Домашнє насильство в Україні давно вийшло з категорії «приватних сімейних сварок» у площину кримінальних злочинів. Лише за перші два місяці 2026 року в країні зафіксували понад півтори тисячі таких правопорушень. Та поки великі обласні центри розбудовують мережі шелтерів, менші громади залишаються сам на сам із дефіцитом безпеки. У Первомайську немає діючої кризової кімнати, і в разі небезпеки постраждалі змушені або терпіти знущання, або тікати в інші міста чи, за можливості, до рідних. Історія первомайчанки, яка вирвалася з пастки психологічного та економічного насилля, наочно доводить: наявність соціального стаціонару в місті — це не просто європейський стандарт, це інструмент, який буквально рятуватиме життя.
«Я просто хотіла вижити»
Любов ПатрушеваФото: з особистого архіву, адаптація ChatGPT
Домашнє насильство у житті Любові Патрушевої почалося не з побоїв. Спершу чоловік непомітно обривав зв'язки з рідними та друзями, обмежив доступ до фінансів.
Ситуація погіршилася й жінка опинилася з дітьми на вулиці вночі — без жодної гривні в кишені, з нерозумінням, куди йти та що робити далі.
Історія Любові — це, на жаль, не поодинокий випадок. Щороку в Україні фіксують сотні кримінальних правопорушень, пов'язаних із домашнім насильством: лише за перші два місяці цього року в країні зареєстрували понад півтори тисячі таких злочинів.
На місцевому рівні ситуація теж залишається гострою — хоча у Первомайському районі поліція відзначає тенденцію до зниження кількості викликів (у 2025 році зафіксували спад майже на 54%), реальна кількість людей, які потерпають від домашнього насильства насправді невідома. Звернутись по допомогу наважуються не всі.
Не просто побутовий конфлікт
Домашнє насильство — це не звичайна сімейна сварка. Це постійний тиск, погрози чи знущання. Зазвичай усе починається непомітно, але з часом переростає у побиття, примус до інтиму, тотальний контроль над грошима чи психологічний терор.
У поліції кажуть: образи, залякування та постійний емоційний тиск — це те, з чим потерпілі у місті та районі стикаються найчастіше.
Так і в родині Любові Патрушевої, де спочатку були крики, приниження та контроль.
Психологиня Ірина Семенова пояснює, що вийти з таких стосунків неймовірно складно. По-перше, роки постійного тиску та принижень руйнують самооцінку жертви — вона втрачає віру в себе й починає сприймати знущання як норму, яку треба терпіти «заради дітей» (якщо вони є).
Психологиня Ірина СеменоваФото: з особистого архіву, адаптація ChatGPT
По-друге, людину тримають емоційні гойдалки: після спалаху агресії кривдник вибачається і настає період, коли все, здається, налагодилося. Це дає жертві марну надію на зміни, хоча насправді коло замикається і наступний зрив буде ще жорстокішим.
«Постраждала знову отримує надію, знову це провалюється, і так по колу люди живуть десятиліттями», — додає Ірина Семенова.
Відчуття безвиході підсилює фінансовий страх. Через невпевненість та матеріальну залежність жертва не знає, як і за які гроші вона годуватиме дітей, тому залишається у цих стосунках.
Піти має кривдник
Коли поліція приїздить на виклик і бачить реальну загрозу життю чи здоров’ю людини, кривднику виносять Терміновий заборонний припис. Завдяки цьому постраждалому з дітьми не потрібно шукати ночівлю — закон зобов'язує саме агресора негайно залишити спільне житло. Йому суворо забороняється повертатися додому чи навіть просто контактувати з жертвою.
На те, щоб прийти до тями й ухвалити рішення про подальші кроки, жертва має рівно 10 днів — саме стільки діє заборонний припис. За цей час правоохоронці запускають офіційний механізм покарання та перевиховання.
Віталій НауменкоФото: Первомайський відділ поліції
«Справи на кривдника ми передаємо до суду, який може призначити йому обов'язкову програму перевиховання», — пояснює тимчасовий виконувач обов'язків керівника сектору превенції Первомайського райвідділу поліції Віталій Науменко.
Ігнорувати це рішення суду не можна, адже за відмову від програми передбачена кримінальна відповідальність. До слова, у Первомайському районі з початку року вже відкрили три такі кримінальні провадження.
Якщо вдома залишатися все одно страшно, доводиться або звертатися до рідних та друзів, або їхати у міста, де є кризові кімнати.
