Як сильно можна бути закоханим у свою професію? Так, щоб приділити їй все своє життя? Виявляється, можна – шалено, самозабутньо, пристрасно. Знайомтесь: Інна Буфалова, керівниця хореографічного танцювального колективу «Мозаїка», вчителька початкових класів з англійської мови у Центрі дитячого розвитку «Ерудит+». Журналістка спробувала провести один день із нею на робочому місці.
Знайомство з Центром дитячого розвитку «Ерудит+» та педагогом
Приїжджаю о 9-й ранку в приміщення Центру дитячого розвитку «Ерудит+». І ще з порога чую дитячий голос, виявляється, це Маруся — вихованка Інни в мінісадочку. Заходжу, вітаюся, Маруся мене роздивляється зі жвавою цікавістю, але недовго — швидко втрачає інтерес і тікає гратися далі. Домовляємося з Інною спілкуватися при першій можливості. Тому що графік дуже щільний, та й діти – кожен особистість, потрібно орієнтуватися, чи хочуть вони, щоб про них говорили.
— Ну що, почали? — усміхаюся та включаю запис диктофона. І виключаю. Бо без зайвої сором’язливості можу сказати: Маруся нам поговорити не дуже дала. Але ж скільки я отримала позитиву від дівчинки! Я теж відчула себе вихованкою мінісадочку. Ми разом полазили через тунель, поскладали кубики по кольорах та фігурки за формою, рахували звірят на пазлах та навіть намагалися поспівати. Я кожну хвилину дивувалася витримці Інни Буфалової та її любові до кожної дитини, з якою ми зустрілися сьогодні.
Час мінісадочка завершується. За Марусею приходить мама і ми маємо час поспілкуватися з Інною за чашкою чаю з печивом.
— Розкажіть про свою діяльність, — прошу.
— Я приїхала у Первомайськ 6 років тому і одразу закохалася в це місто, вирішила переїхати назавжди. В Новому Бузі, в педагогічному коледжі, я вивчилася на вчителя початкових класів із англійської мови, а пізніше — на хореографа в Кіровоградському педагогічному університеті імені Винниченка. Танцюю я з дитинства, але батьки наполягли, щоб я спочатку вивчилась на вчителя, а вже потім можна і на хореографію. Почала танцювати ще в Новому Бузі, в колективі зразкового ансамблю сучасного танцю «Едвіс», і згодом прийняла керівництво від своєї вчительки і ще 5 років розвивала наш танцювальний колектив.
Інна БуфаловаФото: з особистого архіву
— Хто вони — ваші учні? Можливо, є якісь вікові обмеження?
— Починаємо займатися переважно з трьох років, інколи навіть раніше, якщо дитина може залишатися без батьків на заняттях, вона вже автоматично може займатися у нас, обмежень немає. Ми займаємося з усіма охочими дітками, у нас також є діти з аутизмом, вони, до речі, неймовірно талановиті, працюємо з ними — розвиваємо, а потім від них йде така шалена віддача!
Займаються, в основному, діти з мікрорайону Коротченка, з центру, є також з «Фрегату» — почали і вже нас не полишають. Ми раді діткам із будь-якого мікрорайону міста.
— Якими досягненнями ви пишаєтеся?
По-перше, це мої син і дочка. І авжеж мої учні — талановиті і наполегливі. Інколи діти приходять і бачиш: їм важко, а ти допомагаєш і бачиш, що учень починає рости в своєму психологічному і емоційному стані, тобто, відкидає всі нюанси свої життєві і викладається потім на повну, безумовно, це завжди приємно. Пишаюся, що в мене був зразковий ансамбль, тепер у мене мета, щоб у Первомайську був зразковий ансамбль. В «Ерудит+» я працюю лише два роки, є вже певні досягнення, на жаль, через війну батьки не відпускають дітей на конкурси, але я сподіваюсь, що все налагодиться.
— Чим зацікавлюєте нових вихованців, або що можете їм запропонувати?
— Зацікавлюємо через знайомих, була історія — дівчинка прийшла почекати подружку, а наступного дня мама її записала на танці до мене. Я можу сказати, що я як викладач сувора, я «ганяю» дітей, вчу їх, що потрібно досягати результату, йти до своєї мети. Інколи їм це не подобається, коли сильно натискаю на них, але інакше не можу, бажаю своїм учням найкращих результатів.
— Як проходить ваш день, коли починається і закінчується?
