Розповімо про лікаря, науковця, засновника офтальмологічної школи в Україні, художника, філантропа Володимира Філатова та що пов’язувало одесита з Первомайськом.
А ще він був не тільки вченим, а й благодійником, талановитим художником, цікавим оповідачем та веселим співрозмовником. Навесні любив виходити до берегової лінії Одеси в Аркадію та на Малий Фонтан, де писав етюди. Були у нього і віршовані рядки, які Володимир Петрович підписував анаграмою — «Воталіф». Так само були підписані його картини. Не менш цікавою виявилася інформація про те, що всесвітньо відомий лікар, засновник офтальмологічної школи в Україні часто відвідував Первомайськ.
Велику вдячність за допомогу у підготовці матеріалу, та вагомий внесок у дослідження історії нашого краю висловлюю краєзнавцям Тетяні Хмарі та Сергію Шевченку.
Філатов та Первомайськ
Як, коли і чим певний етап життя всесвітньо відомого лікаря був пов'язаний із Первомайськом? Що відомо про його перебування у нашому місті? Зібрати інформацію та провести дослідження нам допомогли краєзнавці — Тетяна Хмара та Сергій Шевченко, які надали газетні статті тих часів, свідчення людей, фото та документальні матеріали.
1949 рік. У день 1000-ї операції з пересадки роговиці
Відповідь на запитання, чому Філатов відвідував у повоєнні роки саме Первомайськ, міститься в уривку його книги «Мои пути в науке», де він пише, що після звільнення Одеси від фашистських загарбників вони з колегами повернулися, щоб відновити діяльність інституту на колишньому місці.
(Уривок подається мовою оригіналу). «Печальное зрелище представлял собой тогда наш институт, разграбленный и опустошенный врагами. Но вскоре по инициативе товарища Н. С. Хрущева последовало решение Правительства УССР о восстановлении Украинского института глазных болезней в большем, чем до войны, объеме.
Решение было полностью реализовано. В настоящее время институт насчитывает 16 лабораторий (до войны было 8) и 300 коек (до войны их было 200). Институт также имеет опорные пункты в городах Сталино, Херсоне, Первомайске, Вологде и Сухуми».
Нещодавно на Гард.City, у статті «Бебюш Капон – офтальмолог унікального таланту», ми розповідали про відомого лікаря, очільницю очної лікарні у Первомайську Бебюш Юфудівну Капон. Навчаючись у Імператорському Новоросійському університеті (нині Одеський університет) майбутній лікар захопилася лекціями вченого-окуліста Філатова, що і визначило її життєвий шлях. У 1933 році Бебюш Юфудівна вдосконалювала свою майстерність на курсах, організованих професором Філатовим в Одесі. Наслідком цих курсів стало зарахування Бебюш Капон асистенткою професора при проведенні операції з пересадки рогівки трупа в хворе око живої людини. Операція пройшла вдало. У подальшому Бебюш Капон працювала і над запровадженням пересадки рогівки і в Первомайській очній лікарні.
Після війни Володимир Філатов відвідував наше місто на запрошення Бебюш Юфудівни, зупинявся у їх родині у провулку Комуністичному (нині провулок Бебюш Капон). Великий будинок мав двох господарів, у його другій половині проживала сім’я лікаря Цинкаловського.
Професор Філатов із дружиною Варварою Скородинською (2-й ряд, друга ліворуч) серед працівниць Первомайського дому маляти в 1953 році
Мешканці Первомайська згадують розповіді своїх батьків, бабусь і дідусів про те, що Володимир Філатов — хірург від Бога, не відмовляв людям у допомозі навіть під час відпочинку і відпустки, робив операції на квартирі, де проживав.
Дослідник історії краю Сергій Шевченко, за фахом фельдшер швидкої допомоги, пам’ятає виклик на вул. Кірова, 40/1, де хворі в приватній розмові згадували, що колись тут проживав академік Володимир Петрович Філатов.