Чому Первомайській громаді так важливо мати свій шелтер¹
У Первомайську наразі немає діючих кризових кімнат чи навіть денних стаціонарів для підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Найближчі розташовані в інших громадах — у містах Вознесенськ, Нова Одеса та Миколаїв.
Тим часом до нашого міста продовжують прибувати ВПО. Тільки офіційно зареєстрованих наразі понад 6 300 осіб. Люди, які втратили дім через війну, є найбільш вразливими, адже не мають у місті жодних соціальних зв'язків чи родичів, де б можна було знайти бодай тимчасовий прихисток. Для них відсутність спеціального притулку — це повна безвихідь, яка змушує роками жити в одному просторі з агресором.
За словами психологині, денний стаціонар або кризовий центр тимчасового перебування вирішує першочергову проблему, яка найчастіше постає перед жертвою домашнього насильства: «Куди мені йти?».
«У такі моменти жертві дуже важко. Перші дні кривдник зазвичай поводиться агресивно, намагається повернути контроль і тисне ще сильніше. Вирватися від нього — це величезний крок, тому не можна залишатися наодинці. Потрібне місце, де захистять і підтримають, необхідно побути кілька днів у тиші, де психологи та юристи допоможуть прийти до тями й допоможуть розібратися, що робити далі», — наголошує Ірина Семенова.
Стаціонар дозволяє зупинити насильство на етапі психологічного тиску, не доводячи ситуацію до фізичного травматизму чи летальних наслідків, підтверджує представник Первомайського райвідділу поліції Віталій Науменко: «Це реально рятує життя, поки кривдник десь протверезіє чи заспокоїться. Крім того, багато хто просто соромиться йти до знайомих чи друзів, розповідати про свої проблеми, тому такий центр — єдиний вихід».
Вплив на громаду в часи війни
У часи війни, коли суспільство й без того перебуває під постійним стресом, домашнє насильство стає ще деструктивнішим. Воно руйнує не лише конкретну особистість, а й б’є по найвразливіших — дітях, закладаючи небезпечні психологічні міни під майбутнє всієї громади. Навіть не будучи об'єктами фізичних ударів, діти й підлітки отримують глибокі психічні травми, які дають про себе знати через роки.
«Діти — це мимовільні учасники домашнього насильства, втягнуті в нього проти власної волі, — наголошує психологиня. — Працюючи з підлітками, я чітко бачу тривожну тенденцію: діти, які зростали в атмосфері насилля, мають високу схильність до важких тривожних станів та суїцидальних спроб у майбутньому».
Ірина Семенова попереджає: не варто недооцінювати «прості сварки», адже наслідки системного тиску є руйнівними. Поступове навіювання, знецінення та газлайтинг² крок за кроком стирають особистість жертви.
Коли людина втрачає опору під ногами і не бачить виходу, це стає прямою дорогою до критичних та трагічних рішень. Тому наявність адаптованого простору в Первомайську — це не питання комфорту, це спосіб швидше адаптувати постраждалих, зберегти їхню працездатність та суттєво знизити загальний рівень соціальної напруги в місті.
Європейський досвід: як працює система захисту в Польщі
Часто головним бар'єром для втечі від агресора стає банальна відсутність грошей, адже без фінансової подушки жінка з дітьми почувається абсолютно безпорадною. На відміну від України, де постраждалі здебільшого розраховують на власні сили, у європейських країнах держава бере цей фінансовий тягар на себе.
У сусідній Польщі система допомоги працює як чітка державна модель, де безпека людини стоїть вище за папери. Акцент тут роблять саме на матеріальній підтримці жінки, щоб їй не довелося повертатися до кривдника через бідність чи відсутність даху над головою.
Щойно стається біда, постраждалій не потрібно думати, де взяти гроші на життя — польські кризові центри та фонди закривають ці потреби. Вони не лише безкоштовно надають притулок без жодних бюрократичних довідок, а й беруть на себе фінансове забезпечення: оплачують лікування, покривають витрати на тимчасову оренду окремого житла і навіть фінансують курси для здобуття нової професії. Це дозволяє жінці отримати реальну фінансову незалежність і почати життя з нуля. При цьому поліція, психологи, лікарі та соцпрацівники діють як одна команда — вони об'єднуються, щоб створити план захисту та одночасно ізолювати агресора.
Розвиток соціальної інфраструктури в Первомайську
У Первомайську планують відкрити спеціалізований центр для допомоги тим, хто постраждав від домашнього насильства. Оскільки місто є одним із найбільших в області, майбутній простір має працювати як регіональний хаб і приймати жителів з усієї півночі Миколаївщини.
