Навесні та восени Гард.City розповідав про старі цвинтарі Ольвіополя та Богополя у Первомайську, на яких досі дивом збереглися декілька кам’яних хрестів. У листопаді 2023 року до міста приїхав дослідник із Миколаєва, краєзнавець Олександр Шарафанов (псевдонім Олександр Кошматий), один із авторів книги «Миколаївщина козацька». Журналістка поспілкувалася із фахівцем, тож тепер ми знаємо про це трохи більше. Читайте, що вдалося побачити під час огляду.
Олександр Шарафанов (псевдонім Олександр Кошматий) у Первомайську
До якого періоду відносяться старовинні кладовища Первомайська
Під час написання попередніх публікацій про старовинні цвинтарі журналісти намагалися розпитати місцевих щодо того, які це століття. Але навіть старожили не змогли пригадати, до яких років відносяться кам’яні хрести. Тож питання, як можна дізнатися вік цих пам’яток, було одним із найцікавіших.
Старовинний козацький цвинтар на Ольвіополі
Дослідник пояснює: на історичний період вказують форма хрестів, матеріал, із якого вони виготовлені (тут зустрічаються піщаник, вапняк і граніт). Також інформативними є шрифти, якими виконані написи, мова, якою вони зроблені, меморіальна християнська символіка. На Ольвіопольському цвинтарі зустрічаються написи церковнослов’янським шрифтом. Вони є більш ранніми, ніж написи, більш подібні до сучасного написання.
Камінь із написами церковнослов'янським шрифтом, Ольвіополь
За допомогою щітки вдалося очистити декілька плит від пилу та моху, написи проявилися чіткіше, і дещо можна стало прочитати: прізвища, імена людей, котрі колись тут жили.
Прізвища також є промовистими свідченнями про минуле, — розповідає фахівець. Наприклад, на одній із плит можна прочитати прізвище «Безверхий». Це козацьке прізвище.
Безверхий — козацьке прізвище
На іншому пам’ятнику закарбовано прізвище «Пилявская». А закінчення прізвищ -ський, -ська вказує на топонім — місце, звідки походить ця людина. В Україні, на Хмельниччині, є місто Пилява. Тож, як бачимо, навіть давні камені можуть «заговорити» і розповісти чимало цікавого про минулі часи та людей, — якщо вміти розшифровувати інформацію, яку вони зберігають.
Написи можуть чимало розповісти про минувщину
Подекуди можна стало роздивитися і роки. Більшість пам’ятників датовані кінцем 19-го (1880-ті роки) — початком 20-го століть (1900-ті). Також, за словами дослідника, є залишки, фрагменти із більш ранніх часів — 18 століття, але не датовані. Десь вплинув час, негода, але найбільше — люди. На деяких каменях видні сліди того, як їх намагалися розтрощити: пошкоджені написи, розбиті цифри років. А декілька кам’яних хрестів взагалі розбиті на частини.
Рештки кам'яних хрестів
Приблизно встановити період часу, до якого вони належать, можливо тільки за матеріалом та формою, виготовлення, за меморіальною символікою — у поєднанні з письмовими джерелами про місце і час подій на певній території; можливо, за усними переказами, відлуння яких зберігаються в народній пам’яті.
На Ольвіопольському цвинтарі є декілька видів хрестів, у тому числі «лапчастий» козацький хрест
Пан Олександр розповідає, що існує типологія хрестів, згідно якої можна визначити, до якого період відноситься поховання.
Типологія хрестівФото: wikipedia.org
Наприклад, грецький хрест утворений двома однаковими прямокутними перекладинами, які перетинаються під прямим кутом, він має пряму форму. Латинський хрест має більш довгу вертикальну перекладину, горизонтальна перетинає її вище від середини: такий символ переважає у католицькій культурі.
Трилистний хрест має завершення рамен, що нагадує листя конюшини, він є одним із найпоширеніших видів у православній церкві і зустрічається майже у всіх регіонах України. На цвинтарі в Ольвіополі також є залишки декількох трилистних хрестів. Окрім історичної цінності, вони мають дуже красиву форму.
Патріарший хрест має дві чи три горизонтальні поперечини, є символом православної, греко-католицької та католицької церков. Такі хрести також трапляються на більш пізніх похованнях ольвіопольського цвинтаря.
Огляд пам'яток на Ольвіополі
«Променистий» хрест. Його особливістю є промені, які розходяться із центру та символізують Сонце, що означає вічне життя.
Ольвіополь. Осінь 2023 року
«Розширений», або «лапчастий». Зображення хрестів такої форми уперше зустрічається ще у XI—XII столітті, на князівських саркофагах з білого мармуру: один із них був знайдений під час розкопок Десятинної церкви у Києві.
«Ці хрести дуже старі, — зазначає дослідник. — Оці два хрести із отворами, які ми бачили в Ольвіополі, що можна про них сказати? Такі лапчасті хрести — це традиційна козацька форма. Чому козацька? Дуже просто. Тут, у Північному Причорномор’ї, першими були козаки, які влаштовували зимівники, хутори. Набігали кочовики, грабували, складно тут було. Козаки були у цьому відношенні першими на цій землі, і вони закладали меморіальні традиції: які пам’ятники ставити. А люди переймають традиції».
