Символ хреста є на емблемі ЗСУ та надзвичайників, в обрисах державних відзнак України та на прапорах деяких міст. Наші захисники маркували трофейну техніку білими хрестами під час Харківського контрнаступу. А можливо, ви бачили також кам’яні хрести на старовинних козацьких цвинтарях. Проте мало хто з містян знає, що такий цвинтар є в Ольвіополі та у Богополі у Первомайську: там досі можна побачити хрести, витесані з каменю.
Звідки у Первомайську символи Мальтійського ордену госпітальєрів та Війська Запорозького — читайте: Гард.City підготував історичне дослідження.
Травень 2023 року. Старовинний цвинтар на Богополі втопає у кущах квітучого бузку та високій зеленій траві, де-не-де під вітром сріблиться ковила та поміж трави видніються залишки старовинних пам’ятників і кам’яні хрести.
Місцевий мешканець на запитання, що міг би розказати про цей цвинтар, відповідає, що коли переїхав сюди у дитинстві, на цьому кладовищі вже не ховали, проте деякі могили ще доглядали, було це у 1970-х роках.
Богопіль. Травень 2023
Наразі залишилося 1 чи 2 могилки, за якими доглядають: прибирають траву, висаджують квіти. Каже, тут було поховання священика та старовинний склеп: все зруйнували: «Що іще розповісти? Не знаю».
Старовинний цвинтар на Богополі, 2023 рік
Насамкінець питаю, чи нема кліщів у цій високій траві: цьогоріч їх засилля. Чоловік відповідає: «Звісно, є. Але кліщі — то не найгірше. Гірше за кліщів — росіяни». І то є так. Адже саме через росіян мало хто з українців нині пам’ятає, якою є наша історія і що за кам’яні хрести ще збереглися на старовинних цвинтарях.
Повномасштабне вторгнення росії в Україну стало поштовхом до пробудження нації: українці почали згадувати свою історію. Навіть не згадувати, а відкривати заново. Досліджувати історію, вивчати її та врешті позбуватися колоніального минулого, яке століттями нав’язували російська імперія, а тоді радянський союз, знищуючи усе, що могло свідчити про історію справжню.
Історія — це не нудно. Це цікаво. А ще — дуже важливо. Той, хто знає історію, не допустить її повторення у майбутньому. Знання історії — це теж захист України: на культурному, історичному фронті. Ми маємо пам’ятати, ким насправді є наші «сусіди», щоби ворог більш ніколи не міг загрожувати нашій країні. Вороги робили усе, щоби приспати українців забуттям: переписували історію, руйнували пам’ятки, а старовинними козацькими хрестами греблі гатили.
У грудні 2022 року у Первомайську побувала команда «Україна Інкогніта». Ось що пишуть дослідники про козачий цвинтар в Ольвіополі:
«Сенсаційні пам'ятки українського Півдня. Козацькі хрести у Первомайську (Ольвіополі). 18 століття (а може, і 17-те). Нічого подібного ми ніде більше не зустрічали. Ці неймовірні пам'ятки не є офіційними пам'ятками і державі не цікаві. Стосовно дірок поки маємо дві версії — або це сакральне око для променю сонця, або місце, куди ставили лампаду. Обидві версії — чиста теорія, адже нічого подібного ми не бачили ні в Україні, ні за кордоном».
Проте про цю унікальну історичну пам’ятку обмаль інформації. Як місцеві, так і дослідники можуть розповісти небагато. І, як переважна більшість старовинних цвинтарів в Україні, ольвіопольський не внесений до Державного реєстру пам’яток.
Символіка козацького хреста у давнину та сьогодення: від запорожців до ЗСУ
Козацький хрест є символом запорожців, українського війська та лицарства. Його зображували на печатках, корогвах та прапорах Війська Запорозького. Нині козацький хрест є емблемою Збройних Сил України, його можна бачити на емблемах Державної прикордонної служби, СБУ і ДСНС. Образ козацького хреста взяли за основу для створення державних відзнак та нагород (зокрема, орденів Богдана Хмельницького та Данила Галицького). Він зображений на гербах та прапорах декількох областей, районів та міст України, — пише Вікіпедія.
Символіка хрестів в українських емблемах та геральдіціФото: https://uk.wikipedia.org
Під час звільнення Харківщини від російських окупантів Збройними Силами України у вересні 2022 року хрест став символом українського контрнаступу. Спрощений варіант козацького хреста, названий «Хрест ЗСУ», наносили для швидкої ідентифікації на військову техніку білою, інколи жовтою чи блакитною фарбою.
