіді розподілилися наступним чином:

• Довіряю однозначно — 2 (1,8%).
• Довіряю окремим волонтерам та ГО — 41 (36,6%).
• Довіряю виключно знайомим особисто — 66 (58,9%).
• Не довіряю зовсім — 3 (2,7%).

При цьому лише 9 (близько 8%) із 112 опитаних відповіли, що взагалі не донатять ані на ЗСУ, ані на інші потреби. Хтось поки вчиться і не має власних коштів, хтось — зовсім не має фінансової можливості. Майже 60% опитаних (67 людей) донатять виключно знайомим чи через особисто знайомих волонтерів.

Опитування підписників Гард.City

Опитування пройшли всього 79 підписників. Всі вони відповідали на запитання:

• Який із напрямків діяльності волонтерів має бути у пріоритеті?
• Як ви оцінюєте вплив волонтерів на громаду?
• За яких умов ви б підтримали волонтерів?

Однозначно в пріоритеті потреби ЗСУ. Цей напрямок назвали 66 (83,5%) респондентів.

Фото: Гард.City

Інші відповіді були такі:

• Контроль за виконанням владою своїх же рішень з питань культури, туризму, благоустрою.
• Патріотичне виховання молоді. Виховання національної свідомості у мешканців міста.
• Допомога потребуючим, в тому числі переселенцям.
• Допомога тваринам, екологічний напрямок.
• Захист історичних та природних памʼяток.
• Участь у подоланні наслідків надзвичайних ситуацій та надання допомоги жертвам катастроф, військового конфлікту, стихійних явищ, природних катаклізмів, інших надзвичайних ситуацій.

Негативно вплив волонтерів на громаду оцінюють 2 людини (2,5%); нейтрально — 9 (11,4%); позитивно — 68 (86,1%).

Фото: Гард.City

Наведу деякі розгорнуті відповіді респондентів.

• «Волонтери не дають забути декому, що в країні війна. Це сумно, бо всі мають робити внесок у перемогу».
• «Якщо скажу, що волонтерство марне, багато людей мене не зрозуміють. Тому скажу по іншому — волонтерством війну не виграти. Надто не рівні сили. Може направити енергію волонтерів (безумовно позитивну) на боротьбу з корупцією, на розголос бездіяльності влади, на тиск на суд, на залучення партнерів не тільки допомагати Україні, а і для розслідування злочинів влади, бо «ворон ворону око не виклює»».
• «Це просто реклама, щоб засвітити свої прізвища як корисних діячів».
• «Мають бути більш організованими та співпрацювати з керівництвом навчальних закладів».
• «Волонтери часто роблять те, на що держава не має ні сил, ні кадрів, ні законодавства».
• «Волонтери можуть розшевелити інертну масу населення. Це має стати одною з їхніх головних задач».
• «Мені здається, що багатьох мешканців міста волонтери, на жаль, дратують і заважають своїми наріканнями, зборами. Деяких містян волонтери відволікають від повсякденних проблем».
• «На даний момент, виключно моя думка, життя громади і волонтерський рух живуть різними життями. Громада Первомайська завжди була лінивою і плила по течії. І тільки завдяки маленькому відсотку людей зі здоровим мисленням ще відбувається щось хороше у місті».
• «Для більшого впливу волонтерської діяльності на життя громади слід було б створити єдиний інтелектуальний центр, який би об'єднав цю діяльність і визначив би її направленість».
• «Вважаю, що наявність таких організацій та людей є ознакою зрілості громадянського суспільства. Чим більше людей залучено до волонтерської діяльності, тим краща консолідація громади, швидше долаються труднощі та настає відновлення. Людина-волонтер є мотиватором, прикладом, рушієм — все це вимагає багато енергії та життєвої сили, часу».
• «На початку війни, дійсно, було все чесно та добросовісно. Проте наразі картина змінилась в негативну сторону. Дуже багато «волонтерів» зловживають своїм положенням.
• «Впливають переважно на свідому частину населення».

