Останнім часом Україною котиться хвиля перейменувань. Первомайськ, який увесь час повномасштабного вторгнення знаходиться в тилу, вступив у цей процес повноцінно лише останнім часом, хоча відповідну комісію було створено ще в 2021 році. Питання зрушилося з місця завдячуючи ініціативі окремих депутатів та небайдужих городян. Саме вони звертаються до місцевої влади з проханнями перейменувати вулиці, названі на честь російських діячів або тих, що мають московське коріння. Ведеться дискусія і про перейменування міста. Виникає питання: чому так затягнувся цей процес та і, власне, чому потрібно змінювати старі назви?
Процес перейменування мав би уже іти повним ходом: «не на часі» — маніпуляція
Місто Первомайськ до початку повномасштабного вторгнення нараховувало більше шістдесяти тисяч мешканців. Сьогодні, з урахуванням того, що частина населення виїхала, а інша переселилася сюди, приблизна кількість жителів залишилася десь на тому ж рівні. Втім, активних, які займають принципову позицію в питаннях життєдіяльності міста, в різних його сферах, не так і багато. Судячи із обговорень в соцмережах, це трохи більше одного відсотка. Серед них і певна частина, яка вболіває за питання перейменування об’єктів топоніміки та хоче позбавитися маркерів росії і будувати свій український простір. Це, переважно, історики, краєзнавці, журналісти, науковці, активісти та частково члени комісії з питань перейменування. Для більшості із тих, хто переймається темою, процес перейменування мав би уже іти повним ходом, а ті, хто кажуть «не на часі, бо війна» — відверто маніпулюють, гальмуючи процес. Краєзнавець Сергій Шевченко цією темою займається давно. Відкрито висловлює свою позицію і вважає, що це питання давно на часі.
Краєзнавець Сергій ШевченкоФото: з особистого архіву
Сергій Шевченко: «Посилання на війну є маніпулятивним. Не було би війни, знайшли б щось інше»
— Це питання, щоправда на неформальному рівні, почали мусувати після здобуття Україною незалежності. У 2014 році, після виходу президентського указу про засудження нацистської і комуністичної ідеологій, знов почали висувати ідею перейменування, але тодішня міська влада вирішила, що «не на часі». Потім, здається у 2021 році, була ініціатива Тараса Креміня (мовний омбудсмен), яку вже теперішня влада також «спустила на гальмах». І от знов. Звісно, посилання на війну є маніпулятивним. Не було би війни, знайшли б щось інше (мають бо вже досвід пошуку відмовок). До речі, по перейменуванню Первомайська офіційних обговорень не було. Після запиту Кременя міська рада розглянула це питання і не погодилась з перейменуванням.
Тетяна Хмара, краєзнавиця: «Цей процес не може тривати вічно»
Зліва направо: Валентина Целіщева, Сергій Шевченко, Олександр Войтов, Тетяна ХмараФото: з особистого архіву
— 47-ма сесія міської ради 6-го скликання затвердила перелік уточнених назв вулиць та провулків, як на мене, не досить ґрунтовно вивчивши. Там немає алфавітного порядку, вулиця названа провулком (вул. Белінського); нема перекладу російськомовних назв (Больнічна, Орєхова, Овражна, Просьолочна, Отрадний); змінені імена людей, якими названі вулиці (Володимир — на Леонід Філатов; Август — на Генріх Бебель). Мені здається, що сучасна комісія з перейменування має взяти приклад з колишньої, тієї, що була створена до 300-річчя міста. Мати повний алфавітний перелік вулиць та провулків; перелік для перейменування; перелік запропонованих пропозицій, історичних та сучасних назв. Тоді чітко буде видно, що підлягає перейменуванню. Звичайно, російськомовні першочергово. В інших містах по 30 вулиць замінюють назви, а в нас близько 120 підлягає перейменуванню всього, тож за 4 рази можна завершити процес разом зі зміною російськомовної назви міста. Бо всі розуміють, що двічі робити заміну документів — накладно. Поки що зацікавленості в цьому питанні не бачимо. Звичайно, зараз військовий стан, але цей процес не може тривати вічно.
І ще мені здається, що дане питання не на належному контролі. Комісія не читає запропоновані на обговорення пропозиції. Так, щодо останніх пропозицій: в питанні №17 пропонують вул. Марії Примаченко як письменниці, а вона — художниця. №18 вул. Данила Самойловича, українського лікаря, що помер в Миколаєві та нічого з нашим м¡стом спільного не мав. №20 пропонують пров. Володимира Філатова — офтальмолога, а цей провулок ніхто не перейменовував з 1974 року, нема підтверджень, що сесія міськради давала іншу назву. Словом, питань більше, аніж хотілося б.