Походження козацького хреста: тамплієрський, грецький чи мальтійський
Є версія, що козацький хрест — різновид тамплієрського хреста, який був символом католицького Ордену Тамплієрів (від лат. templum — «храм»), заснованого близько 1118 року у Єрусалимі після першого хрестового походу для того, щоби гарантувати безпеку європейських паломників, що у великій кількості подорожували до Єрусалиму. Тамплієри були водночас монахами та лицарями.
Тамплієрський хрест, у свою чергу, є різновидом грецького хреста. Грецький хрест — рівносторонній, з рівними краями. Він вважався символом богів сонця та дощу, чотирьох першоелементів (повітря, землі, вогню і води), а також є елементом гербів та прапорів різних країн: Греції, Швейцарїі, Мальти.
Є також версія, що козаки використовували у своїй символіці мальтійський хрест, оскільки у період Гетьманщини між Мальтійським орденом та Запорозькою Січчю існували тісні зв’язки. Мальтійський хрест — символ військово-чернечого Ордену госпітальєрів із Мальти. Походить цей символ із герба італійського міста Амальфі, звідти були засновники госпіталю, де починається історія ордену, заснованого у 1099 році та визнаний у 1113 році — у 2023 виповнюється 910 років з часу його заснування.
Що поєднує Мальту та Запорозьку Січ
Між Мальтою та Запорозькою Січчю є давні історичні зв’язки. Острів Мальта відвідував гетьман Дмитро Байда-Вишневецький, де вивчав устрій Мальтійського ордену. Запорожці приїздили на Мальту, щоби опанувати військове мистецтво госпітальєрів, а мальтійці відвідували Запорізьку Січ, щоб вивчати козацьке мистецтво бою. На батьківщині Ордену, в Єрусалимі, досі зберігається золота чаша, подарована гетьманом Мазепою.
У соборі святого Іоанна у Валетті, столиці Мальти (Kon-Katidral ta San Ġwann), є мармурова скульптура запорозького козака, датована приблизно 1680 роком. Це одна з двох скульптур, які підтримують бюст Великого Магістра Ордену госпітальєрів Ніколаса Котонера. Образ козака символізує прагнення до волі, яке споконвіку притаманне українцям.
Музей живої історії «Мамаєва слобода» поблизу Києва згадує у дописі про запорожців та мальтійських лицарів:
«На острові Мальта в каплиці Арагона вивищується надгробок Великого магістра Мальтійських Лицарів Ніколо Котонера (1628-1701). Одним із атлантів, що підтримує цей постамент, є запорозький козак з пишними вусами, сережкою у лівому вусі та довгим оселедцем на тім`ї. Скульптура «Мальтійського козака» є одним із небагатьох підтверджень тісних стосунків між Запорозькими козаками та Мальтійським орденом.
Офіційно Мальтійський Орден на українських землях з`явився в 1609 році, однак контакти між запорожцями та мальтійцями мали місце набагато раніше і сягають, напевне, початку XVІ ст. Саме в той період на козацьких стягах та клейнодах, рівно як і на козацьких могилах, з'являються славнозвісні мальтійські хрести. Дослідники стверджують, що багато козаків належали до цього найвідомішого лицарського ордену Європи. «Мальтійцями» (членами ордену) були численні представники української шляхти. Багато хто з них по смерті заповідав свої маєтки на території України Мальтійському ордену. Для прикладу, є відомості про таку власність Мальтійського ордену на території сучасної Черкащини в славному полковому місті Корсуні (тепер Корсунь-Шевченківський), Коростишеві (Житомирська обл.) та на Поділлі. Достеменно відомий історичний факт, що у 1609 році князь Януш Острозький заповів свій маєток на Волині Мальтійському ордену, заснувавши майорат (ordinatio) «Острозької ординації». Саме в тому ж таки 1609 році польський Сейм дозволив мальтійцям створити Волинське Пріорство.
Відомий французький історик та мандрівник XVIII ст. П`єр Шевальє порівнював Запорозьку Січ із Орденом Святого Іоана Єрусалимського (Мальтійським орденом). Однак питання дипломатичних та військових стосунків наших прадідів, лицарів Війська Запорозького Низового з мальтійськими лицарями потребує детальнішого вивчення науковцями нашої суверенної Держави. Історики російської імперії зумисне нанесли багато «мулу» на нашу правдиву історію, в тому числі й на дипломатичні стосунки Запорозької Січі, стверджуючи, що козаки, буцімто, є біглими від панів селянами».