Головними умовами, за виконання яких вони б підтримували (або вже підтримують) волонтерів, опитувані назвали такі:

1. Особисте знайомство.
2. Прозора звітність.

Спільне горе чи довіра: що здатне об’єднати громаду

Для волонтерів запитань було більше. Всього на запитання відповіли десять окремих волонтерів та представників волонтерських організацій. На деякі запитання респонденти не відповіли, однак загальна картина така.

• Що мотивує вас до участі у волонтерській діяльності? У відповідях багато спільного: патріотизм, відчуття особистої відповідальності за долю своєї родини, батьківщини і країни в цілому; пекуче бажання наблизити перемогу.
• Чи співпрацюєте з іншими волонтерами? Так, більшість співпрацює. Однак досвід не завжди позитивний. Рівень підтримки зменшився, якщо порівняти його з рівнем початку повномасштабного вторгнення.
• Які форми співпраці є найефективнішими, на вашу думку? Це могли б стати спільні проєкти (в тому числі допоміжні банки для збору коштів), зустрічі за круглими столами, в неформальній обстановці, спільні поїздки.
• Як би ви оцінили рівень довіри між членами вашої організації та до волонтерської діяльності? Чим більше прозорість у звітуванні, тим більша довіра як всередині організації, так і громадянами. Всередині організацій також довірі сприяє зазвичай невелика кількість членів та гарна комунікація.
• Чи залучаєте ви місцеву громаду до своїх проєктів? Як саме? Практично всі підтримують таку думку: спільна участь в ініціативах зміцнює зв’язки всередині громади. Залучають за допомогою збору коштів, аукціонів, конкурсів, толок тощо. Однак також практично всі волонтери скаржаться, що зараз активність громад дуже знизилася.

Для посилення співпраці волонтери пропонують партнерську підтримку на всіх рівнях: об’єднувати ресурси, проводити спільні інформаційні кампанії, брати спільну участь у тренінгах та навчаннях для волонтерів. На часі створення координаційного хабу, конференції по обміну досвідом та можливостями, спільна участь у грантових проєктах з метою залучення фінансування. Згадали волонтери і про державну підтримку та зменшення бюрократичного тиску. А також скаржилися на те, що навіть волонтери не знають одне одного, адже у громаді немає загальнодоступного джерела, в якому був би зібраний перелік волонтерів та їхні контакти.

Ще одна спільна думка, яка прослідковується у відповідях волонтерів: на жаль, по-справжньому об’єднати людей може лише спільне горе та небезпека.

«Пропоную прекрасний проєкт для всіх втомлених і байдужих, — приведу одну із відповідей. — Тижнева екскурсія автобусами по сірій зоні. Можливо, тоді люди усвідомлять, що чекає на їхні родини, якщо й надалі сприйматимуть війну, як щось далеке і те, що не стосується їх».

Ці опитування дозволили авторці статті дійти таких висновків (ще раз нагадаю: дослідження не репрезентативне; висновки зроблені на основі отриманих даних від обмеженої кількості респондентів):

• Соціальна згуртованість у Первомайській громаді — на низькому рівні. Місцеві волонтери працюють у своїй інформаційній бульбашці, а дієвий вплив мають лише на малу частину населення. Більшість мешканців Первомайської громади не відчувають суттєвого впливу від волонтерської діяльності.

Що з цим робити? Як розширити вплив, подолати недовіру, згуртувати більше земляків для спільної роботи? По коментар звертаюся до експертки проєкту — соціолога Аліни Калашнікової.

