Що таке міфи у випадку гендерно зумовленого насильства? Це хибні уявлення, які заважають попередженню та подоланню насильства.
Міф 1. Домашнє насильства існує лише у «неблагополучних» сім'ях
Реальність: домашнє насильство не має ані соціальних, ані національних меж.
Воно трапляється у всіх соціальних групах незалежно від рівня освіти та доходів.
Міф 2. У шлюбі не буває сексуального насильства
Реальність: статеві контакти мають відбуватися за згодою обох партнерів, бути прийнятними та бажаними для обох. Якщо статевий контакт відбувається з примусу, в небажаній формі, партнер залякує, принижує чи ображає — це насильство.
Крім того, сексуальне насильство включає втягнення в порноіндустрію, секс-бізнес.
Міф 3. Б'є — значить любить. Усі так живуть
Реальність: Насильство однієї людини щодо іншої — це не норма, а протиправні дії, яким немає виправдання.
Шукаючи пояснення насильству, багато постраждалих роками не звертаються за допомогою, що погіршує ситуацію та може мати важкі психологічні наслідки. Життя в постійному страху і стресі призводить до втрати впевненості, формування низької самооцінки та різного роду нездужання.
Міф 4. Насильство — це тільки про побої
Реальність: окрім фізичного насильства не менш небезпечними є психологічне, економічне та сексуальне насильство. Зокрема, економічне насильство часто ховається за маскою турботи: партнер наполягає на відсутності необхідності працювати чи навчатися, проте потім з'являється тотальний контроль, звітування за використані кошти та приниження. Більше того, відсутність економічної незалежності є однією із головних причин замовчування та прийняття фізичного насильства.
Міф 5. Чоловіки, які агресивно виявляють ревнощі щодо своїх жінок (обмежують свободу, коло спілкування, встановлюють суворі правила в родині), таким чином демонструють свою любов
Реальність: ревнощі, в першу чергу, є проявом почуття власності. Дехто може вважати, що сварки, конфлікти та ревнощі бувають у більшості стосунків і є нормою взаємин. Це не так.
Варто пам'ятати, що обмеження волі, тотальний контроль, агресія — це прояви насильства.
Міф 6. Жінка сама провокує насильство
Реальність: багато жінок, які зазнали насильства, вважають себе винними у тому, що сталося. Кривдник також може перекладати провину на жінку або обставини, виправдовуючись, мовляв, «вона мене сама спровокувала». Однак насильство однією людини щодо іншої — це протиправні дії, яким немає виправдання. Людину, яка вчиняє насильство, не треба жаліти або виправдовувати, адже будь-яку ситуацію можна вирішити без насильства.
Міф 7. Дітям потрібен батько. «Залишаюся заради дітей»
Реальність: діти, які ростуть у повній сім'ї і бачать насильство, страждають набагато більше за тих, хто зростає з одним із люблячих батьків у гармонійних стосунках та родинному спокої. Діти, які є свідками насильства між батьками чи близькими родичами, навіть якщо фізично уникають його, страждають душевно. Це негативно впливає на їхній емоційний стан, взаємовідносини з однолітками, навчання.
Звільнення від міфів — перший крок до покращення стосунків із партнером.
Інформаційний продукт підготовлено у межах співпраці UNFPA та ГО «Інноваційні соціальні рішення» за підтримки Бюро гуманітарної допомоги USAID. Думки, погляди та рекомендації, викладені у цій публікації, належать авторам(-кам) і не обов’язково відображають офіційну політику чи позицію UNFPA, ГО «Інноваційні соціальні рішення» або уряду США.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