Ми разом із Тетяною Хмарою прямуємо по вул. Терези Марголіс (колишня Кірова). Тереза Гершівна працювала зубним лікарем і на меценатські кошти побудувала приміщення для 5-класного жіночого училища на сучасній вул. Грушевського, 10. Є свідчення, що вона проживала на цій вулиці до 1941 р. В цьому районі мешкало багато лікарів і медпрацівників. Також винаймали житло студенти фельдшерсько-акушерської школи.
Розповідає Тетяна Хмара
«Зокрема на вул. Кірова, 40, мешкала Марія Олександрівна Білоус, яка довий час очолювала товариство Червоного Христа. Великий двоповерховий будинок мав дві половини. У другій половині, №40/1, зупинявся Володимир Філатов. Про цей факт Марія Білоус розповідала Анні Михайлівні Краснячій (Стрельниковій), яка деякий час проживала в будинку №36. Зараз це будинок на двох господарів, у № 40/1 проживає Валентина Іванівна Кузнєцова. Вона теж чула від старожилів, що в її помешканні жив академік.
Історик медколеджу, що живе неподалік, Інна Анатоліївна Саприкіна згадує розповідь бабусі про те, що дідуся лікував Володимир Філатов.
Спогадами і враженнями від зустрічі з академіком Філатовим поділилась на шпальтах газети «Прибузький вісник» у 2000 році головна лікарка швидкої допомоги Лідія Іванівна Сазонова, яка мешкала по вул. Мічуріна. До речі, швидка допомога в повоєнні роки була поруч із фельдшерсько-акушерською школою. Переважна кількість медиків жила на Голтянському прибережжі. Найближчим місцем для проведення зборів студентів, батьків, медиків, наукових конференцій, святкувань була актова зала фельдшерсько-акушерської школи. Бебюш Юфудівна Капон викладала в цій школі і мала можливість домовитись з керівництвом про зустріч наукового медичного товариства з видатним академіком Володимиром Філатовим в актовій залі.
Володимир Петрович розповідав про свіжі напрацювання інституту, написані ним книжки. Але більш за все його цікавили напрацювання медиків Первомайська, зокрема колективу очних хвороб. І вони ділилися своїми вагомими успіхами. Інакше і не могло бути, бо медики стажувались у клініці Філатова і впроваджували в життя надбані знання. Це Бебюш Юфудівна Капон, Алла Митрофанівна Свекольникова, Капітоліна Іванівна Бойчук, Марія Олександрівна Білоус.
Доброзичливість панувала у зустрічах із знайомими і незнайомими людьми. Володимир Петрович знаходив час поспілкуватися з Лідією Сазоновою, яка навчалась разом з його сином Сергієм.
Лідія Іванівна згадує, що Філатов гостював у Первомайську щоліта з 1946-го до 1953 року. Після 1948 року він приїжджав з дружиною — Варварою Василівною Скородинською, українською лікаркою-офтальмологом, доктором медичних наук».
Володимир Петрович залишався глибоко віруючою людиною
Дружина, Варвара Василівна Скородинська розповідала, що у відпустці Володимиру Петровичу не вдавалося відпочити більше трьох днів — звістка про приїзд професора-окуліста швидко розносилася по окрузі і починалося паломництво людей, які потребували допомоги. Він, як віруючий лікар, завжди був готовий допомогти хворому не тільки фізіологічно, але й духовно.
Про те, що незважаючи на розгул атеїзму в довоєнний період, Володимир Петрович залишався глибоко віруючою людиною, свідчать факти його життя. Коли у Одесі був знесений Спасо-Преображенський Собор, в 1936 році, Філатов використав увесь свій авторитет, щоб на місці вівтаря собору не було споруджено громадську вбиральню, як цього прагнули «ідейні борці з релігією». За власні кошти він побудував там фонтан, названий пізніше «Ваза Філатова».
Соборна площа в 1950 році. Фонтан-пам'ятник на честь відкриття міського водопроводу («Ваза Філатова»).