Вікіпедія каже, що козацький хрест є різновидом тамплієрського хреста. Пан Олександр підкреслює, що тамплієри — це тільки епізод в історії українського народу: «Так, вони були. Але вони іншого обряду, не православні, у них відмінна від нашої ідентичність. А питання ідентичності, — із ким ти себе ототожнюєш, — це важливо для виживання народу. У світі є конкуренція, у кожного свої інтереси. І для того, щоб вижити, треба себе поважати і захищати свої інтереси. Триматися разом, бути консолідованими, бути нацією. Що таке бути нацією? Це бути народом, який на своїй землі, який поважає себе, має позитивну ідентичність».
У дослідженні на сайті History «Дослідники некрополів з хрестами козацького типу» є більш детальна типологія хрестів.
«Збереглися крихти того цінного, що було»
«Це історія, — каже про старовинний цвинтар краєзнавець. — Указ Катерини 2-ї 1775 року: «І чтоби памяти о козаках не било!» Ось вам ілюстрація: вандалізм, який тривав із часів «білої імперії», коли була знищена Стара Січ, та продовжувався за «червоної імперії», тобто радянського союзу, коли козацька тема була взагалі табуйована.
Культура поховань завжди була церковною сферою. Хрести ставили біля церков, там були цвинтарі, де ховали козацьку старшину. Моя бабуня 1889 року в церковному хорі співала. Вона жила довго, на її очах все це відбувалося. Розказувала, як виганяли священників, грабували церкви, а церковні книги, де були записані народження, спомини, — викидали, спалювали, грабували. А цвинтарі зазвичай були при церквах. У козацької старшини, приміром, було більше можливостей встановлювати кам’яні хрести, бо то були люди заможніші. Знищувалися церкви, а разом з ними і цвинтарі. Дуже багато було знищено у 1960-1970 роки, за радянських часів. За Хрущова така «бульдозерна політика» була: найстаріші кладовища — під бульдозер. І так у багатьох селах.
Ольвіополь, 2023 рік
Щось збереглося хіба що у найвіддаленіших кутках. Знайшов хрест часів Старої Січі у Новобузькому районі. Це рідкість, те, що він зберігся. І збереглася пам’ять: там усі прізвища — козацькі. Коли вивчаєш прізвища, то інформативні не тільки хрести, але й люди, що там живуть, старожили. Наприклад: Рубан, Шрамко: це чисто козацькі прізвища, тому що це — люди війни. У козаків були прізвиська, як зараз у військових — позивні.
Після знищення Старої Січі люди стали приховувати, що мають козацькі прізвища. Ставили хрест, а що козак — не писали. Після знищення Нової Січі — аналогічна картина».
Вивчення історії ускладнює ще й те, каже краєзнавець, що архіви й документи у середині 19 століття вивозилися в санкт-петербург, москву:
«Тепер люди питають: а що там цінного є? (на цвинтарях). Було цінне. Безумовно. Є крихти того, що було. Тільки спеціалісти можуть побачити, якого це періоду. Чому? Тому, що це дуже складно: що раніше в часі, то більше воно знищувалося. І це велика проблема. Ми бачили багато гранітних плит — навіть їх розбивали, а граніт тільки кувалдою можна розбити. Ви бачити ці збиті верхівки. А що вже говорити про вапняк, який швидше руйнується. Те, що ми бачимо, — це сліди, які залишилися. Усе це нищилося і нищилося. В основному там ХІХ століття, а все, що було до того, воно просто знищене. На Богополі та ж сама ситуація.
Ольвіополь, листопад 2023 року.
Ми не знаємо історії і тому не поважаємо себе. Будь-яка імперія намагається знищити історичну пам’ять. Народ, який не знає свого минулого, не осмислює свою долю. А історія народу — то є біографії окремих людей. Треба знати свою біографію, біографію своїх батьків, своїх дідів. Добре, якщо людина знає, де поховані дід і баба. А далі ніхто нічого не знає. Поляки, наприклад, знають 10, 20 поколінь своїх предків, у них літератури багато щодо родоводу. У Європі зовсім інакше ставлення до поховань.
Через дорогу навпроти богопільського кладовища поляки не так давно встановили біля намогильного каменя великий металевий хрест, продублювавши напис на камені сучасним написом на граніті. Це є свідченням меморіальної культури, історичної пам'яті, поваги до пращурів у цивілізованих європейських народів, до яких належить поляки. А через дорогу, на напівзнищеному кладовищі, бачимо наслідки дикунства, безпам'ятства, вандалізму. Ми ж начебто хочемо до Європи?»
Напис церковнослов'янським шрифтом. Деякі літери читаються, а цифри років розбиті.
Краєзнавець наголошує, що ця місцевість та пам’ятники потребують більш детальних досліджень. Адже подекуди камені вгрузли в землю, тому прочитати частину написів не вдається. Необхідні інструменти, більше часу та сприятлива погода, адже зараз вдалося оглянути старовинні цвинтарі у проміжку між двома погодними циклонами, щедрим на які виявився кінець листопада. Тож чекаємо весни та сподіваємося, що ці крихти історії нашого краю, нашого міста, які залишилися, вдасться зберегти.
Над Ольвіополем летять лебеді.
Раніше ми писали про стан старовинних цвинтарів Первомайська навесні та восени 2023 року.
- Підписуйтесь на нас у Telegram: канал Гард.City або Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
