Тетяна Гаврилюк та колектив Атомс підготували новий проєкт Мій Шевченко

Наталія Клименко Журналістка-медіаторка

27 травня 2022 08:48

Щороку до дати перепоховання Шевченка в Україні організовуються різноманітні заходи. Первомайці ніколи не стояли осторонь. Цей рік — воєнний — не став виключенням. Навпаки: більш посилив почуття патріотизму кожного із нас, а Шевченковий заповіт набув нового, сильнішого значення. Театрали первомайського колективу «Атомс» під керівництвом Тетяни Гаврилюк підготували творчий проєкт «Мій Шевченко». Два тижні наполегливого труда — і Первомайськ отримав нову роботу. Це поезії, які ще раз підтверджують, що позиція українців стійка: ми в Україні, і нам не байдуже, що буде з нею.

Тарас Шевченко, як сама душа нашого народу, правдива і щира

Тетяна Гаврилюк, очільниця драматичного колективу «Атомс»:

«Шевченко завжди був і лишається важливим автором, але сьогодні ми його відчуваємо, як ніколи. Це своєрідне повернення додому. Я вважаю, що разом із Шевченком, перепоховання якого відбулося 22 травня 1861 році в Україні, ми всі повертаємося зараз додому. Це відчуття не передати. Я навіть плачу. Блукали, блукали по світу — і нарешті ми в Україні.

Над проєктом працювали випускники нашого колективу та сьогоднішні його учасники. Це Марія Комарова, Ігор Піменов, Едуард Козачок, Тетяна Остапенко, Злата Кошловська, Ксенія Гаврилюк (анімація).

Запис робився в студії, а анімацією займалася Ксюша, яка нині знаходиться в Польщі. Але сьогодні немає кордонів, які б нам не робили перешкоди. Ми всі разом, на одній хвилі. І це зворушливо до сліз.

Ми не припиняємо свою роботу. Я працюю з дітьми онлайн, проходять заняття. Наразі ми готуємо документальний спектакль. Учасники самі писали монологи для себе, але читати будуть не свої. Це для підсилення емоційності. Тематика проста і складна водночас: турботи, страхи, переживання підлітків. Ми розібрали тексти і діти сьогодні готують цей матеріал. Це все ще було до війни, але актуальність не втрачена. Діти все це переживають і готові озвучувати те, що їм болить. Сьогодні, вважаю, це як ніколи актуально. Дітям потрібно виговоритися. Адже для більшості війна стала великим шоком. Ми і досі ще не всі прийшли до тями. Дехто за кордоном, дехто повернувся, але життя триває. І слово має значення. Воно може зцілити, підбадьорити, або ж навпаки. Тож, проєкт «Мій Шевченко» — це лише старт нашої діяльності в цей воєнний час. І вважаю, що саме цей автор і його слово може зцілити нас, як націю. Ми дома і наша справа праведна! Ми нація — і нас не подолати!»

«Мені однаково», «Думка», На вічну пам'ять Котляревському», «Хустина», «Ісаія» — ці твори увійшли до проєкту «Мій Шевченко».

Довідка. 1861-го відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева. Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, було перевезено в Україну.

Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі. З Києва 20 травня 1861 року останки Кобзаря на пароплаві «Кременчук» перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 22 травня, після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.

Влітку 1884 року на Тарасовій горі збудували перший народний музей — «Тарасову світлицю», а на могилі встановили чавунний пам’ятник-хрест за проєктом Сичугова. У серпні 1925 року було створено Канівський державний музей-заповідник «Могила Тараса Григоровича Шевченка»; бронзовий монумент поетові споруджено в 1939 році.

Читайте також: «Театр — це основа, а кіно — цікава авантюра»: Едуард Козачок почав творчий шлях у Первомайську