Студентське життя учениці театрального вишу — яке воно? На цю тему журналістка Гард.City поспілкувалася з юною чарівною українкою. Знайомтеся, Діана Коваленко — студентка Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.
Діана Коваленко
— Діано, на якому курсі навчаєшся і за якою спеціальністю?
— Я навчаюся на другому курсі за спеціальністю «актор театру та кіно».
— Коли ти зрозуміла, що станеш актрисою?
— З 6-ти років я відвідувала театр «Атомс» ДЮЦНВ в Первомайську, були дитячі мрії про романтичну акторську професію, хотіла бути схожою на артистів-кумирів. Але остаточно я визначилася з майбутньою професією у 15 років. У мене почала хворіти мама, на жаль, її нещодавно не стало. І довелося рано дорослішати. У 15 років я вже точно знала, що вступатиму до театрального вишу, і у 16 років стала студенткою Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.
Діана Коваленко
— Студентські будні у театральному виші — які вони? Що за предмети викладаються і які з них найцікавіші для тебе?
— Будні студента у нашому університеті цікаві, тому що у нас мало освітніх пар і багато предметів, пов’язаних з майбутньою професією: хореографія, акторська майстерність, сценічна мова, сценічний рух, вокал, історія театру... На першому курсі ми по 5-6 годин працювали над сценічною мовою. Постійно вдосконалюємо ораторське мистецтво. Акторові необхідно тренувати пам'ять, оскільки за родом професії потрібно знати величезний обсяг інформації. Для мене найцікавішим предметом першого курсу була ритміка — ми вивчали своє тіло, імпульси, вчилися відключати мозок і передавати інформацію без слів, лише мовою тіла. Актор не може називатися актором без уміння володіти своїм тілом. Найважчим предметом була акробатика. З другого курсу вчимо фехтування. Тобто професійний актор повинен вміти все — танцювати, пластично рухатися, співати, бездоганно володіти голосом, багато читати й багато знати.
— Чи були вже у тебе якісь невеличкі ролі, можливо, зйомки кліпів, реклами, студентських проєктів тощо?
— Так, було кілька студентських проєктів, які втілювалися майбутніми режисерами. Ми жили з ними поряд у гуртожитку і вони запрошували мене на зйомки. Одного разу знімалася у кліпі музичної групи.
— Ти бачиш себе актрисою театру?
— Так. Театр для душі, а кіно — для роботи.
— Про яку роль мрієш?
— Дуже хотіла б виконати роль булгаковської Маргарити. Подобаються також персонажі Антона Павловича Чехова. Мрію подивитися наживо виставу «Вишневий сад» Московського драматичного театру імені О. С. Пушкіна.
— Ти сказала, що актор повинен багато читати?
— У нас багато вивчається класичної літератури — української, російської, навіть ставимо уривки з творів англійською мовою.
Діана Коваленко
— Чим займаєшся у вільний час, якщо він є?
— Я вже півроку працюю, важко поєднувати роботу з навчанням в університеті, тож часу вільного не так багато. Але коли він з’являється, то читаю або дивлюся фільми, чи йдемо з друзями-одногрупниками на прогулянку.
— Київ виправдав твої надії, не розчарував?
— Я народилася в Києві, тож це моє рідне місто. І хоч всі роки проживала у Первомайську, але тут почуваюся, як риба у воді. Люблю Київ.
— Тобі довелося пожити у гуртожитку?
— О, гуртожиток театрального університету — це вражаюча історія! Така собі творча майстерня. У нас там відкрили арт-простір, де проходять поетичні вечори, можна позайматися музикою, поезією, провести репетиції концерту тощо. Це осередок креативу і живого мистецтва.
— Відвідуєш столичні театри?
— Так, найбільше подобається Київський національний академічний Молодий театр, відвідала багато їх вистав. Можна сказати, що це мій театр, я б хотіла там працювати. Хоча і Національний театр російської драми імені Лесі Українки, і Національний драматичний театр ім. Івана Франка — чудові театри із цікавим репертуаром та професійними акторами. Йдучи на вистави, насолоджуєшся декораціями, персонажами, костюмами, хореографією, глибокими діалогами, акторською грою.
— З відомими акторами доводилося зустрічатися?
— У нас всі викладачі — це діючі актори і відомі люди. А нещодавно спілкувалася із Станіславом Бокланом.
— Яку настанову ти б дала молоді, яка вагається з вибором мистецької професії?
— Взагалі молодим людям я б радила дивитися гарне кіно всесвітньо відомих режисерів. А також читати книжки, не тільки класику, те, що цікаво, що близьке, але читати, читати, читати. Розвивайтеся всесторонньо, відвідуйте гуртки. Коли ти займаєшся чимось, то зрозумієш, чого хочеш, ким прагнеш бути, що потрібно для досягнення мети. Професії, пов’язані з мистецтвом, завжди були і залишаються актуальними. Творчі особистості вирізняються своєю легкістю, креативністю та індивідуальністю. Спілкуйтеся з цікавими розумними людьми. Сидіти на лавках і пити пиво вже не модно, зараз у моді —- це бути щирою, доброю та освіченою людиною. Внутрішнє завжди важливіше, ніж матеріальне.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
