19 липня Президент України Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України (посмертно) солдату Олегу Яровому. Він — наш земляк із Первомайського району, село Довга Пристань. У цьому матеріалі ви також знайдете відеоінтерв’ю з Олегом Яровим, опубліковане у грудні 2024 року.
Як воював Олег Яровий
Олег Яровий був сапером 108-го окремого штурмового батальйону безпілотних систем «Вовки Да Вінчі» 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка. Як зазначено в повідомленні на сайті Президента України, «у серпні минулого року в місті Українську на Донеччині залишився один проти штурмової роти окупантів і протягом тижня відбивав атаки, щоб зберегти позицію».
«У вересні торік у Селидовому під час ворожої атаки Олег Яровий зазнав поранення, але відмовився від евакуації, відібрав боєкомплект ворога та самостійно організував оборонну позицію. Він перебрав на себе керування воїнами ТрО, які опинилися в напівоточенні. Це дало змогу відбити російські атаки та стабілізувати ситуацію на цій ділянці фронту», — йдеться далі.
І ще один факт із біографії Героя: «У грудні 2024-го в селищі Новопустинці Олег залишився на позиції сам на сам із переважними силами противника. Маючи в руках лише один кулемет, він знищив понад 20 окупантів. Завдяки цьому вдалося утримати рубіж, який мав тактичне значення для всієї лінії оборони його батальйону».
Із дронами на захист життя
У березні 2025 року Олег самостійно навчився керувати дронами та використовував їх для евакуації поранених, підвезення боєприпасів та коригування вогню. Це врятувало десятки життів його побратимів.
10 липня 2025 року Олег Яровий загинув у стрілецькому бою, захищаючи позицію до останнього. Йому було лише 23 роки.
Пам’ять і шана
Указом Президента України від 19 липня 2025 року Олегу Яровому присвоєно звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові».
