Кілька останніх років комунальне підприємство «Управління пасажирських перевезень» працювало в збиток. Ще в минулому році за перший квартал борги складали 4,7 тисяч, а уже цього року в першому кварталі підприємство має прибуток в розмірі 2,6 тисяч гривень. Як вдалося вийти із кризи та які інструменти задіяні для досягнення результату? Журналістка Гард.City розпитала у начальника КП «Управління пасажирських перевезень» Олександра Антонюка.
Наталія Клименко та Олександр Антонюк
«Приїхав, аби захистити свою родину, своїх батьків та могили предків від ворога»
Олександр Антонюк на посаді начальника з червня 2022 року. Як тільки почалася війна, приїхав із Одеси до Первомайська, де відразу вступив до місцевого добровольчого формування. Як каже сам, приїхав, аби захистити свою родину, своїх батьків та могили предків від ворога. «Я ні на хвилинку не сумнівався в тому, що маю зробити саме так, хоча мав можливість виїхати до Молдови», — говорить Олександр. Певний час він перебував на службі у формуванні, а коли звільнилася посада начальника управління, зголосився його очолити.
— Розкажіть, як ви приймали підприємство та які задачі ставили перед вами, а ви — перед колективом? — запитую.
«Задача ставилася одна: підприємство не має бути збитковим»
— Після пропозиції очолити підприємство, — каже Олександр, — я певний час вагався, бо ж підприємство мало чималі борги. Але, зваживши всі «за» та «проти», я таки пішов. Подумав, що не святі горщики ліплять, та і досвід керівника маю, бо ж до війни керував в Одесі великим підприємством. Розуміюся на процесах комунікації з людьми, та і знав, як підіймати підприємства з нуля. Почалася нелегка щоденна робота. Задача ставилася одна: підприємство не має бути збитковим. Власне, нікому не хочеться працювати в збиток, тому найперше, що зробив, —це налагодив комунікацію з перевізниками, а їх шестеро, та уклав договори на сплату диспетчерських фінансів. Довго й непросто йшли перемовини з перевізниками щодо реструктуризації боргів, але врешті-решт нам вдалося порозумітися. І цього року ми уже вийшли навіть в плюси. Можливо, ще поточні комунальні сплати залишилися, але головне — борги закрили. І навіть з урахуванням підняття з 1 квітня заробітної плати. Ще ми йшли на такі непопулярні методи, які відпустка за свій рахунок, і це теж в якійсь мірі нам допомогло.
— Маєте якісь секрети, поділіться? — продовжую допитуватися.
«Не заважай людям працювати та поступай по совісті»
— Секретів особливих немає, — відповідає Олександр Семенович. — Мій головний принцип: «Не заважай людям працювати та поступай по совісті». А ще треба з усіма комунікувати нормальною людською мовою. Я особисто спілкуюся з кожним перевізником, ми знаходимо компромісні варіанти. Кожному намагаюся допомогти, не цькувати, а співпрацювати і підходити до вирішення проблем з розумінням. Ви ж розумієте, що наше місто розкидане такими частками, що є далекі куточки, куди перевізники не мають великого бажання їздити. Але ми домовилися, і сьогодні у нас закриті усі віддалені маршрути: це і Грензавод, і Поронівка, і Дачна. Звісно, можливо, хотілося б, щоб краще було, але треба входити в те положення, в якому ми сьогодні перебуваємо, маю на увазі воєнний стан. На жаль, декотрі цього не розуміють і вимагають від нас неможливого. Думаю, ми робимо максимум, що можна витягнути з даної ситуації, навіть додали кілька нових маршрутів. Ще маємо проблему: під час війни не можна проводити кoнкурс, тож всі їздять поки з тимчасовими договорами. Але перевізники розуміють, що все одно настане час конкурсу, а в новому законодавстві маршрутні таксі мають бути не старше 10 років та низькополими для маломобільних верств населення. До речі, у нас уже декотрі перевізники придбали такі автівки, тож є і покращення. Але в цьому напрямку ще працювати й працювати. Звісно, ми доводимо цю інформацію до перевізників, але прямого впливу на них не маємо, бо кожний із них — власник бізнесу.
Автостанція ГолтаФото: архів Гард.City
— Гард.City проводив опитування серед населення щодо надання послуг транспортниками, то люди нарікали на безкультур’я деяких водіїв?