— Кожен день по-різному. Понеділок, середа, п'ятниця, субота — починаються з 9-ї ранку. Вівторок, четвер — з 12-ї дня, і закінчуються всі дні о 19:00-20:00 вечора. Звичайно графік такий: на 9-ту годину мінісадочок (з 2-х років) — дітки приходять, займаємося на розвиток: вивчення кольорів, рахунку, вправи на моторику, вчимося говорити. На 12-ту годину мами з малюками — це дітки 1,5 року, розкладаю мамам та діткам завдання, вони працюють, потім міняю завдання місцями, але все більш в ігровій формі. Діти потім залишаються у нас і переходять на підготовку до школи, на англійську мову, на хореографію. Вони звикають, що можуть бути без батьків, самостійно навчатися, звикають до мене. На 13:30 — англійська мова, групові заняття для перших класів. На 14:30 — англійська мова, індивідуальні заняття. На 15:30 — середня група хореографії (9-11 років), на 16:30 — малюки, хореографія(3-4; 4-6 років). На 17:30 — старша група хореографії (12-16 років). На 18:30 приходять вже мами займатися зумбою — взагалі цілі родини в нас займаються (сміється — авт.).
— Можливо, згадаєте якісь цікаві або курйозні ситуації, історії.
— А в нас кожен день цікаво, — сміється у відповідь Інна. — Я ніколи не знаю зранку, що може бути до вечора. Ось, наприклад, починається день, і я о 7-й годині дізнаюсь, що, наприклад, діти захворіли і заняття не буде. Кожен день — нові новини. А взагалі класні моменти, це Новий рік — ми готуємо концерти, костюми, діти потім втомлені, але захоплені. Я кайфую від своєї роботи — це моє життя. Найобразливіше, коли діти хворіють і ти теж засмучуєшся, бо не виклався цього дня. Якщо мій син виріс у Будинку культури в Новому Бузі, то донька виросла в «Ерудиті+», зі мною на роботі.
Середина робочого дня: заняття англійською та нагода розгледіти приміщення
О 13:30 на заняття з англійської приходять дві Лізи — учениці перших класів.
Сідаю збоку і спостерігаю. Дівчатка не соромляться, бачу, що вони вчительку люблять і поважають, йдуть на контакт легко. Поспішають одна поперед одної, щоб скоріше відповісти, буває, роблять помилки, та Інна їх не сварить, скоріше, підштовхує до вірної відповіді. Також співаю з ними пісні на англійській, сміюся, коли не можу згадати просте на перший погляд слово, одна година уроку минає дуже швидко. Ловлю себе на думці, що я не першачок, але ж було так цікаво!
14:30. Приходить хлопчик на індивідуальне заняття з англійської, бачу: він трохи збентежений, вирішую не заважати і виходжу із кабінету.
На занятті з англійської
Поки роздивляюся приміщення. Їх виявилося багато. Великий танцювальний зал, два кабінети для групових та індивідуальних занять англійською, просторий коридор. Зауважую для себе, що зручні лавки та вішачки для одягу, кулер з водою, одноразові стаканчики, а скільки розвиваючих матеріалів — навіть не змогла порахувати.
Час для хореографії
15:30. Діти починають збиратися на танцювальне заняття. Приходять веселі, з великим бажанням навчатись, і ось тут починається справжнє дійство, лунає музика і учні згуртовуються, перевтілюються і починають танцювати. Мене не полишає відчуття, що я на концерті для однієї мене. Інна насправді вибаглива вчителька, діти інколи намагаються почати хникати, але швидко полишають цю ідею — коли Інна усміхається та підходить до кожного особисто. Записую відео, щоб читачі теж могли відчути всю палітру емоцій, яка була на цих заняттях.
16:30. На хореографію приходить молодша група. Спостерігаю вже знайоме обличчя однієї із Ліз з англійської мови, вона запитує, чи буду я з ними все заняття. Авжеж буду! Невже я можу пропустити таку насолоду для очей, побачити старанність дітей та їхню жагу бути кращими в своїй справі, тому що Інна так їх вчить — бути кращими, йти до своєї мети. Зауважую, як Інна цілеспрямовано працює з колективом, але і водночас з кожною дитиною окремо в усьому цьому процесі. На жаль, не маю можливості залишитись ще й на заняття з дорослими.
Ганна Ткачук
Хочу відзначити, що після кожного заняття діти підходять і обіймають Інну, а від неї отримують різнокольорові смайлики.
Після проведеного дня разом з Інною і її вихованцями я зрозуміла, яким цікавим може бути труд вчителя, якщо він залюблений у свою справу. Дякую, пані Інно, за ваш ентузіазм і талант педагога!