Мальтійці запрошують козаків на свій острівФото: https://www.facebook.com/mamajeva.sloboda
Цей допис датований листопадом 2012 року, коли козацьке селище «Мамаєва Слобода» з дружнім візитом відвідав Джуліан Холланд, Шевальє Ордену Госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського, лицарів Родосу та Мальти.
Як з’явилися кам’яні хрести на Півдні України
Після того, як російська імперія зруйнувала Запорозьку Січ, частина козаків подалася на південь. Запорожці оселилися там та почали займатися ремеслами, зокрема, видобуванням вапняку (будівельного каменю). Козаки-каменотеси виготовляли не тільки блоки для будівництва, але й тесані кам’яні хрести. Тому й цвинтарі із такими хрестами почали називати козацькими, а також тому, що там ховали козаків та їхніх нащадків. Такі цвинтарі місцеві люди досі звуть козацькими чи козачими.
Український дослідник Роман Маленков пише у статті в журналі «Вічний мандрівник» (електронна версія — на сайті Україна Інкогніта): «Козацькими називали цвинтарі із похованнями представників Бузького (існувало до 1817 року), Чорноморського та Дунайського козацьких військ. Усі ці козаки та їх нащадки закладали цвинтарі, де хрести мали особливу форму. Нині цю форму називають козацьким хрестом. Пізніше ті козаки розселилися по всьому чорноморському берегу до Дністровського лиману, а разом із козаками поширились і козацькі цвинтарі та хрести. В радянський період їх нищили, хрестами греблі гатили, будували фундаменти. На щастя, частина цвинтарів збереглася — це неймовірна українська спадщина, яку потрібно оберігати, але цвинтарі в 90% випадків навіть не внесені у реєстри пам’яток».
Щоби зберегти ці історичні пам’ятки, громадська організація «Україна Інкогніта» започаткувала проєкт «Старовинні цвинтарі України». Мета проєкту — створення реєстру старовинних цвинтарів, із акцентуванням уваги на козацькі цвинтарі, винести їх на карти та зробити історичні дослідження цих об’єктів.
Сотниківський цвинтар на Одещині: найбільший в Україні
Найбільший із козацьких цвинтарів Україні, що зберігся донині, — Сотниківський цвинтар на Одещині (с. Малий Куяльник, тепер околиця Одеси). Роман Маленков розповідає, що козаки жили тут, поблизу Хаджибея, ще задовго до російської колонізації. Козаки відмовилися переселятися на Кубань, тож Катерина змусила їх підписати угоду, що вони не братимуть зброї до рук, а в обмін на це видала дозвіл залишитися на своїй землі. Так козаки стали каменотесами, які збудували Одесу, і славнозвісні катакомби — також справа їхніх рук. Із штолень добували камінь, з якого зводили місто, а власникам тих штолень були козаки, поховані на Сотниківському цвинтарі. Усього там близько п’ятисот поховань, на трохи менш, ніж половині з них встановлені кам’яні хрести: 4, 6 та 8-конечні, тамплієрські та мальтійські.
Сотникіський цвинтар є однією із найцінніших історичних пам’яток Одещини. Наші колеги з Біляївка.City пишуть, що перші поховання Сотниківського цвинтаря датуються 1791 роком. Одеса отримає теперішню назву та статус міста тільки через три роки, а козацьке поселення датоване 70-ми роками 18 століття.
Сотниківський цвинтар на ОдещиніФото: https://bilyayivka.city
У вересні 2022 року, за словами Сергія Гуцалюка, керівника Південного регіонального відділу Українського інституту національної пам'яті, процес взяття на баланс історичної пам'ятки нарешті зрушив з місця.
Усього на півдні України відомі понад 50 козацьких цвинтарів, найбільша кількість знайдена на Одещині. Один із них — на межі Біляївської та Вигодянської громад, поруч із селом Доброжанове.
Козацькі цвинтарі в Ольвіополі та Богополі
У Первомайську, в Ольвіополі, також є козацький цвинтар із кам’яними хрестами. Другий старовинний цвинтар розташований в іншій частині міста, у Богополі. Про обидві історичні пам’ятки містяни обізнані мало.