Тетяна Олександрівна Хмара: «У Первомайську до війни був кам’яний Свято-Миколаївський храм, який знаходився на території нинішнього Скверу Перемоги. Під час визволення міста, 22 березня 1944 року, в результаті попадання бомби він був пошкоджений. Службу довелося проводити у будиночку священиків, який знаходився поруч зі знищеною церквою. Але у зв’язку із послабленням антирелігійного тиску під час Великої Вітчизняної війни активність вірян зросла. Вони разом із місцевим священиком Михайлом Пилипчуком звернулися до маршала Жукова, який на той час був командуючим Одеським військовим округом, із проханням передати будівлю солдатської їдальні з госпіталем, які знаходилися за адресою: Карла Маркса, 13А, під православний храм. Дозвіл було отримано. Почалась перебудова споруди, і вже у 1946 році у новому приміщенні Свято-Миколаївського храму почали здійснювати богослужіння. Володимир Філатов, будучи віруючою людиною, не міг пройти повз неї. За словами одного із одеських священиків, Володимир Петрович казав так: «Я не прожив день, якщо не зайшов до церкви і не помолився». Тож коли він приїздив до Первомайська, то завжди заходив до Свято-Миколаївського храму, а в один із візитів подарував велику іменну ікону з ликами шести святих – св. Пр. Параскева, св. мученика Антонина, Св. Пр. Іоанна, св. Миколая, св. Анни, арх. Михаїла, над ними – Ісус Христос. Оклад з великих грон винограду. Під час нової хвилі гонінь на православну церкву в 1970 році храм було закрито. Все церковне приладдя разом з іконами було передано до Свято-Покровського храму на Богополі. Там нині і зберігається ікона, подарована Філатовим».
Благодійницька діяльність Філатова
В останні роки життя академік, відвідуючи щоліта Первомайськ, опікувався Будинком немовляти. Ось що пише про його благодійницьку діяльність у газеті «Прибузький комунар» від 26 серпня 1953 року в статті «Хороше тут дітворі» автор В. Годований: «…Щороку влітку академік Філатов, відпочиваючи в Первомайську, відвідує своїх улюбленців. Він привозить їм у подарунок безліч різних іграшок. День приїзду дідуся Філатова завжди перетворюється в дитяче свято...» Далі у публікації йдеться про те, як зустрічали дітки Філатова. «Діти міцним колом оточили Володимира Філатова. Він розгортає пакунки і роздає дітворі багато цікавих іграшок». Цей сюжет було знято для київської кінохроніки.
Філатов завжди знаходив час для творчості
Як зазначалося вище, незважаючи на постійну зайнятість, Володимир Філатов завжди знаходив час для творчості — писав картини, найбільше захоплювався пейзажами. Любив поезію, складав вірші, після закінчення гімназії в його квартирі на літературні вечори збиралися колеги і учні. Павло Цаудер у своєму нарисі в одеській газеті згадує, що у своїх етюдах професор медицини зображував море, ліс, річки, небо і хмари. Був активним членом товариства південноросійських художників, у 1926 році — головою мистецького товариства при Будинку вчених. Добре малював і писав маслом, віддавав живопису кожну вільну хвилину — і під час відпочинку у санаторії Закарпаття, і у рідній Одесі — його часто бачили на схилах Аркадії, Малого Фонтану, на березі моря. Казав, що якби не став лікарем, обов’язково став би художником. Писав бузькі пейзажі і під час перебування у Первомайську. Його не залишили байдужим краєвиди Мигії. Виставка цих робіт експонувалася в Москві і стала сенсацією, зокрема, для закордонних глядачів. Він часто дарував свої картини. Їх можна побачити у приватних архівах.
Цікавинку до спогадів додає Сергій Шевченко: «В одному з фільмів про всесвітньо відомого лікаря є чорно-біле фото. На ньому академік в човні, а навколо високий очерет. Ми розуміємо, що на морі очерет не росте. Тож ймовірніше, це наша місцевість, річка Південний Буг».
А Тетяна Хмара доповнює: «Якщо Володимир Петрович гостював у Голті і їздив на етюди в с. Мигію (про це є згадка в місцевій газеті), то він проїжджав Ольвіополем і не міг не звернути до першої лікарні, в очне відділення, до Бебюш Капон».