— Стосовно цього скажу коротко. Коли я бачу, що водій відноситься до пасажирів некоректно й не дотримується основних своїх обов’язків – тут я категоричний. Навіть одного звільнив, але, враховуючи, що сьогодні у нас кадровий і в нашій сфері переважно працюють люди шістдесят плюс, яким часто на маршруті стає зле, то тут виникає питання: чи покарати водія, чи змиритися з таким явищем. Вважаю, в цей час, коли більшість наших хлопців служать в ЗСУ, коли маємо відкриті вакансії, мусимо миритися з цим, бо тоді доведеться половину водіїв звільняти. Та і люди мають підходити до всього з розумінням. А то іноді усіляке буває: то скаржаться, що немає маршрутки протягом години. Був такий факт на Богополі. Я особисто виїздив, робив фотофіксацію — і за годину нарахував 15 маршруток. То було таке, що скаржилися на Фрегаті відносно того, що автобуси розвертаються під вікнами і псують атмосферу. То ми перемістили майданчик для розвороту автобусів в інше місце. Скажу так: я читаю все, що написано в соцмережах, і швидко реагую на усі зауваження, даю зворотній зв'язок, але коли люди переходять межу, тоді починаю демонструвати факти. Ось, для прикладу, скаржилися, що немає маршрутки о 21.00 біля Епіцентру, чи о 14.00 немає чим виїхати з Птахокомбінату. Ми пішли назустріч, запустили маршрут, я домовився з перевізницею Тетяною Мусієнко. І що ми маємо в результаті? Ми протягом місяця моніторили, скільки пасажирів перевозиться щодня о цій порі. То виявилося, що один, два, нуль. Звісно, що ми не можемо дозволити собі працювати в збиток, бо ж один виїзд обходиться в 700 грн. Тож, думаю, що люди мають розуміти і нормально реагувати на таку ситуацію. До всього треба ставитися з повагою.
— Чи не ведеться мова про підняття ціни за проїзд?
— У нас найменша ціна за проїзд по всій Україні. Для порівняння: у Вознесенську — 15, в Миколаєві — 20, у нас — 10. Поки вдається домовлятися з перевізниками, але у зв’язку з тим, що все дорожчає: від пального до води, то, можливо, і нам доведеться переглядати ціну. Але, ще раз наголошую, буду максимально просити перевізників витримати, скільки зможуть.
— Ми на початку проговорили, що підприємство вдалося вивести із кризи. Що ви ще робили, щоб стабілізувати діяльність?
— Ми провели перемовини з базами таксі (до речі, міський голова давно пропонував це зробити) і заключили з ними договори. Тепер ми прибираємо стоянки, плануємо оновити нові дорожні знаки, інформаційні таблички. І це такий додатковий дохід для нашого підприємства. Ми жодної копійки з бюджету міста не беремо. Залучаємо маршрути, які проходять через наше місто, до співпраці. Для прикладу, на Побужжя та Євротранс-Південь. Вони з автостанції «Голта» забирають наших пасажирів. Велику підтримку відчуваю з боку міського голови. Ми завжди обговорюємо проблемні питання. Особливо ця підтримка відчувалася взимку, коли всі вулиці були розчищені й ми мали можливість безперешкодно їздити в будь-який куточок міста.
Зима 2024 року у ПервомайськуФото: архів Гард.City
— На перспективу які завдання ставите перед підприємством?
— Планів багато, головне — здобути мир та перемогу. А те, що перемога буде, я не сумніваюся. Назад дороги у нас немає. А щодо робочих планів, то є задум зробити GPS-моніторинг міського транспорту. Це дуже зручно, уже маємо напрацювання в цьому плані. Хочемо запропонувати додатки в телефонах, щоб люди могли бачити в онлайн-режимі, де знаходиться автобус. В центрі в планах поставити великий монітор, де буде видно рух автобусів. Хотілося б багато чого зробити, ми уже все обговорювали, але поки найнагальніше — вибороти мир.
GPS-моніторинг міського транспорту: було б дуже зручно
— Знаю, що ви творча людина. Чи встигаєте ще займатися живописом?
— Знаєте, зараз інші пріоритети. Я, власне, ніколи це не афішую, та й завдання зараз інші. Але не відмовлюся взяти участь у фестивалях, чи інших заходах.
— Дякую вам за розмову та бажаю успіхів!
Післямова
Очевидно, що роль лідера не відміняється. І хто б що б не говорив, коли керівник на своєму місці, коли на першому місці люди, там лад і злагода.
До речі, кабінет, де сьогодні базується начальник, відремонтований ним власноруч, а інтер’єр — за власним уподобанням. Серед усього патріотична символіка, прапор добровольчого формування, нагороди та грамоти.