Ольвіополь. Кам'яний хрест
В 1996 році на території Доманівського та частково Первомайського районів Миколаївської області проводилися археологічні розвідувальні роботи. Дослідники виявили значну кількість кам’яних козацьких хрестів, які переважно відносяться до першої половини ХІХ століття та потребують більш детального вивчення в перспективі (Ольга Волос. Каменотесний промисел Гранітно-Степового Побужжя). Статтю про дослідження опублікували в 1997 році в науковому часописі обласного інституту післядипломної педагогічної освіти «Вересень» В’ячеслав Кушнір та Петро Литвинов: «Козацькі кам’яні хрести і плити Миколаївщини: за матеріалами розвідок у Доманівському та Первомайському районах».
Скрін статті у науковому часописіФото: Науковий часопис «Вересень»
У 2014 році в Миколаєві вийшов каталог-довідник «Пам’ятки археології Первомайського району» (автори В.Б. Гребенников та С.М. Яценко). На четвертій сторінці обкладинки книги зображений козацький хрест із Богополя, ілюстратор Петро Литвинов.
У 2016 році історикиня Оксана Дорошенко відвідала Ольвіопольский цвинтар та сфотографувала кам’яні хрести.
Ольвіополь. 2016 рік
Минуло сім років. Два хрести із отворами усе ще стоять, третій, із прямокутними кінцями, нахилився, і попід ним хтось поклав сміття. Ще хрест — із краями, заокругленими часом та негодами, — впав у траву.
А той, що з круглим візерунком посередині, стало складно розгледіти у густій траві.
Ольвіополь, травень 2023
Попід деревами пасуться кози, а просто посередині цвинтаря влаштований смітник.
Якщо не вжити заходів щодо збереження цих унікальних пам’яток, незабаром місто може втратити цю частину своєї історії.
Що кажуть про цвинтар із козацькими хрестами первомайські краєзнавці: «Це не тільки історія міста, але й України»
Місце розташування ольвіопольского цвинтаря вказує Сергій Шевченко: «Це старе ольвіопольське кладовище по вулиці Д. Вишневецького (колишня С. Перовської)».
Ігор Вердиш уточнює, що у місті є два таких цвинтарі: другий розташовваний у Богополі, в районі вулиці Марії Демченко. Також такі хрести дослідник бачив поблизу Трикрат.
Олександр Новицький разом із Андрієм Васильєвим ще раніше відвідали старовинний цвинтар, щоби знайти написи, які, ймовірно, збереглися. З одного боку вапняних хрестів, де викарбувані загальнохристиянські символи, написи частково збереглася. На протилежному ж боці, де мали б бути написані прізвища і дати, нічого не збереглося.
Олесандр Висоцький пише: «Прогулявся по старому Богополю. Майже всі будинки, побудовані до більшовицької окупації, втрачено. Ті, що лишились, в жалюгідному стані, а старе кладовище, на якому ще 20 років тому було багато могил з написами і безліч надгробків, стало просто полем для випасання кіз з парою хрестів. Скоро від історичного Богополя не залишиться практично нічого».
Андрій Васильєв пише: «Козацькі могили були у всіх трьох частинах міста на старих цвинтарях. Але у Голті старий цвинтар було знищено. А у двох інших частинах нищення проходить повільно. Тож у Богополі та у Ольвіополі ще можна побачити два-три козацьких хрести. Колись нашими хрестами зацікавилась відома дослідниця Тетяна Губська з Миколаєва. Та організувати її приїзд та вивчення на місті тоді не вдалося. Але питання залишається актуальним, поки хрести ще цілі».
Завершимо статтю словами Олександра Новицького: «Не все втрачено. Хто заважає привести до ладу козацькі цвинтарі на Богополі і Ольвіополі? Прибрати бур'ян, поставити вертикально лежачі хрести, побілити їх».
P.S. Станом на початок травня 2023 року український дослідник Роман Маленков повідомив, що Український культурний фонд вважає, нібито проєкт «Старовинні цвинтарі України» не передбачає суспільної цінності. «Ми будемо заперечувати категорично — проєкт має надзвичайну суспільну цінність, адже сприяє відновленню історичної пам'яті українців і вказує на неймовірну мистецьку майстерність української нації. Можливо, ми мали одних із кращих у світі майстрів-камнерізів — давньоукраїнські некрополі мають це довести.
Для цього ми зараз відшукуємо їх на всій території України і створюємо інформаційну систему, яка містить карту та базу облікової інформації. Карта є у відкритому доступі».
Ольвіопольський та Богопольский цвинтарі теж зазначені на цій мапі.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
