«Чи любите ви театр так, як люблю його я?» — дорогою до ДЮЦНВ згадується хвилюючий монолог Тетяни Дороніної зі старого фільму. Як завзятий театрал не можу відмовитися від перегляду спектаклю, а після перегляду розумію: про нього треба розповісти всім.
П’єса харків’янина Сергія Бережка «Тля» написана на реальних подіях і окреслює проблеми наркоманії серед молоді та підлітків. Вона — про долю сестричок, які залишилися без батьків, з байдужою бабцею, любителькою серіалів, та були втягнуті в страшне коло наркоманії.
Необхідно відзначити, що цього разу «Тлю» показували камерно.
Довідка з Вікіпедії. Камерний театр — назва походить від англійського англ. chamber і французького фр. chambre, що в перекладі означає «кімната» — невелике за масштабами приміщення. Твори виконуються в невеликому театрі і призначені для вузького кола слухачів, глядачів.
Студія театру «Атомс»
Близькість до акторів дозволила яскравіше відчути ті емоції, які вони намагалися передати. Можу тільки уявити, як складно було режисеру Тетяні Гаврилюк навчити юних відтворювати те, чого в реальному житті вони, на щастя, не переживали.
Тетяна Пилипівна Гаврилюк
Дивлюсь. Дивуюсь. Вживаюсь. Співпереживаю. Врешті-решт вони добилися свого: щемить у грудях, хлюпаю носом, кліпаю очима, щоб не текли сльози.
Роблю висновок. Дитячому театру «Атомс» Первомайського центру дитячо-юнацької творчості не дарма присвоєне звання «Зразковий». Рівень постановки, який я побачила вчора, не поступається рівню 2-х складів тих прославлених колективів, які приїздять в Первомайськ на гастролі і беруть за білети на свої спектаклі досить грубі гроші.
Тож для себе я зробила висновок: намагатися не пропускати прем’єр, незважаючи на будь-яку завантаженість, тому що «Атомс» — це те, що варте особливої уваги.
