«Віддай світові все краще, що є в твоїй душі — і світ усміхнеться тобі», — ці слова стали емоційною основою творчої зустрічі з Олегом Каніфольським, поетом, піснярем, для якого віршоване слово давно стало способом жити та відчувати.
У головній читальній залі КЗ «Публічна бібліотека Первомайської міської ради» відбулася презентація нової книги Олега Каніфольського «Перлини життя під сонцем поезії» та щира, відверта розмова про війну, пам’ять, творчість і силу українського слова. Ця зустріч зібрала тих, для кого поезія автора давно стала частиною життя міста: колег із медичного фахового коледжу, учасників літературного об’єднання «Зажинок», клубу «Гармонія», ансамблю «Червона калина», друзів, родину та інших шанувальників поезії.
Фото: Первомайський медичний фаховий коледж
«Ми живемо надією на Перемогу»
Олегу Каніфольському — 83. За його плечима довге життя: медика, викладача, активіста, поета й співака. У Первомайську його знають як автора гімну міста і людину, яка десятиліттями творила культурне обличчя громади.
У розмові він простий, але з глибокою внутрішньою правдою:
— Ми з дружиною, тепер уже покійною, дізналися про війну з телевізора. Нікуди нам було їхати — залишилися вдома. І тепер я просто живу з надією на Перемогу, — говорить Олег Антонович.
Після початку повномасштабного вторгнення його поезія стала ще гострішою і глибшою. У ній Україна, біль втрат, тривога і водночас вперта віра.
— Сьогодні пишу про війну, про життя, про спогади, — каже поет.
Від першого вірша до гімну міста
Його творчий шлях почався ще в молодості. Перший вірш, як згадує пан Олег, народився з юнацького кохання до дівчини Надії, яка згодом стала його дружиною.
— Перший вірш я написав у двадцять років. Він був про моє перше кохання. А потім це вже стало частиною життя, — пригадує пан Олег із легкою усмішкою.
З роками поезія стала його способом дихати. Він створив десятки пісень, писав про Первомайськ, Синюху, Дніпро, рідний край. Саме йому належить гімн міста, який і сьогодні звучить на урочистостях.
— Первомайськ для мене — це не просто місто. Це моя доля, — каже він.
Його пісні виконували місцеві колективи, зокрема «Мальви» та «Червона калина». Часто тексти народжувалися буквально за вечір.
— Буває, за вечір приходить текст. Потім трохи редагуємо — і пісня вже живе своїм життям, — усміхається Каніфольський. — Так було з піснею, яку я написав для ансамблю «Мальви» на прохання Ольги Коник.
Книга як підсумок і продовження
«Перлини життя під сонцем поезії»
Нову збірку «Перлини життя під сонцем поезії» автор присвятив своїй дружині Надії, яка пішла у засвіти. Книгу допоміг видати син Олександр, який проживає в Одесі.
— Ця книжка для мене дуже дорога. Тут і спогади, і життя, і все, що сьогодні болить, — каже він.
Під час зустрічі поет читав вірші та співав власні пісні. У залі панувала особлива атмосфера — тепла, жива, з тихим хвилюванням і щирими оплесками.
Фото: Централізована бібліотечна система Первомайська
«Коли слово стає опорою»
У розмові він згадував і роки викладання — фізику, психологію, медичні дисципліни, своїх студентів і колег.
— Я можу написати вірш на будь-яку тему, якщо є бажання і трохи попрацювати, — говорить він із легкою усмішкою.
Автор також ділиться особистим — про втрату, яка змінила його щоденність, і про те, як поезія стала внутрішньою опорою.
Попри поважний вік, Олег Антонович не полишає творчих задумів. Він зізнається, що й далі працює над новими поезіями та впорядковує напрацювання для наступної книжки. Частина текстів, за його словами, ще потребує редагування.
— Є ще багато того, що хочеться зберегти на папері. Якщо буде можливість і час, обов’язково вийде нове видання, — каже поет.
Олег Каніфольський на ювілейному концерті «Червоної калини»Фото: архів Гард.City
Голос Первомайська, який не стихає
Зустріч у бібліотеці перетворилася на свято поезії й музики. Лунали виступи ансамблю «Червона калина», згадувалися пісні «Мальв», говорили про творчість і людські долі.
— Найбільше мене вразило — це люди. Їхнє тепло і щирість, — підсумовує автор.
На завершення гості ще довго не розходилися: купували книги, брали автографи, робили фото й просто говорили про поезію.
Захід відбувся з ініціативи літературного об’єднання «Зажинок», яке вже багато років об’єднує місцевих авторів, поціновувачів слова та підтримує розвиток культурного життя громади.