Коментар соціолога: «Довірче ставлення формується, якщо людині комфортно у спільноті»

— Якщо наша мета — залучити людей до участі у волонтерстві та/або до підтримки волонтерів, то, здавалося б, можна просто застосувати ширші рекламні комунікації, щоб більше людей якомога частіше згадували про їхню діяльність, і все одразу стане краще, — говорить Аліна Калашнікова. — Однак волонтери і волонтерські організації не існують у вакуумі чи на пустому місці, вони вписані у суспільні відносини, мають зв'язок з іншими частинами спільноти або суспільства, іншими суб'єктами та групами. І якщо ця спільнота культивує недовіру як загальне фонове ставлення кожної людини до інших — не те що волонтерські ініціативи дуже швидко у ній згасатимуть, але й сама вона має невеликі шанси на тягле (довгострокове) існування як ціле. Тому питання вибудовування фонової, себто соціальної, довіри, є дуже важливим.

— Соціальна довіра спирається на міжособистісні відносини й індивідуальний досвід перебування людини у спільноті, — продовжує пояснення пані соціолог. — Довірче ставлення формується, якщо людині комфортно у спільноті, тобто якщо вона не має досвіду несправедливості й обману (особистого або трансльованого від інших), відчуває себе у безпеці і відчуває, що контролює своє життя. Для останнього особливо важливі відносини між владою і громадою, те, наскільки звичайні мешканці відчувають себе у змозі говорити з владою, брати участь у винесенні рішень.

Далі фахівчиня наводить декілька напрямків роботи, яка сприятиме активності через підвищення довіри до волонтерських організацій:

• Наявність і артикуляція спільних цінностей. Більшість людей по всьому світі дуже близькі за своїми фундаментальними життєвими цінностями — саме тому є поняття «загальнолюдські цінності»: це здоров’я, сім’я, кохання, самореалізація, тощо. Ми довіряємо «своїм» — людям, які поділяють із нами наші цінності, і боїмося та не довіряємо «іншим», тим паче — «чужим», чиї погляди на життя нам невідомі. Незнайомі члени нашої спільноти — сусіди з іншого кінця вулиці, мешканці іншого села, врешті, ті самі волонтери, яких ми не знаємо особисто, — часто лишаються «іншими» і «чужими», бо у нас немає змоги поспілкуватися з ними і зрозуміти, що їх турбують ті самі речі, що й нас. Спільність цінностей і комунікація, щоби в ній переконатися, — це ті речі, які забезпечують довіру і згуртованість.
• Підвищення рівня безпеки і справедливості. Немає такого суспільства, де зовсім не було би шахрайства, обману чи злочинів. Однак формування довіри до організацій та інститутів потребує, щоб такі речі отримували справедливу відповідь, щоб норми поведінки були спрямовані на безпеку, а санкції за її порушення були достатньо суворими і виконувалися.
• Докази того, що думка і дія людини мають значення. Найкраще, коли вибір чи певна діяльність людей втілюється у конкретному очевидному результаті, який можна побачити чи відчути.

У Первомайську є сильна волонтерська спільнота, на яку можна опиратися на шляху до змін

Соціальна згуртованість нашої громади багато в чому залежить від співпраці усіх її членів: від волонтерів до представників влади.

Хоча волонтери роблять неймовірно важливу роботу, їхні зусилля часто залишаються розрізненими через брак координації та підтримки. Влада, своєю чергою, могла б стати ключовим партнером у цьому процесі — створювати умови для діалогу, підтримувати спільні ініціативи та допомагати в налагодженні комунікації. Такий висновок можна зробити, спираючись на отримані відповіді первомайців.

Нам всім ще багато чого потрібно зробити, аби кожен грав свою роль у зміцненні громади. Однак перші кроки вже є, є сильна волонтерська спільнота, яку об'єднують спільні цілі, цінності та інтереси. І це дає надію на зміни та простір для подальшої роботи.

Цей матеріал було підготовлено в рамках проєкту, що реалізується ІРМІ у партнерстві з ЮНЕСКО за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір та подання фактів, що містяться в цій публікації. Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обов'язково відображають позицію ІРМІ, ЮНЕСКО або Японії.