Наталія Терещенко, представниця комісії з питань перейменування: «На нас летять ракети з Каспійського регіону, а ми маємо провулки Каспійський, Московський, Волзький»
Наталія ТерещенкоФото: з особистого архіву
— Питання перейменувань актуальне, як ніколи, — така моя думка. Відтягувати цей процес є щонайменше ознакою меншовартості. Але я вважаю, що треба чітко конкретизувати доцільність перейменувань, щоб «разом з купіллю не вихлюпнути дитину». Перше — вулиці, які носять назви злочинних радянських функціонерів, російських осіб, російських історичних чи географічних об’єктів мусять бути перейменовані, це однозначно! Треба усвідомити нарешті, що саме оце масове запозичення чужинських назв дає ворогам підставу закидів, що це не наша територія і ми не маємо власної історії. Чи є ще таке в світі? На нас летять ракети з Каспійського регіону, а ми маємо провулки Каспійський, Московський, Волзький. Як вам таке? Це ганебно, і з цим треба попрощатися раз і назавжди. В Україні має зберігатися наша історична пам'ять, а не ворожа.
Друге — перейменування назв, на кшталт «Дружба народів». Який мотив перейменування? Той, що літні люди асоціюють цю назву з радянським періодом? А що думає молодь, яка народилася в незалежній Україні? Можливо, у них інші асоціації? Можливо, вони в цій назві бачать європейський вектор дружби. Отже, тут є питання доцільності: чим завинила дружба?
Третє — перейменування міста. Особисто я не бачу мотивів перейменування. Свято 1 Травня — міжнародне, а не російське. Склад слова — має 2 основи, які теж не є російського походження. У англійців і німців місяць травень — МАІ. Отже, вони мають змінити назву місяця, бо росіяни вкрали у латинян «май»? Крім того, назва Первомайськ має об'єднавчу функцію, вона єднає три частини міста. Чим замінити цей топонім? Орликом? Вже одне те, що Орлик є в Бурятії, мене особисто не надихає. Десь я бачила в старих картах 18 століття гарну назву — Орелград. Але ж «блюстителі» відразу доскіпуватимуться до основи «град». Непогано звучить «Вінграновськ», як на мене. Ця назва може об’єднати і не викликатиме образ з боку жителів різних частин міста.
Гадаю, що процес перейменування в місті йде важко з кількох причин.
Перша: хтось не бачить пропагандистського зомбування російськими назвами, а хтось просто не бажає міняти звичне оточення, бо так зручніше.
Друге: нові назви подаються без достатнього обґрунтування і це ображає мешканців. Якщо пропонують провулок назвати Затишний, Бузковий, Каштановий — тут все ясно. А якщо пропонують прізвище, скажімо, Криніцин, і мешканці мають здогадатися, хто це такий, то це неправильно. Над кожною новою назвою комісія і консультанти мають ґрунтовно працювати!
Третє: часто прибічники чи противники перейменування поводяться агресивно. Мовляв, усі, хто проти, — зрадники, «совки», перевертні, усіх таврувати і стратити. Це ображає. Ми не зобов’язані поважати думку кожного, але маємо поважати право кожного на іншу думку.
Алла Мазаєва, активістка, волонтерка: «Назва «московський» має зникнути з лиця землі»
Алла МазаєваФото: з особистого архіву
Алла Мазаєва і досі жителька провулку «московський», бо за документами він ще рахується саме таким. Процес зрушився, наразі, згідно процедури, триває громадське обговорення нової назви. А між тим активістка це питання підіймає з 2014 року. Бідкалася, що сама «воювала» з байдужістю сусідів, а коли розпочалася повномасштабна війна, вирішила — провулок з московськими коренями не те, що не має права на існування, а просто має зникнути з лиця землі. Кілька разів у 2023 році подавала запит на зміну назви, причому наполягала на Бузковому гаю — на честь загиблих херсонських героїв. «Чому Бузковий гай і до чого тут херсонці?» — запитають декотрі. Все просто: Первомайськ прихистив десятки сімей із Херсону — і тепер вони нам рідні і близькі. А на колишньому московитському провулку зростають десятки кущів бузку, який висадила Алла ще до початку агресії ворога у 2022 році. Тож все має свій символізм і обґрунтування. «Це наша пам'ять, — говорить активістка, — і нам дорогий кожен українець, який віддав життя за Батьківщину». Тож хочеться вірити, що дуже скоро провулок носитиме назву «Бузковий гай», а первомайці розповідатимуть своїм нащадкам історію героїчного подвигу херсонців, які ціною свого життя затримали ворога на два дні і дали можливість Миколаєву «зустріти» ворога. Впевненіі, що багаторічна боротьба активістки увінчається успіхом. «Борітеся — поборете, — усміхаючись говорить Алла. — Навіть краплинки на натяк ворожого не має права на існування. Українці мають усвідомити, що часи «какая разніца» минули і ми маємо вибудовувати власну історію — суто українську».
Раніше ми запропонували конкретну модель рішення на прикладі вдалої ініціативи з перейменування вулиці у Первомайській громаді. Є ідеї та бажання? Ознайомтеся з матеріалом і беріть справу у свої руки.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
