Останнім часом у Первомайську поширюються чутки про нібито закриття центральної районної лікарні. Журналістка Гард.City звернулася до очільника КПН «Первомайська ЦРЛ» Віктора Готки, щоб дізнатися з перших вуст, що насправді відбувається з медичним закладом.
Один із корпусів лікарні у Первомайську
«Не закривається, а трансформується»: що відбувається з Первомайською ЦРЛ
— Пане Вікторе, у місті говорять, що лікарня припиняє роботу. Чи справді це так?
— Ні, лікарня не закривається. Ми працюємо, як і раніше, просто зараз система охорони здоров’я проходить серйозну реформу. Міністерство визначає так звану спроможну мережу лікарень — таких, що відповідають сучасним вимогам і отримуватимуть фінансування. Ми розуміли: якщо залишимося осторонь, нас просто не буде кому фінансувати.
Тому рішення приєднатися до Первомайської міської багатопрофільної лікарні було єдино правильним. На її базі створюється кластерна лікарня, яка обслуговуватиме північ Миколаївщини. І саме такі заклади держава та донори готові підтримувати.
— Тобто йдеться не про ліквідацію, а про новий формат роботи?
— Саме так. Ми зберегли лікарню, колектив і відділення. Тепер ми — філія майбутньої кластерної лікарні, але маємо свою специфіку роботи. Переваги кластерної лікарні очевидні. По-перше, вона має гарантоване державне фінансування та пріоритет у програмах розвитку, зокрема інвестиціях від МОЗ і міжнародних донорів. По-друге, це доступ до високоспеціалізованої допомоги, адже кластерні лікарні повинні мати сучасне обладнання, реанімацію, хірургічну базу, діагностику. По-третє, це оптимізація маршрутів пацієнтів: тобто люди не «їздитимуть навмання», а знатимуть, де саме можна отримати ту чи іншу послугу.
А наша ЦРЛ, ставши частиною цієї структури, зберегла колектив, відділення й базу, але тепер має можливість розвиватися в межах великого медичного комплексу.
Віктор Готка, директор КНП «Первомайська центральна районна лікарня»
Міжнародна підтримка: хто допомагає лікарні і чим саме
— Хто з міжнародних організацій допомагає лікарні сьогодні?
— Ми маємо підтримку від Міжнародної організації з міграції (МОМ), Данської та Норвезької рад у справах біженців. Наприклад, Данська рада встановлює гібридну сонячну станцію з сонячними панелями на 62 кВт, що вже цього року допоможе нам частково забезпечувати енергопостачання.
Фото: Віктор Готка
МОМ допомагає з реалізацією проєкту створення реабілітаційного центру, а норвежці взялися за ремонти у приміщеннях терапії — у санвузлах, маніпуляційних, палатах.
Крім того, донори готові допомогти навіть із ремонтом даху, на що у місцевого бюджету просто не вистачає коштів. Це величезна підтримка, якої ми самостійно не змогли б досягти.
Реабілітація і ментальне здоров’я: які нові центри можуть з’явитися
— Розкажіть детальніше про реабілітаційний центр. Хто зможе там лікуватися?
– Центр буде відкритий для всіх пацієнтів, які потребують відновлення після інсультів, травм, операцій чи психологічних потрясінь. Це не тільки військові, а й цивільні пацієнти.
Ми прагнемо, щоб після хвороби людина могла якнайшвидше повернутися до нормального життя — навчитися ходити, тримати предмети, самостійно обслуговувати себе.
Окрім фізичної, планується й психологічна реабілітація: на базі шпиталю ветеранів війни може з’явитися центр ментального здоров’я, створення якого розглядає фонд Віктора Пінчука.
— Можна детальніше про центр ментального здоров’я на базі колишнього приміщення для ветеранів?
— Це окрема важлива можливість. Будівля шпиталю ветеранів зараз стоїть порожня приблизно чотири роки. Ми вже показували її міжнародним партнерам і фондам — їм сподобалося розташування та площа. Є попередні ескізи та зацікавленість: там є можливість розгорнути центр ментального здоров’я.
Це було б логічним доповненням до нашого майбутнього реабілітаційного центру в лікувальному корпусі: один комплекс — у центральному корпусі лікарні (для широкої реабілітації та стаціонарних пацієнтів), інший — на базі колишнього шпиталю ветеранів (з програми для ветеранів і спеціалізованими психосоціальними послугами).
Звісно, усе залежить від фінансування та рішень донорів, але інтерес є: представники фонду вже робили фото, брали виміри і мають попередні плани. Якщо проєкт реалізують — це значно підсилить нашу спроможність надавати допомогу людям, які повертаються з фронту, постраждалим від травм і тим, хто потребує тривалої реабілітації та психологічної підтримки.
Майбутнє лікарні: нова структура, команда і плани розвитку
— Чи зміниться структура лікарні після реформування?
— Основні напрямки залишаються. Ми створили відділення планової та малоінвазивної хірургії, розвиваємо ендоскопічні та лазерні технології, хірургію одного дня. Наші фахівці проводять операції з урології (в тому числі трансуретральні резекції), гінекології, судинної та стоматологічної хірургії.
Дитяче відділення переведено на базу міської дитячої лікарні — там більше пацієнтів і краща матеріальна база. Натомість на його місці буде розгорнуто терапевтичне відділення з ліжками ендокринологічного профілю, а на місці терапії (перший поверх) — реабілітаційний центр.
Лабораторія, діагностика, консультативна поліклініка, реанімаційне та інфекційне відділення працюють у штатному режимі.
— Що з кадровим забезпеченням?
— Колектив збережено, більшість лікарів залишилися на своїх місцях. Так, ми тепер працюємо у складі єдиної структури, але всі фахівці виконують свої функції. Система фінансування спільна, а оцінюється робота кожної філії за її результатами. Це справедливо і стимулює якість роботи.
— А як складаються ваші відносини з міською багатопрофільною лікарнею, до якої ви тепер належите?
– Взаєморозуміння є. Ми давно співпрацювали, тому процес об’єднання пройшов без конфліктів. Головне — спільна мета, а не амбіції. Якщо кожен керівник почне «тягнути ковдру» на себе, програють усі — і лікарні, і пацієнти.
Я бачу в цьому партнерство, не підпорядкування. Ми одна команда, яка працює на результат. Адже головне завдання — зберегти лікарні, розвивати їх, а не ділити повноваження.
— І наостанок. Яким ви бачите майбутнє лікарні?
— У нашої лікарні є майбутнє. Ми вже зараз бачимо, що завдяки співпраці з міжнародними партнерами в нас з’являються нові можливості. До всього ж, ми зберегли її, не дали збанкрутувати, і тепер крок за кроком модернізуємося.
Так, іноді нас критикують, але я завжди кажу: «Закрити — легко. А от відкрити — надзвичайно важко». Наше завдання — зберегти те, що будувалося поколіннями, і зробити так, щоб медицина на півночі області залишалася доступною, сучасною й людяною.