Для майбутнього закладу міська влада надала будівлю колишнього дитсадка в мікрорайоні «Фрегат».
За проєктом, простір має бути повністю безбар'єрним. На першому поверсі облаштують зону денного перебування, де прийматимуть психолог і юрист. Другий поверх відведуть під кризові кімнати, де жінки з дітьми зможуть безпечно жити кілька днів.
Основну суму на реконструкцію та закупівлю обладнання має профінансувати Данська рада у справах біженців (DRC).
У 2025 році для майбутнього шелтеру підготували проєктно-кошторисну документацію та провели експертизу. Це підтверджує закупівля в системі Prozorro. Проєкт розробило ТОВ «УКРБУДПРОЄКТ».
Тендер на виконання робіт завершився 19 листопада 2025 року. Після цього Первомайський центр соціальних служб, Представництво Данської ради у справах біженців в Україні та консорціум «Магістраль Плюс» підписали тристоронній договір. Його сума — 13 203 175,30 грн з ПДВ.
Зараз реконструкцію поставили на паузу. «Підрядник не виконав своїх зобов’язань», — зазначив заступник міського голови Володимир Рябченко.
Заступник міського голови Володимир Рябченко
Посадовець повідомив, що «Магістраль Плюс» встигла виконати частину робіт, але згодом зупинила реконструкцію.
Ольга Сидорова, комунікаційна менеджерка Данської ради у справах біженців (DRC) в Україні, зазначила, що Первомайську громаду обрали для реалізації проєкту через значну кількість внутрішньо переміщених осіб та наявні прогалини в доступі до спеціалізованих послуг для постраждалих від насильства: «За результатами державного тендера, проведеного у минулому році, було обрано підрядника для виконання робіт на об’єкті. Договір із ним було підписано у листопаді 2025 року. Однак через низькі темпи виконання робіт та недостатню залученість підрядника було прийнято рішення не продовжувати з ним співпрацю.
DRC планує оголосити новий тендер на початку літа відповідно до власних закупівельних процедур. За його результатами буде обрано нового підрядника, який завершить уже розпочаті роботи. Очікується, що оновлений об’єкт буде готовий до кінця 2026 року».
Проте, поки проєкт на паузі, реальне життя у місті не зупиняється, а постраждалі від аб’юзу³ потребують допомоги тут і зараз. Коли немає стін кризового центру, головною опорою стають люди, готові ділитися власним досвідом порятунку.
Сьогодні Любов Патрушева вивчилася і отримала фах психолога та допомагає жінкам, які потерпають від домашнього насильства. Вона як ніхто інший розуміє, чому Первомайську так потрібен шелтер. Любов наголошує, що під сильним психологічним тиском жертва часто втрачає здатність мислити раціонально, тому їй критично важливо мати безпечне місце та людей, які допоможуть зробити перший крок.
«Якщо вам страшно — це не означає, що виходу немає. Це означає, що вам потрібна підтримка», — підсумовує Любов.
Саме таку всебічну підтримку — психологічну, емоційну та юридичну — постраждалі мали б отримувати під одним дахом у майбутньому кризовому центрі. Його добудова для Первомайська — це не просто питання завершення ремонту, а шанс для десятків жінок і дітей вирватися з небезпеки та почати нове, безпечне життя.
Довідка
-
Шелтер (прихисток) — це тимчасове безпечне місце для проживання людей, які постраждали від воєнних дій, домашнього насильства чи опинилися у кризовій ситуації.
-
Газлайтинг — це форма психологічного насильства та маніпуляції, за якої кривдник змушує жертву сумніватися у власних спогадах, сприйнятті реальності чи розсудливості. Мета полягає в тому, щоб отримати контроль, підірвати самооцінку та створити залежність від маніпулятора.
-
Аб’юз (від англ. abuse) — це насильство, зловживання або токсичне ставлення до людини. Найчастіше слово вживають у контексті стосунків, сім’ї, роботи, психологічного тиску.
Публікація підготовлена редакцією у межах проєкту «Підтримка місцевих медіа для прозорого висвітлення процесів реконструкції», який реалізує Інститут регіональної преси та інформації (ІРМІ) за підтримки програми Європейського Союзу спільно з Данією, Німеччиною, Францією та Литвою «EU4Reconstruction». Зміст публікації є виключною відповідальністю редакції і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, ІРМІ та інших партнерів ініціативи.