У музеї Філатова, створеному в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України, проходять виставки його картин. Працівники інституту глибоко поважають і шанують свого вчителя. Пишаються його віршами, поемами, художніми творами, які реставровані і виставлені в музеї інституту та садибі-музеї Володимира Філатова.
У 2014 році ім’я Володимира Філатова внесено до Зали слави світової офтальмології.
Життя та наукова діяльність Володимира Філатова
Народився Володимир Філатов 27 лютого 1875 р. в с. Михайлівці Пензенської губернії у родині земського лікаря Петра Федоровича Філатова, який був високоосвіченим медиком і фахівцем з хірургії та очних хвороб.
В 1897 р. закінчив медичний факультет Московського університету і шість років працював у Москві — спочатку ординатором очної клініки, а потім — у московській офтальмологічній лікарні. В 1903 р. переїхав до Одеси, де і розгорнулася його науково-практична діяльність.
3 1911 по 1956 р. очолював кафедру офтальмології Імператорського Новоросійського університету (з 1919 р. — Одеський медичний інститут). Володимир Петрович приділяв багато уваги викладанню очних хвороб студентам і практикуючим лікарям — ретельно готувався до лекцій, сам малював плакати, таблиці та схеми для кращого їх сприйняття.
У 1912 р. він провів свою першу операцію з пересадження рогівки, роком пізніше запропонував метод еластотонометрії. У 1914 році Володимир Петрович винайшов (а у 1917 році опублікував) ефективний метод та спосіб пластики за допомогою круглого стебла, який виявився найціннішим внеском у сучасну відновну хірургію і відомий як «філатовське кругле стебло». За допомогою методу круглого стебла позбавилися страждань безліч людей, що отримали важкі травми під час Першої світової війни, в результаті чого у них утворилися жахливі дефекти обличчя та інших частин тіла.
На підставі досліджень і практичного досвіду сформувалася наукова школа Філатова. Великих успіхів було досягнуто в галузі вивчення глаукоми. Робота кафедри велася і в інших галузях офтальмології. В 1929 р. був запропонований новий метод лікування трахоми. У 30-ті роки XX ст. було розроблено новий метод лікувальної медицини — тканинну терапію.
У роки війни В. Філатов і його співробітники працювали у шпиталях — спочатку в П'ятигорську, а з 1942 р. — в Ташкенті, де частково було відновлено Український експериментальний інститут захворювань очей.
У вересні 1944 року Володимир Петрович разом із співробітниками інституту повернувся до Одеси і взявся за відновлення зруйнованих та спустошених будівель, де вони працювали. Вже 1946 року академік здійснив ще одну свою мрію — випустив «Офтальмологический журнал» і був його першим головним редактором.
Повоєнні роки принесли Філатову справжнє визнання далеко за межами Радянського Союзу. У чергу на прийом в поліклініку хворі ставали з вечора.
У 1949 році Філатов провів свою тисячну операцію з пересадження рогівки.
За півстоліття діяльності Філатова ним особисто було проведено кілька тисяч операцій. 3 1939 р. — академік АН УРСР, з 1944 р. — академік АМН СРСР, з 1935 р. — заслужений діяч науки. Герой Соціалістичної Праці, кавалер чотирьох орденів Леніна, ордену Трудового Червоного Прапора та ордена Вітчизняної війни 1 ступеня, лауреат Сталінської премії, а також нагороджений низкою медалей.
Через усю багатогранну діяльність Володимира Філатова, що охопила майже всі розділи офтальмології, червоною ниткою проходить повага до хворого, поєднана з надзвичайною терапевтичною активністю і оптимістичним підходом до лікування людей.
І пацієнти, і працівники Одеського інституту експериментальної офтальмології знали, що в цьому закладі неприпустимо було навіть говорити про винагороду лікарям. Володимир Філатов казав: «Якщо взяли гроші у хворого, то повинні зняти білий халат».
Він також прославився захисником церковних пам'яток. Помер 30 жовтня 1956 р. в Одесі, де й похований на Другому християнському кладовищі.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
