Сімейне насильство буває різним. І не обов'язково це виключно побиття. Створити нестерпні умови можна й іншими методами. Історія нашої героїні триває й зараз. Зрозуміло, що ім'я вона попросила змінити, адже не дуже хоче афішувати особливості свого життя. А от про те, що коїться у родині, розповіла. Гард.City на прикладі землячки сьогодні покаже, як виглядає економічне насильство.
Олена — мати чотирьох дітей. Одружена майже два десятки років, квартира належить чоловікові, дісталася йому від матері. Далі розповідає наша героїня.
Розповідь Олени. Як все починалося
Із чоловіком спочатку було не геть щоб ідеально, але після життя із батьками, де вже ну дуже закручували гайки, здавалося непоганим. Народилася дитина, потім друга.
У свій час я після закінчення університету (медична спеціальність) не пішла працювати. Тож зараз влаштуватися за фахом не маю жодної можливості. Хапаюся за будь-який підробіток. Я чесно пробувала. Пробувала помічницею менеджера на курсах, однак не можу я продавати. Людей вмовляти — це ніколи моїм не було. Поткнулась в лікарні — у вас досвіду немає, те ж саме у приватних медичних центрах. Всім потрібні люди з досвідом, щоб не вчити. А ще — діти. І наплювати всім, що діти майже дорослі. Працюю по можливості, шукаю підробіток у Мережі, аби мати хоч якісь власні кошти.
Але підробітки нерегулярні, я можу місяць сидіти без копійчини і при цьому слухати постійні нотації: «Навіщо ти універ закінчувала, від цього немає сенсу». А мій чоловік... Ну, що чоловік. Він, крім середньої школи, нічого не закінчив. Він чудовий продажник, продасть, що завгодно, умовить, кого завгодно. Однак працювати не йде.
Він працював тривалий час, з товаришем тримали кіоск із книгами. Було непогано, але сталося так, что їх «кинули» на величеньку суму. Це відбулося, коли народилася четверта дитина. Потім працював кур'єром, газети і рекламу розносив, але довелося припинити через проблеми із хребтом.
Просто перестав шукати роботу. І зараз не має ані бажання, ані можливостей. Без освіти, без записів у трудовій. Щоправда, три роки отримував допомогу від центру зайнятості. Хоча і до цього він не давав мені гроші в руки, навіть коли працював. Міг довірити готівку тільки на необхідні витрати. Такого, щоб «ось тобі єнна кількість гривень, піди, купи, що хочеш», не було ніколи. І це при тому, що я косметикою та парфумами не користуюся, SPA-салони не відвідую, ну і таке інше.
Як жити, коли чоловік аб'юзер
Єдиного улюбленого синочка утримує мати. Вона дійсно свята жінка, я б не витримала. Не зважаючи на те, що вона пенсіонерка, має додатковий прибуток від нажитого раніше майна. Ті гроші, що вона йому дає, він змушений якось розтягувати на місяць. Звісно, це не заважає йому придбати собі щось для душі, або дорогі чай чи каву, які любить та п'є у родині тільки він.
Цікава картина життя у нашій сім'ї! Цукор чоловік у каву або чай не кладе, тому цукор купую тільки я. Адже йому «не потрібен цей ваш цукор». А тому і купувати його він не буде.
Я жінка, у мене доньки, а засоби гігієни давно купую лише я із зароблених коштів. У нас таке бувало і постійно буває. Я звикла вже. Наприклад, купівля цих чортових прокладок. Мені не раз доводилося користуватися ганчірками. Тому що у мене грошей не було, а чоловік відмовився купувати. Сказав, що потрібно було потурбуватися про це раніше. Коли були гроші.
Побутову хімію я майже всю сама купую, чоловік дуже вдало звалив це на мене. Але при цьому улюблений його приспів: «Ти нічого в дім не купуєш. А якщо і купуєш, то тільки собі, і все своє витрачаєш на себе».
Начебто дрібниці. Але скільки їх буває, скільки випадків, що створюють загальну картину! І стосується це не лише мене. Дитина збирається гуляти, просить грошей. Не те, щоб багато, так, на морозиво та проїзд, гривень 50-70. У мене немає. Донька звертається до батька, отримує обіцянку: мовляв так, дам. Трохи пізніше. Ввечері, вранці, вдень. Коли під вечір дитина вже в сльозах одягнена-взута на виході з квартири чекає грошей від батька, то отримує відмову під виглядом: «Треба було раніше сказати, тепер у мене зайвих немає». Логіки нуль, а в підсумку знервована дитина пішла б без копійки, та, дякувати випадку, подруга мені позичила. Коли я спробувала з'ясувати, якого біса було обіцяти, батя відповів, що до нього, мовляв, не виявили належної ввічливості, коли просили, і взагалі, дитина занадто широко хоче жити. Нема чого гуляти підлітку із грошима у кишені.
Іноді абсурдність ситуації зашкалює.
Бабуся дала малим грошей, вони витратити, купили собі морозива та тістечок. Татусь образився, що йому не віддали частину грошей і відмовився купувати в той день харчі. У підсумку ледь нашкребли залишки в каструлях, аби поїсти. Назбирали по кишенях на локшину швидкого приготування, діти зібралися за нею, повсяк питали батька, чи, може, все ж таки щось купити? Гроші давати відмовився. Взагалі.
Звісно, дітям хочеться чогось новенького та смачного. Спочатку вони намагалися тата просити щось купити або грошей дати. Знаєте, у них немає запитів, типу, купи новий телефон, або ноут, або ще щось подібне дороге. Банальні прохання: поїсти, на проїзд. Морозиво за знижкою, якісь дешеві брязкальця з інтернету до свята.
Ні, для дітей це занадто, вважає мій чоловік. Він може купити собі книгу за гривень 200, але при цьому буде вважати, що ми хочемо жити на широку ногу, якщо їдемо в маршрутці, а не йдемо пішки.
Піти? Куди? У село до матері? У мене немає свого кутка і немає постійної роботи. А діти? Вони навчаються, у них тут друзі. Їх четверо, я не маю права їх зірвати з міста. Ні, я нікого не звинувачую. Але мені дуже важко.
Довідка від редакції
- Економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
- Аб'юзивні стосунки — стосунки, в яких одна людина порушує особисті кордони іншої, принижує, допускає жорстокість в спілкуванні та діях з метою придушення волі жертви. Це принизливі взаємини між «тираном» і «жертвою», які супроводжуються постійними маніпуляціями за допомогою грошей, шантажу, погроз і фізичної агресії, а також моральним знущанням з боку агресора. Вікіпедія.
Вітаємо, ви переглянули матеріал на Гард.City — незалежному первомайському інтернет-виданні. Якщо вам сподобався цей сюжет, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
