23 травня, у День Героїв, у стінах закладу професійно-технічної освіти «Первомайський професійний коледж» відкрили дошку пам’яті захисникам — випускникам закладу, які загинули в російсько-українській війні. Тепер вони частина історії коледжу. Про це розповіла журналістці працівниця закладу Надія Волкова.
Вони загинули, захищаючи Україну
На першому поверсі освітнього закладу тепер є меморіальна дошка. Скромна, стримана, виважена, але на ній — найсильніші імена дев’ятнадцяти випускників закладу. Вони загинули, захищаючи Україну. І кожен студент, проходячи повз, бачитиме: свобода має обличчя і трагічну ціну.
— Це не просто стіна і не просто дошка, — говорять викладачі закладу, — це тепер молитва, яка нагадуватиме усім про героїв сучасної війни. В нашому закладі глибокі традиції патріотичного виховання, тож не відгукнутися на біль і втрати — було б зрадою цим традиціями. У сучасних умовах ми не маємо права бути осторонь, коли йдеться про тих, хто віддав життя, щоб ми могли навчатися, вчитися, працювати, жити. Це не про героїзацію війни. Це про визнання: герої є. Вони серед нас. Вони — це наші колишні учні, наші сини, брати, друзі. Це ті, кого ми пам'ятаємо не лише з фотографій. Їхній дух — у стінах класів, у розмовах на перервах, у кожному кроці студентів, що сьогодні будують своє майбутнє на цій землі. Пам'ять має силу — виховну, моральну, національну. І якщо ми її збережемо, то збережемо й себе як націю.
На меморіальний захід запросили рідних захисників, які приїхали з різних куточків України.
Серед присутніх і маленький Ромчик, який прийшов з мамою, щоб покласти квіти до портрета свого тата — Плошніка Віталія. Коли Віталій пішов на війну, синові було всього 8 місяців. Чоловік не дожив до свого 41-го дня народження лише три дні. Ромчик ще не вимовляє слова «тато», але вже знає, де він — серед героїв, на стіні пам'яті.
У запрошених і дружина військовослужбовця Катерина Пасічник. Для її чоловіка та його підрозділу студенти коледжу перерахували кошти на автівку.
— Це жест вдячності, — кажуть викладачі, — та розуміння того, хто сьогодні нас захищає. У цьому вчинку — справжня сутність патріотизму наших дітей. А ще ми всім рідним загиблих героїв вручили символічні солодкі подарунки. Це було дуже щемно та емоційно.
Нині у коледжі навчається понад пів тисячі студентів з різних куточків України. Тут завжди вміли говорити про головне: про Батьківщину, про гідність, про пам'ять. До речі, у гуртожитку закладу теж є меморіальна стіна, яка нагадує про події сучасної війни.
— Сьогоднішній день — про справжнє. Про тих, хто живе в наших серцях. Про приклад для молоді. Про силу, яку не вбити, — каже заступниця директора з виховної роботи Тетяна Тягій. — Тепер у стінах коледжу є місце, де зупиняються, щоб подумати, щоб вшанувати, щоб усвідомити: свобода — це не лише слово. Це конкретні люди. Це наші сини, батьки та чоловіки. І ми маємо пам'ятати.
