Театр Atoms Дитячо-юнацького центру національного відродження добре відомий первомайській публіці. Колектив — неодноразовий лауреат обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсів та фестивалів, список його нагород та відзнак настільки великий, що перерахувати всі просто не можливо. Про роботу театру Atoms, карантин і весняні плани дізнавалися у його керівника — Тетяни Гаврилюк.
Тетяна Гаврилюк
З керівником Зразкового художнього колективу драматичного гуртка Театр «Atoms» Тетяною Гаврилюк я зустрілася перед репетицією старшої групи. Поки ми спілкувалися, юні театрали самостійно виконували вправи для розминки мовленнєвого апарату, пластичної виразності, міміки і жестів. Комунікабельних й відкритих, щирих та емоційних, таких різних, всіх їх об’єднало спільне захоплення — театральне мистецтво.
— Пані Тетяно, розкажіть про колектив. Скільки наразі груп у вас займається та чи поповнився Atoms цього року юними артистами?
— У нас працює три групи, перша — вищого, друга — основного, третя — підготовчого рівнів. Хоча у цьому році багато студійців вступили до вищих навчальних закладів, але й прийшло чимало новачків.
— Хтось із випускників 2020 року вступив до театральних вузів чи закладів культури?
— Цього року ні, на наступний готую трьох вихованців. Двох — на режисерський факультет, одного — на акторський. Мої колишні учні навчаються у театральних училищах та університетах. Багато хто пов’язав свою професійну діяльність із театром та кіно. З екранів телевізорів ми бачимо наших колишніх вихованців: Світлану Брагіну, Євгена Чулініна, Кирила Ганіна, Едуарда Козачка, приємно, що для них театральний колектив став підготовкою до їхньої професійної діяльності.
— Як колективу працюється в умовах карантину?
— Важко, тому що весь час є тривога, що не сьогодні — завтра все закриється. Минулого року у зв’язку з карантином ми не змогли завершити роботу над п’єсою, доводиться все згадувати знову, бо деякі діти стали студентами і покинули театр, інші виросли, склад змінився. Але нині ми працюємо на повну силу і готуємося до захисту звання «Зразковий колектив» навесні, у квітні 2021-го. На жаль, через карантин у нас зірвалося кілька конкурсів — конкурс театральних дитячих колективів у місті Ірпені, куди діти дуже хотіли поїхати, традиційний фестиваль театрального мистецтва «Від Гіпаніса до Борисфена», що проходить в Очакові, Міжнародний фестиваль дитячої творчості «Золотий лелека» в Рибаківці.
— Якими новими роботами невдовзі дивуватимете первомайського глядача?
— Працюємо над спектаклем «Диваки та зануди» за твором шведського дитячого письменника Ульфа Старка. З молодшою групою готуємо п’єсу «36 і 6 котів» Галини Вдовиченко. Вона цікава не лише образами і характерами, а й вчить турботливому ставленню до тварин, співчуттю.
— Ви багато уваги приділяєте акторським тренінгам.
— Ми працюємо над мовою, тому що зараз дуже багато дітей погано розмовляють, мова в’яла, неемоційна, безбарвна. Виконуємо вправи на постановку дихання, працюємо над розвитком мовленнєвого апарату, над пластикою та гнучкістю тіла, розвиваємо увагу, координацію тощо. Діти вчаться розслаблятися, знімати внутрішню скутість, що дуже важливо для нашої роботи.
— У вас креативне приміщення гуртка, які ще плани щодо його облаштування?
— Нам не вистачає освітлення для вистав, не завадила б димова установка. Нині працюємо над придбанням декорацій для вистави.
Ось що про театр Atoms розповіли самі юні артисти
Олександра Матвієнко: «Театр Atoms я відвідую майже рік, а театральним мистецтвом займаюсь із першого класу, майже 8 років була в театрі юного глядача «Лицедії» при Будинку культури. Завдяки Atoms я маю багато нових цікавих друзів, нові знання в театральній сфері, я гарно розвиваю техніку мови. Підготовка до вистави — це колосальна праця, виснажливі репетиції, емоційне навантаження, але це настільки цікаво, настільки кайфово, що ти просто не помічаєш труднощів. Робота над роллю пробуджує емоції, змушує думати, співчувати, переживати».
Володимир Сочинський: «Я в театрі вже 4 роки. У мене були різні ролі, але найбільше запам’яталася роль Барабана у виставі «Пригоди рожевого бантика». Зараз працюю у масовці, але це теж вимагає віддачі і напруженої роботи.
А якщо людині справа до душі, то вона і час для неї знайде, і зможе суміщати навчання із своїм захопленням. Я ще й відвідую секцію волейболу, все встигаю».
Богдан Ставратій: «Не дивлячись на те, що мені доводиться добиратися до ДЮЦНВ з мікрорайону Цукрового заводу, я вже четвертий рік тут. Поки я не почав відвідувати театральний гурток, то був дуже закомплексованою дитиною. А в театрі зрозумів, що кожна людина особлива, унікальна, і всі ми різні, але рівні. Батьки мене завжди підтримували у моєму виборі і у прагненні пов’язати своє життя з театром. Сидіти в офісі, рахувати, писати — це не моє, я ніколи не оберу таку професію, моя робота буде пов’язана з творчістю і мандрівками. Спасибі Тетяні Пилипівні, вона не тільки навчає нас театральному мистецтву, а й знаходить час піти з нами у триденний похід, можливість поїхати на фестиваль на море, але, на жаль, у цьому році карантин зіпсував всі наші плани. Нічого, поїдемо наступного літа».
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
