Вишита мапа Миколаївщини, яку протягом кількох місяців гаптують науковці НУК імені адмірала Макарова, за тиждень матиме довершений вигляд.
«Наукою вишиваємо Україну»
Нагадаємо: науковці вишу беруть участь у всеукраїнському проєкті «Наукою вишиваємо Україну». Проєкт ініціювала Рада молодих учених при Міністерстві освіти і науки України ще наприкінці серпня. В кінцевому варіанті це буде вишита мапа усієї України. Вишивати Миколаївщину було доручено науковцям національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова. Сам центр вишивання у зв’язку з воєнними подіями довелося перемістити у Первомайський навчально науковий інститут НУК, а координаторкою проєкту призначено мене, Наталію Клименко. Оскільки ми всі є лише любителями гаптування, то керувати процесом попросили народну майстриню України, дослідницю та науковицю Жанну Семененко. Під її чуйним керівництвом і проходить увесь творчий процес. Днями усі вишивальниці збиралися разом для підбиття проміжних підсумків.
«Вишиваємо наукою Україну» — не просто мистецький проєкт, це, в першу чергу, демонстрація єдності представників наукових установ зі всіх областей України. А сама відшита мапа має стати символічним оберегом для рідної країни, для її захисників і захисниць, для тих, хто боронить державу на всіх її фронтах. Вишивальний фронт Миколаївщини тримають п’ятеро вишивальниць: з них три Наталії — Гавриленко, Козіцька та Клименко, Олена Грищенко та декан Ірина Жувагіна. Кожна з них володіє навичками вишивання, але за родом своєї діяльності не так часто гаптують. Тому зустрічі під час загального процесу натхненні й плідні. Дівчата попри все посміхаються і вірять, що вишита мапа здатна стати оберегом України.
Ірина Жувагіна
Ірина Жувагіна, декан: «Я вишиваю з дитинства. Вірю, що кожен візерунок на вишиванці, рушнику, серветці — це реальний, дієвий оберіг і справжній генетичний код нації. У час, коли українці, як народ, у пекельній боротьбі виборюють своє право на існування, вишиванка стала яскравим символом України, впізнаваним у всьому світі».
Олена Грищенко, доцентка: «Вишиваючи, ми обороняємо себе, свої родини, своє рідне місто та навчальний заклад. А коли така кількість вишивальниць збирається воєдино в творчому процесі, їхня енергетика сто відсотків стане на захист рідної країни. Як закінчимо вишивати Миколаївщину, було б добре, щоб ми взялися за рушник, де будуть символи нашого навчального закладу. Це було б гарним дарунком до Дня вишиванки».
Лариса Гришина, професорка: «Я від самого початку в цьому проєкті. Насправді він унікальний. По-перше, він науково-мистецький, по-друге, об’єднуючий, а по-третє — обнадійливий. Вірю в нашу Перемогу, в нашу Україну, в нашу спільну справу. Збережемо Україну разом».
У майстрині Жанни Семененко уже є досвід вишивання у такий проєктах. Не так давно вона очолювала у Первомайську річний проєкт «І на тім рушникові» (він стартував у жовтні 2019-го й тривав до травня 2020 року. Брали у ньому участь 14 шкільних команд, які до свята Останнього дзвоника вишили 14 унікальних рушників). Тоді було застосовано близько двадцяти вишивальних технік та залучено десятки місцевих майстринь, педагогів шкіл.
Жанна Семененко: «Проєкт «Наукою вишиваємо Україну» — це дуже своєчасна акція, бо ж сьогодні важливий не лише захист на полі бою, а й тут, у тилу. Розумієте, коли ми на емоційному чи енергетичному рівні об’єднуємося разом, то це має велику силу. А те, що вишивка є нашим оберегом, в цьому немає сумнівів. Розкажу вам історію вишиванки моєї онучки Софії. Коли в Ірпінь зайшов ворог і довелося покидати рідну будівлю, я запитала у Софійки про вишиванку. Звісно, що вона відмахнулася від цього. А коли повернулася, то будинок уцілів і вишиванка висіла в шафі. Я настільки була спокійна, бо знала, що саме вишиванка уберегла їх від варварства. Бо ж вона сама оберіг. Тож не сумніваюся, що дана мапа стане справжнім оберегом нашої неньки-України. До речі, ми дещо видозмінили у візерунку мапи, хай на нас не ображаються керівники, бо ми його адаптували під наш регіон. Ну, а коли будемо завершувати свою частинку роботи, обов’язково зберемося ще. Тож до скорої зустрічі».
Домовилася, що наступний раз буде у четвер, 9 лютого, — день, коли сто п’ять років тому Берестейський мир врятував Україну від поглинання радянською росією. Тож все має свою символіку.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
